|
Глава 21
|
|
|
1
|
|
| Коли ж ми, розлучившись із ними, відпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня — в Родос, а звідти до Патари, | |
|
2
|
|
| і, знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, зійшли на нього і відпливли. | |
|
3
|
|
| Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли до Сирії і причалили в Тирі, бо тут треба було розвантажити корабель. | |
|
4
|
|
| І, знайшовши учеників, пробули там сім днів. Вони, з натхнення Духа, говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалима. | |
|
5
|
|
| Перебувши ці дні, ми вийшли і пішли, і нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились. | |
|
6
|
|
| І, попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому. | |
|
7
|
|
| Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привітавши братію, пробули в них один день. | |
|
8
|
|
| А другого дня вранці Павло і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, увійшовши в дім Филипа-благовісника, одного з семи дияконів, залишились у нього. | |
|
9
|
|
| У нього було чотири дочки дівиці, які пророкували. | |
|
10
|
|
| Тим часом як ми перебували там багато днів, прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав, | |
|
11
|
|
| і, увійшовши до нас, він узяв Павлів пояс і, зв’язавши свої руки й ноги, сказав: «Так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимі і видадуть у руки язичників». | |
|
12
|
|
| Коли ж ми почули це, то і місцевi‚ і ми просили, щоб він не ходив до Єрусалима. | |
|
13
|
|
| Але Павло у відповідь сказав: «Що ви робите? Чого плачете і засмучуєте серце моє? Я не тільки хочу бути в’язнем, а готовий померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса». | |
|
14
|
|
| Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: «Hехай буде воля Господня!» | |
|
15
|
|
| По цих днях, приготувавшись, ми пішли до Єрусалима. | |
|
16
|
|
| З нами йшли і деякі ученики з Кесарії, проводжаючи нас до одного Мнасона кіпрянина‚ давнього ученика, в якого можна було б нам жити. | |
|
17
|
|
| Коли прибули ми до Єрусалима, браття привітно прийняли нас. | |
|
18
|
|
| Другого дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери. | |
|
19
|
|
| Привітавши їх, Павло розповідав докладно, що створив Бог у язичників через його служіння. | |
|
20
|
|
| Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв [якi] увірувало, і всі вони — ревнителі закону. | |
|
21
|
|
| Вони ж наслухались про тебе, що ти всіх юдеїв, які живуть між язичниками, навчаєш відступництва від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх і не дотримувалися звичаїв батьківських. | |
|
22
|
|
| Отже, що ж? Hапевне, зійдеться народ; бо почують, що ти прийшов. | |
|
23
|
|
| Зроби ж те, що скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які взяли на себе обітницю. | |
|
24
|
|
| Взявши їх, очисться з ними і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб обстригли собі голови, і пізнають усі, що почуте ними про тебе несправедливе, але що й сам ти продовжуєш дотримуватись закону. | |
|
25
|
|
| А про язичників, які увірували, ми писали, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише охороняли себе від ідоложертовного, від крови, від удавленини та блуду». | |
|
26
|
|
| Тоді Павло, узявши тих мужів і очистившись із ними, наступного дня увійшов у храм і оголосив закінчення днів очищення, коли мала бути принесена за кожного з них жертва. | |
|
27
|
|
| Коли ж сім днів закінчувалися, тоді асійські юдеї, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки, | |
|
28
|
|
| викликуючи: «Мужі ізраїльські, допоможіть: цей чоловік скрізь навчає всіх проти народу і закону і місця цього; до того ж і еллінів увів у храм і осквернив це святе місце». | |
|
29
|
|
| Бо перед цим вони бачили з ним у місті Трофима ефесянина і думали, що Павло увів його до храму. | |
|
30
|
|
| Усе місто заворушилося‚ і народ збігся; і, схопивши Павла, потягли його геть з храму, і негайно було зачинено двері. | |
|
31
|
|
| Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького полку дійшла звістка, що увесь Єрусалим збунтувався. | |
|
32
|
|
| Він, негайно взявши воїнів і сотників, рушив на них; вони ж, побачивши тисяцького та воїнів, перестали бити Павла. | |
|
33
|
|
| Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його і звелів закути двома ланцюгами, і допитувався, хто він та що вчинив. | |
|
34
|
|
| У народі одні кричали одне, а інші — друге; він же, не змігши через сум’яття довідатись про щось певне, звелів вести його до фортеці. | |
|
35
|
|
| Коли ж він був на сходах, воїнам довелося нести його через натовп людський, | |
|
36
|
|
| бо багато людей йшли слідом і кричали: «Смерть йому!» | |
|
37
|
|
| Входячи до фортеці, Павло сказав тисяцькому: «Чи можна мені щось тобі сказати?» А той відповів: «Ти знаєш по-грецьки? | |
|
38
|
|
| Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заворушення і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?» | |
|
39
|
|
| Павло ж сказав: «Я — юдеянин, тарсянин, громадянин досить відомого киликійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу». | |
|
40
|
|
| Коли ж той дозволив, Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою людям; і коли постало глибоке мовчання, почав говорити єврейською мовою так: |
