|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| У той час цар Ірод підняв руки на декого з церкви, щоб заподіяти їм зло, | |
|
2
|
|
| і мечем убив Якова, брата Іоанового. | |
|
3
|
|
| А побачивши, що це подобається юдеям, після того взяв і Петра, — тоді були дні опрісноків, — | |
|
4
|
|
| і, схопивши його, посадив у в’язницю; і наказав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу. | |
|
5
|
|
| Отже, Петра стерегли у в’язниці, а тим часом церква ревно молилася за нього Богові. | |
|
6
|
|
| Коли ж Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа біля дверей стерегла в’язницю. | |
|
7
|
|
| І ось постав ангел Господній, і світло осяяло в’язницю, і, штовхнувши в бік Петра, він розбудив його і сказав: «Встань швидше». І впали ланцюги з його рук. | |
|
8
|
|
| І сказав йому ангел: «Підпережись і взуйся». Він зробив так. Потім говорить йому: «Вдягни одяг твій та йди за мною». | |
|
9
|
|
| Петро вийшов і попрямував за ним, не знаючи, що роблене ангелом було в дійсності, а думав, що бачить видіння. | |
|
10
|
|
| Пройшовши першу і другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що вела до міста, яка сама собою відчинилася їм: вони вийшли і пройшли одну вулицю, і раптом ангела не стало з ним. | |
|
11
|
|
| Тоді Петро, опам’ятавшись, сказав: «Тепер я бачу воістину, що Господь послав ангела Свого і звільнив мене від руки Іродової та від усього, чого чекав народ юдейський». | |
|
12
|
|
| І, роздивившись, прийшов до дому Марії, матері Іоана, званого Марком, де багато людей зібралися і молилися. | |
|
13
|
|
| Коли ж Петро постукав біля воріт, то вийшла послухати служниця на ім’я Рода | |
|
14
|
|
| і, впізнавши голос Петра, з радости не відчинила воріт, а, вбігши, сказала, що Петро стоїть біля воріт. | |
|
15
|
|
| А ті казали їй: «Чи при своєму ти розумі?» Але вона твердила, що так і є. Вони ж говорили: «Це ангел його». | |
|
16
|
|
| А Петро і далі стукав. Коли ж відчинили, то побачили його і вжахнулися. | |
|
17
|
|
| Він же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і сказав: «Сповістіть про це Якова і братію». Потім, вийшовши, пішов у інше місце. | |
|
18
|
|
| Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога: що сталося з Петром. | |
|
19
|
|
| Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, судив сторожів і звелів стратити їх. Потім він відбув з Юдеї до Кесарії і там залишався. | |
|
20
|
|
| Ірод був розгніваний на тирян і сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна живилася від його царства. | |
|
21
|
|
| Призначеного дня Ірод, одягнувшись у царський одяг, сів на підвищенні і говорив до них; | |
|
22
|
|
| а народ вигукував: «Це голос Бога, а не людини». | |
|
23
|
|
| Та раптом ангел Господній уразив його за те, що він не віддав слави Боговi; і, з’їдений червою, помер. | |
|
24
|
|
| Слово ж Боже росло і поширювалось. | |
|
25
|
|
| А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Єрусалима до Антиохії, взявши з собою Іоана, прозваного Марком. |
