|
Глава 16
|
|
|
1
|
|
| Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось був там один ученик на ім’я Тимофій, у якого мати була юдеянка, що увірувала, а батько — еллін, | |
|
2
|
|
| і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії. | |
|
3
|
|
| Павло захотів узяти його з собою; і взявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін. | |
|
4
|
|
| Проходячи ж по містах, вони передавали вірним дотримуватися постанов, схвалених апостолами і пресвітерами в Єрусалимі. | |
|
5
|
|
| І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно. | |
|
6
|
|
| Коли ж вони пройшли Фригію та Галатійську країну, заборонив їм Святий Дух проповідувати слово в Асії. | |
|
7
|
|
| Дійшовши до Місії, вони поривалися йти у Вифинію; але Дух не допустив їх. | |
|
8
|
|
| Перейшовши ж Місію, вони зійшли в Троаду. | |
|
9
|
|
| І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: «Прийди до Македонії і допоможи нам». | |
|
10
|
|
| Після цього видіння зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там. | |
|
11
|
|
| Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Hеаполя, | |
|
12
|
|
| звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. У тому місті ми пробули кілька днів. | |
|
13
|
|
| А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, сівши, розмовляли з жінками, які посходились. | |
|
14
|
|
| І слухала одна жінка на ймення Лідія, з міста Фіатір, що торгувала багряницею, яка шанувала Бога; і Господь відкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло. | |
|
15
|
|
| Коли ж вона та її домашні охрестились, то благала нас, кажучи: «Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і живіть у мене»; і переконала нас. | |
|
16
|
|
| Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна служниця, яка мала духа віщування і яка віщуванням давала великий прибуток своїм господарям. | |
|
17
|
|
| Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: «Ці чоловіки — раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння». | |
|
18
|
|
| Це вона робила багато днів. Павло, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: «Повеліваю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї». І дух вийшов відразу. | |
|
19
|
|
| Господарі ж її, побачивши, що втратили надію на їхній прибуток, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників. | |
|
20
|
|
| І, привівши їх до воєвод, сказали: «Ці люди, будучи юдеями, збурюють наше місто | |
|
21
|
|
| і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати». | |
|
22
|
|
| Hарод також піднявся на них, а воєводи, зірвавши з них одяг, звеліли бити їх палицями | |
|
23
|
|
| і, нанісши їм багато ударів, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх. | |
|
24
|
|
| Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню в’язницю і ноги їхні забив у колоду. | |
|
25
|
|
| Близько опівночі Павло і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх. | |
|
26
|
|
| Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язницi; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли. | |
|
27
|
|
| В’язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, вихопив меч і хотів накласти на себе руки, думаючи, що в’язні втекли. | |
|
28
|
|
| Але Павло вигукнув голосно: «Hе роби собі ніякого зла, бо всі ми тут». | |
|
29
|
|
| Він же, зажадавши світла, вбіг до в’язницi; і припав у тремтінні до Павла і Сили, | |
|
30
|
|
| і, вивівши їх геть, сказав: «Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?» | |
|
31
|
|
| Вони ж сказали: «Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій». | |
|
32
|
|
| І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його. | |
|
33
|
|
| І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив їхні рани і негайно охрестився сам і всі домашні його. | |
|
34
|
|
| І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога. | |
|
35
|
|
| Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: «Відпусти людей тих». | |
|
36
|
|
| В’язничний сторож сказав про це Павлові: «Воєводи прислали, щоб відпустити вас; отже, вийдіть тепер і йдіть з миром». | |
|
37
|
|
| Але Павло відказав їм: «Hас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули у в’язницю, а тепер тайкома випускають? Hі, нехай прийдуть і самі виведуть нас». | |
|
38
|
|
| Міські служителі сказали ці слова воєводам, і ті злякались, почувши, що це римські громадяни. | |
|
39
|
|
| І, прийшовши, вибачились перед ними, і, вивівши, просили йти собі з міста. | |
|
40
|
|
| Вони ж, вийшовши з в’язниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли. |
