|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на учеників Господа, прийшов до первосвященика | |
|
2
|
|
| і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Єрусалима. | |
|
3
|
|
| Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба. | |
|
4
|
|
| Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» | |
|
5
|
|
| Він сказав: «Хто Ти, Господи?» Господь же каже: «Я — Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна». | |
|
6
|
|
| Він із трепетом і жахом сказав: «Господи, що повелиш мені робити?» І Господь сказав йому: «Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити». | |
|
7
|
|
| Люди ж, які йшли за ним, стояли здивовані, бо чули голос, а нікого не бачили. | |
|
8
|
|
| Савл підвівся із землі і відкритими очима своїми нікого не бачив. І повели його, взявши за руку, і привели в Дамаск. | |
|
9
|
|
| І три дні він не бачив, і не їв, і не пив. | |
|
10
|
|
| У Дамаску був один ученик на ім’я Ананія; і Господь у видінні сказав йому: «Ананіє!» Він сказав: «Я, Господи!» | |
|
11
|
|
| Господь же сказав йому: «Встань і піди на вулицю, що зветься Прямою, і спитай в Юдиному домі тарсянина на ім’я Савл; він зараз молиться, | |
|
12
|
|
| і бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів». | |
|
13
|
|
| Ананія відповів: «Господи, я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв він святим Твоїм у Єрусалимi; | |
|
14
|
|
| і тут має від первосвящеників владу зв’язати всіх, хто призиває ім’я Твоє». | |
|
15
|
|
| Господь же сказав йому: «Іди, бо він є Мій обраний сосуд, щоб пронести ім’я Моє перед народами‚ і царями, і синами Ізраїлевими. | |
|
16
|
|
| І Я покажу йому, скільки він має постраждати за ім’я Моє». | |
|
17
|
|
| Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа». | |
|
18
|
|
| І вмить немовби луска відпала з очей його, і враз він прозрів; і, вставши, охрестився | |
|
19
|
|
| і‚ прийнявши їжу‚ укріпився. І Савл кілька днів пробув з учениками у Дамаску. | |
|
20
|
|
| І відразу став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий. | |
|
21
|
|
| І всі, хто чув, дивувалися і говорили: «Хіба це не той самий, який гнав у Єрусалимі тих, які призивали ім’я це? Та й сюди чи для того прийшов, щоб зв’язувати їх і приводити до первосвящеників?» | |
|
22
|
|
| А Савл усе більше і більше зміцнювався і бунтував юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Той є Христос. | |
|
23
|
|
| Коли ж минуло багато часу, юдеї змовились убити його. | |
|
24
|
|
| Але Савл довідався про їхній намір. Вони ж день і ніч вартували біля воріт, щоб убити його. | |
|
25
|
|
| Та ученики, узявши його, вночі спустили в корзині по стіні. | |
|
26
|
|
| Савл прибув до Єрусалима і намагався приєднатися до учеників; але всі боялися його, не вірячи, що він ученик. | |
|
27
|
|
| Варнава ж узяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він дорогою побачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він у Дамаску сміливо проповідував в ім’я Ісусове. | |
|
28
|
|
| І перебував він з ними в Єрусалимі, входив і виходив, і сміливо проповідував в ім’я Господа Ісуса. | |
|
29
|
|
| Говорив також і сперечався з елліністами; а вони намірялися вбити його. | |
|
30
|
|
| Брати, довідавшись про це, відправили його до Кесарії і перепровадили до Тарса. | |
|
31
|
|
| Церкви ж по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мали спокій, навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; і, втішенням Святого Духа, примножувались. | |
|
32
|
|
| Трапилося, що Петро, коли обходив усіх, прийшов і до святих, які жили в Лідді. | |
|
33
|
|
| Там знайшов він одного чоловіка на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений. | |
|
34
|
|
| Петро сказав йому: «Енею! Зціляє тебе Ісус Христос; встань з постелі твоєї». І він зараз же встав. | |
|
35
|
|
| І бачили його всі жителі в Лідді і Сароні, які навернулися до Господа. | |
|
36
|
|
| У Іоппії ж була одна учениця на ім’я Тавифа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині. | |
|
37
|
|
| Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її обмили і поклали у світлиці. | |
|
38
|
|
| Лідда ж була поблизу Іоппії, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них. | |
|
39
|
|
| Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його у світлицю, і всі вдови із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними. | |
|
40
|
|
| Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, сказав: «Тавифо, встань». І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла. | |
|
41
|
|
| Він подав їй руку, підвів її і, покликавши святих і вдовиць, поставив її перед ними живою. | |
|
42
|
|
| Це стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа. | |
|
43
|
|
| І чимало днів пробув він у Іоппії в якогось Симона, кожум’яки. |
