|
Глава 8
|
|
|
1
|
|
| Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гоніння на церкву в Єрусалимi; і всі, крім апостолів, розсіялися по різних місцях Юдеї та Самарії. | |
|
2
|
|
| Стефана ж поховали люди побожні і вчинили великий плач по ньому. | |
|
3
|
|
| А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці. | |
|
4
|
|
| Ті ж, що розсіялися, ходили і благовістили слово. | |
|
5
|
|
| Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа. | |
|
6
|
|
| Hарод однодушно слухав те, що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив. | |
|
7
|
|
| Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося. | |
|
8
|
|
| І була велика радість у тому місті. | |
|
9
|
|
| Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. | |
|
10
|
|
| Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа». | |
|
11
|
|
| А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням. | |
|
12
|
|
| Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки. | |
|
13
|
|
| Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався. | |
|
14
|
|
| Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана, | |
|
15
|
|
| котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого. | |
|
16
|
|
| Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Ісуса. | |
|
17
|
|
| Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого. | |
|
18
|
|
| Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші, | |
|
19
|
|
| кажучи: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого». | |
|
20
|
|
| Але Петро сказав йому: «Hехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дістати дар Божий за гроші. | |
|
21
|
|
| Hема для тебе в цьому ні частки, ні уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом. | |
|
22
|
|
| Отже, покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого; | |
|
23
|
|
| бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди». | |
|
24
|
|
| Симон же сказав у відповідь: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами». | |
|
25
|
|
| Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима і в багатьох самарійських селах проповідували Євангеліє. | |
|
26
|
|
| А Филипові ангел Господній сказав: «Устань та йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна». | |
|
27
|
|
| Він устав і пішов. І ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння, | |
|
28
|
|
| повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю. | |
|
29
|
|
| Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісницi». | |
|
30
|
|
| Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: «Чи розумієш, що читаєш?» | |
|
31
|
|
| Він сказав: «Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» І попросив Филипа піднятися і сісти з ним. | |
|
32
|
|
| А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх. | |
|
33
|
|
| У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто розповість? Бо береться із землі життя Його». | |
|
34
|
|
| І казав євнух Филипові: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось іншого?» | |
|
35
|
|
| Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса. | |
|
36
|
|
| Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?» | |
|
37
|
|
| Филип же сказав йому: «Якщо віруєш від усього серця, то можна». Він сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий». | |
|
38
|
|
| І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його. | |
|
39
|
|
| Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи. | |
|
40
|
|
| Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарії. |
