|
Глава 23
|
|
|
1
|
|
| Павло, звівши погляд на синедріон, сказав: «Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня». | |
|
2
|
|
| Первосвященик же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах. | |
|
3
|
|
| Тоді Павло сказав йому: «Бог буде бити тебе, стіно поваплена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, і, супроти закону, велиш бити мене». | |
|
4
|
|
| А ті, що стояли перед ним, сказали: «Первосвященика Божого ганьбиш?» | |
|
5
|
|
| Павло сказав: «Я не знав, браття, що він первосвященик; бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов». | |
|
6
|
|
| Павло, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: «Мужі-браття! Я фарисей, син фарисея; за надію на воскресіння мертвих мене судять». | |
|
7
|
|
| Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися. | |
|
8
|
|
| Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, й інше. | |
|
9
|
|
| Зчинився великий галас, і книжники фарисейської частини, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: «Hічого лихого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи ангел говорив йому, не противмося Боговi». | |
|
10
|
|
| Та як розлад збільшився, тисяцький, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти, взяти його з-поміж них і відвести у фортецю. | |
|
11
|
|
| Hаступної ночі Господь, з’явившись йому, сказав: «Дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римi». | |
|
12
|
|
| Коли настав день, деякі юдеї, порадившись, поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла. | |
|
13
|
|
| Було їх понад сорок, що поклялися. | |
|
14
|
|
| Вони, прийшовши до первосвящеників і старійшин, сказали: «Ми клятвою заприсяглися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла. | |
|
15
|
|
| Отже, нині ви з синедріоном скажіть тисяцькому, щоб завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його». | |
|
16
|
|
| Почувши про цей замір, син Павлової сестри прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла. | |
|
17
|
|
| Павло ж покликав одного з сотників і сказав: «Відведи цього юнака до тисяцького, бо він має дещо сказати йому». | |
|
18
|
|
| Той, взявши його, привів до тисяцького і сказав: «В’язень Павло покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобi». | |
|
19
|
|
| Тисяцький, взявши його за руку і відійшовши з ним, спитав на самоті: «Що таке маєш звістити мені?» | |
|
20
|
|
| Він відповів, що юдеї змовилися просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, так ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього. | |
|
21
|
|
| Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження. | |
|
22
|
|
| Тоді тисяцький відпустив юнака, сказавши: «Hікому не кажи, що ти повідомив про це мене». | |
|
23
|
|
| І, покликавши двох сотників, сказав: «Приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб із третьої години ночі ішли до Кесарії. | |
|
24
|
|
| Приготуйте також ослів, щоб, посадовивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса». | |
|
25
|
|
| Hаписав і листа такого змісту: | |
|
26
|
|
| «Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу — вітання. | |
|
27
|
|
| Цього мужа юдеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин. | |
|
28
|
|
| Потім, бажаючи з’ясувати, в чому його звинувачують, привів його в їхній синедріон | |
|
29
|
|
| і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої немає провини, вартої смерти чи кайданів. | |
|
30
|
|
| А почувши, що юдеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно надіслав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Здоровий будь». | |
|
31
|
|
| Отже, воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди. | |
|
32
|
|
| А другого дня, залишивши кінних іти з ним, повернулися до фортеці. | |
|
33
|
|
| А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла. | |
|
34
|
|
| Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що із Киликії, сказав: | |
|
35
|
|
| «Я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачi». І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії. |
