|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі. | |
|
2
|
|
| І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. | |
|
3
|
|
| І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них. | |
|
4
|
|
| І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати. | |
|
5
|
|
| У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами. | |
|
6
|
|
| Коли зчинився цей шум, зібрався народ і схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою. | |
|
7
|
|
| І всі були вражені і дивувалися, кажучи один до одного: «Чи не всі ці, які говорять, галілеяни? | |
|
8
|
|
| Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися. | |
|
9
|
|
| Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту та Асії, | |
|
10
|
|
| Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти*, | |
|
11
|
|
| критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?» | |
|
12
|
|
| І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: «Що це значить?» | |
|
13
|
|
| А інші, глузуючи, говорили: «Вони напилися вина». | |
|
14
|
|
| Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: «Мужі юдейські і всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої: | |
|
15
|
|
| вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня; | |
|
16
|
|
| але це те, що провіщав пророк Іоїль: | |
|
17
|
|
| «І буде в останні дні, говорить Господь, — виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть. | |
|
18
|
|
| І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати. | |
|
19
|
|
| І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму. | |
|
20
|
|
| Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний. | |
|
21
|
|
| І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться». | |
|
22
|
|
| Мужі ізраїльські! Вислухайте слова ці: Ісуса Hазорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог створив через Hього серед вас, як і самі знаєте, | |
|
23
|
|
| Його [Ісуса] визначеного радою і передбаченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили; | |
|
24
|
|
| але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його. | |
|
25
|
|
| Бо Давид говорить про Hього: «Я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся. | |
|
26
|
|
| Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні, | |
|
27
|
|
| бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. | |
|
28
|
|
| Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм». | |
|
29
|
|
| Мужі-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і був похований, і гріб його у нас до цього дня. | |
|
30
|
|
| Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у плоті й посадити на престолі його, | |
|
31
|
|
| він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклі, і плоть Його не побачить тління. | |
|
32
|
|
| Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки. | |
|
33
|
|
| Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте. | |
|
34
|
|
| Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, | |
|
35
|
|
| доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх». | |
|
36
|
|
| Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли». | |
|
37
|
|
| Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: «Що нам робити, мужі-браття?» | |
|
38
|
|
| Петро ж сказав їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа, | |
|
39
|
|
| бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш. | |
|
40
|
|
| І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: «Спасайтеся від роду цього лукавого». | |
|
41
|
|
| Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ. | |
|
42
|
|
| Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах. | |
|
43
|
|
| Був же у кожній душі страх; і багато чудес і знамень сталося через апостолів у Єрусалимі. | |
|
44
|
|
| Усі ж віруючі були разом і мали все спільне. | |
|
45
|
|
| І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного. | |
|
46
|
|
| І щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця, | |
|
47
|
|
| хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався. |
