|
Глава 20
|
|
|
1
|
|
| Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії. | |
|
2
|
|
| Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади. | |
|
3
|
|
| Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію. | |
|
4
|
|
| Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим. | |
|
5
|
|
| Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді. | |
|
6
|
|
| А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів. | |
|
7
|
|
| Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі. | |
|
8
|
|
| У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників. | |
|
9
|
|
| Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим. | |
|
10
|
|
| Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому». | |
|
11
|
|
| Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов. | |
|
12
|
|
| Юнака ж привели живого, і немало втішилися. | |
|
13
|
|
| Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки. | |
|
14
|
|
| Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини. | |
|
15
|
|
| І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит, | |
|
16
|
|
| бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі. | |
|
17
|
|
| З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви, | |
|
18
|
|
| і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами, | |
|
19
|
|
| служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв; | |
|
20
|
|
| що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах, | |
|
21
|
|
| проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. | |
|
22
|
|
| І ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне мене; | |
|
23
|
|
| тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене. | |
|
24
|
|
| Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої. | |
|
25
|
|
| І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже. | |
|
26
|
|
| Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх, | |
|
27
|
|
| бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу. | |
|
28
|
|
| Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю. | |
|
29
|
|
| Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада; | |
|
30
|
|
| та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою. | |
|
31
|
|
| А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас. | |
|
32
|
|
| І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими. | |
|
33
|
|
| Hі срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав; | |
|
34
|
|
| самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої. | |
|
35
|
|
| У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати». | |
|
36
|
|
| Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився. | |
|
37
|
|
| Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його, | |
|
38
|
|
| сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля. |
