|
Глава 26
|
|
|
1
|
|
| Агриппа сказав Павлові: «Дозволяється тобі говорити за себе». Тоді Павло, простягнувши руку, почав говорити на свій захист. | |
|
2
|
|
| «Царю Агриппо! Я почуваю себе щасливим, що сьогодні можу захищатися перед тобою в усьому, в чому звинувачують мене юдеї, | |
|
3
|
|
| тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї і суперечності. Тому прошу тебе вислухати мене великодушно. | |
|
4
|
|
| Життя моє від юности моєї, яке спочатку проводив я серед народу мого в Єрусалимі, знають усі юдеї; | |
|
5
|
|
| вони здавна знають про мене, якщо захочуть свідчити, що я жив, як фарисей, за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням. | |
|
6
|
|
| І нині я стою перед судом за надію на обітницю, дану Богом нашим отцям, | |
|
7
|
|
| здійснення якої сподіваються побачити наші дванадцять колін, що старанно служать Богові день і ніч. За цю-то надію, царю Агриппо, звинувачують мене юдеї. | |
|
8
|
|
| Що ж? Hевже ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих? | |
|
9
|
|
| Щоправда, і я думав, що мені належить багато діяти проти імені Ісуса Hазорея. | |
|
10
|
|
| Це я і робив у Єрусалимі: одержавши владу від первосвящеників, я багатьох святих ув’язнював, і коли вбивали їх, я подавав на те голос; | |
|
11
|
|
| і по всіх синагогах я багаторазово мучив їх, і примушував ганити Ісуса, і, з надмірною лютістю до них, переслідував їх навіть у чужих містах. | |
|
12
|
|
| Для цього йдучи до Дамаска з владою і дорученням від первосвящеників, | |
|
13
|
|
| серед дня на дорозі я, царю, побачив з неба світло, ясніше від сонячного сяйва, що осяяло мене та тих, котрі йшли зі мною. | |
|
14
|
|
| Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна». | |
|
15
|
|
| Я сказав: «Хто Ти, Господи?» Він сказав: «Я — Ісус, Якого ти гониш. | |
|
16
|
|
| Але встань і стань на ноги твої; бо для того Я і з’явився тобі, щоб зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що Я відкриваю тобі, | |
|
17
|
|
| визволяючи тебе від народу юдейського і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе | |
|
18
|
|
| розкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і з-під влади сатани до Бога, щоб вірою в Мене держали прощення гріхів і долю з освяченими». | |
|
19
|
|
| Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню, | |
|
20
|
|
| а спершу жителям Дамаска і Єрусалима, потім усій землі юдейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, чинячи діла, достойні покаяння. | |
|
21
|
|
| За це юдеї схопили мене у храмі і хотіли розтерзати. | |
|
22
|
|
| Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому, нічого не кажучи, крім того, про що пророки і Мойсей говорили, що це буде, | |
|
23
|
|
| а саме, що Христос мав постраждати і, воскреснувши першим із мертвих, проповідати світло юдейському народові і язичникам». | |
|
24
|
|
| Коли він так захищався, Фест гучним голосом сказав: «Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість доводить тебе до божевілля». | |
|
25
|
|
| «Hі, високоповажний Фесте, — сказав він, — я не безумствую, але кажу слова істини і здорового глузду. | |
|
26
|
|
| Бо знає про це цар, перед яким і кажу сміливо. Я не вірю, що від нього було щось з цього приховано: бо це не в кутку відбувалося. | |
|
27
|
|
| Чи віриш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віриш». | |
|
28
|
|
| Агриппа сказав Павлові: «Ти майже переконуєш мене стати християнином». | |
|
29
|
|
| Павло сказав: «Благав би я Бога, щоб мало чи багато, не тільки ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, зробились такими, як я, окрім цих кайданів». | |
|
30
|
|
| І коли він це сказав, цар і правитель, Вереніка і всі, що сиділи з ними, встали. | |
|
31
|
|
| І, відійшовши вбік, говорили між собою, що цей чоловік нічого, вартого смерті чи кайданів, не робить. | |
|
32
|
|
| І сказав Агриппа Фестові: «Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав кесаревого суду». Тому і вирішив правитель відіслати його до кесаря. |
