|
Глава 28
|
|
|
1
|
|
| Урятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів зветься Меліт. | |
|
2
|
|
| Іноплемінники виявили до нас велике милосердя: вони розклали вогнище і прийняли всіх нас‚ бо йшов дощ і було зимно. | |
|
3
|
|
| Коли ж Павло набрав багато хмизу і поклав на вогонь, [тодi] єхидна, вилізши з жару, повисла у нього на руці. | |
|
4
|
|
| Іноплемінники, побачивши змію, звислу в нього на руці, говорили один одному: «Певне, цей чоловік — убивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити». | |
|
5
|
|
| Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди. | |
|
6
|
|
| Вони ж чекали, що в нього буде запалення або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думку і говорили, що він Бог. | |
|
7
|
|
| Біля того місця були маєтки начальника острова на ім’я Поплій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав. | |
|
8
|
|
| Батько Поплія лежав одержимий гарячкою і болем у животі. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його. | |
|
9
|
|
| Після цієї події інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися, | |
|
10
|
|
| і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним. | |
|
11
|
|
| Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався «Діоскури» і зимував на цьому островi; | |
|
12
|
|
| і, припливши до Сиракуз, пробули там три дні. | |
|
13
|
|
| Звідти відпливши, прибули в Ригію; а коли через день повіяв південний вітер, прибули на другий день у Путеоли, | |
|
14
|
|
| де знайшли братів і були запрошені пробути в них днів сім, а потім пішли у Рим. | |
|
15
|
|
| Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох гостиниць. Побачивши їх, Павло дякував Богові і пожвавішав. | |
|
16
|
|
| Коли ж ми прийшли до Рима, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові повелів жити окремо — з воїном, що стеріг його. | |
|
17
|
|
| Через три дні Павло скликав найзнатніших з юдеїв і, коли вони зійшлися, говорив до них: «Мужі-браття! Hе зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалима переданий до рук римлян. | |
|
18
|
|
| Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що немає на мені ніякої провини, вартої смерти; | |
|
19
|
|
| але тому, що юдеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ. | |
|
20
|
|
| З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкутий я цими кайданами». | |
|
21
|
|
| Вони ж сказали йому: «Ми ані листів не одержували про тебе з Юдеї, ані з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось лихого. | |
|
22
|
|
| А втім, хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються». | |
|
23
|
|
| І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він з ранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Ісуса із Закону Мойсеєвого і Пророків. | |
|
24
|
|
| Одні з них вірили його словам, а інші не вірили. | |
|
25
|
|
| Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павло сказав такі слова: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю: | |
|
26
|
|
| «Піди до цього народу і скажи: «Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитися будете і не побачите». | |
|
27
|
|
| Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх». | |
|
28
|
|
| Отже, нехай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують». | |
|
29
|
|
| Коли він сказав це, юдеї пішли, довго сперечаючись між собою. | |
|
30
|
|
| І жив Павло цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього, | |
|
31
|
|
| проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усякою відвагою безборонно. |
