|
Глава 17
|
|
|
1
|
|
| Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, (вони) прийшли до Фессалоніки, де була юдейська синагога. | |
|
2
|
|
| Павло, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з ними з Писання, | |
|
3
|
|
| відкриваючи та доводячи їм, що «Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що цей Христос є Ісус, Якого я проповідую вам». | |
|
4
|
|
| І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що визнають Бога, дуже багато, так і зі знатних жінок чимало. | |
|
5
|
|
| Але юдеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібралися натовпом і збурювали місто і, приступивши до дому Ясонового, намагалися вивести їх до народу. | |
|
6
|
|
| Hе знайшовши ж їх, потягли Ясона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли сюди, | |
|
7
|
|
| а Ясон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем — Ісуса. | |
|
8
|
|
| І стривожили народ та міських начальників, що слухали їх. | |
|
9
|
|
| Але ті, одержавши від Ясона та інших запоруку, відпустили їх. | |
|
10
|
|
| Hегайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верії, прибувши до якої, вони пішли до синагоги юдейської. | |
|
11
|
|
| Тутешні були добродушніші, ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так. | |
|
12
|
|
| І багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало. | |
|
13
|
|
| Але коли фессалонікійські юдеї довідалися, що і у Верії проповідано Павлом слово Боже, то прийшли і туди, збуджуючи та підбурюючи народ. | |
|
14
|
|
| Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій зосталися там. | |
|
15
|
|
| Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відбули. | |
|
16
|
|
| Чекаючи їх в Афінах, Павло збурився духом, бачачи це місто‚ повне ідолів. | |
|
17
|
|
| Тож він говорив у синагозі з юдеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані. | |
|
18
|
|
| Деякі з епікурейських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: «Що хоче сказати цей марнослівець?» А інші: «Здається, він проповідує про чужі божества», бо він благовістив їм про Ісуса і воскресіння. | |
|
19
|
|
| І, взявши його, привели до ареопагу і говорили: «Чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш? | |
|
20
|
|
| Бо щось дивовижне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?» | |
|
21
|
|
| Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове. | |
|
22
|
|
| Павло, ставши серед ареопагу, сказав: «Афіняни! З усього бачу я, що ви начебто особливо побожні. | |
|
23
|
|
| Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «Незнаному Боговi». Саме Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам. | |
|
24
|
|
| Бог‚ що створив світ і все, що в ньому, Він‚ будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе | |
|
25
|
|
| і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь мав би потребу, Сам даючи усьому життя і дихання‚ і все. | |
|
26
|
|
| Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування, | |
|
27
|
|
| щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас: | |
|
28
|
|
| бо ми Hим живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо, як і деякі з ваших віршотворців говорили: «Ми Його і рід». | |
|
29
|
|
| Отже, будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський. | |
|
30
|
|
| Залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися; | |
|
31
|
|
| бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Hим Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих». | |
|
32
|
|
| Почувши про воскресіння мертвих, одні глузували, а інші говорили: «Про це послухаємо тебе іншим часом». | |
|
33
|
|
| І Павло вийшов з-поміж них. | |
|
34
|
|
| Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка на ім’я Дамар та інші з ними. |
