1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 15
|
Κεφάλαιο 15
|
|
1
|
1
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει· |
|
2
|
2
|
| чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим, | πότερον σοφὸς ἀπόκρισιν δώσει συνέσεως πνεῦμα καὶ ἐνέπλησε πόνον γαστρὸς |
|
3
|
3
|
| виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили? | ἐλέγχων ἐν ρήμασιν, οἷς οὐ δεῖ, καὶ ἐν λόγοις, οἷς οὐδὲν ὄφελος; |
|
4
|
4
|
| Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога. | οὐ καὶ σὺ ἀπεποιήσω φόβον, συνετελέσω δὲ ρήματα τοιαῦτα ἔναντι τοῦ Κυρίου; |
|
5
|
5
|
| Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих. | ἔνοχος εἶ ρήμασι στόματός σου, οὐδὲ διέκρινας ρήματα δυναστῶν. |
|
6
|
6
|
| Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе. | ἐλέγξαι σε τὸ σὸν στόμα καὶ μὴ ἐγώ, τὰ δὲ χείλη σου καταμαρτυρήσουσί σου· |
|
7
|
7
|
| Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений? | τί γάρ; μὴ πρῶτος ἀνθρώπων ἐγεννήθης; ἢ πρὸ θινῶν ἐπάγης; |
|
8
|
8
|
| Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість? | ἦ σύνταγμα Κυρίου ἀκήκοας, ἢ συμβούλῳ σοι ἐχρήσατο ὁ Θεός, εἰς δὲ σὲ ἀφίκετο σοφία; |
|
9
|
9
|
| Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас? | τί γὰρ οἶδας, ὃ οὐκ οἴδαμεν; ἢ τί συνίεις σύ, ὃ οὐ καὶ ἡμεῖς; |
|
10
|
10
|
| І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого. | καί γε πρεσβύτης καί γε παλαιὸς ἐν ἡμῖν, βαρύτερος τοῦ πατρός σου ἡμέραις. |
|
11
|
11
|
| Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі? | ὀλίγα ὧν ἡμάρτηκας μεμαστίγωσαι, μεγάλως ὑπερβαλλόντως λελάληκας. |
|
12
|
12
|
| До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся? | τί ἐτόλμησεν ἡ καρδία σου, ἢ τί ὑπένεγκαν οἱ ὀφθαλμοί σου; |
|
13
|
13
|
| Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова? | ὅτι θυμὸν ἔρρηξας ἔναντι Κυρίου, ἐξήγαγες δὲ ἐκ στόματος ρήματα τοιαῦτα. |
|
14
|
14
|
| Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним? | τίς γὰρ ὢν βροτός, ὅτι ἔσται ἄμεμπτος, ἢ ὡς ἐσόμενος δίκαιος γεννητὸς γυναικός; |
|
15
|
15
|
| Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його: | εἰ κατὰ ἁγίων οὐ πιστεύει, οὐρανὸς δὲ οὐ καθαρὸς ἐναντίον αὐτοῦ; |
|
16
|
16
|
| тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду. | ἔα δὲ ἐβδελυγμένος καὶ ἀκάθαρτος ἀνήρ, πίνων ἀδικίας ἴσα ποτῷ· |
|
17
|
17
|
| Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив, | ἀναγγελῶ δέ σοι, ἄκουέ μου· ἃ δὴ ἐώρακα, ἀναγγελῶ σοι, |
|
18
|
18
|
| що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх, | ἃ σοφοὶ ἐροῦσι καὶ οὐκ ἔκρυψαν πατέρες αὐτῶν· |
|
19
|
19
|
| яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив. | αὐτοῖς μόνοις ἐδόθη ἡ γῆ, καὶ οὐκ ἐπῆλθεν ἀλλογενὴς ἐπ᾿ αὐτούς. |
|
20
|
20
|
| Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя; | πᾶς ὁ βίος ἀσεβοῦς ἐν φροντίδι, ἔτη δὲ ἀριθμητὰ δεδομένα δυνάστῃ, |
|
21
|
21
|
| звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник. | ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ ἐν ὠσὶν αὐτοῦ· ὅταν δοκῇ ἤδη εἰρηνεύειν, ἥξει αὐτοῦ ἡ καταστροφή. |
|
22
|
22
|
| Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч. | μὴ πιστευέτω ἀποστραφῆναι ἀπὸ σκότους· ἐντέταλται γὰρ ἤδη εἰς χεῖρας σιδήρου, |
|
23
|
23
|
| Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми. | κατατέτακται δὲ εἰς σῖτα γυψίν· οἶδε δὲ ἐν ἑαυτῷ ὅτι μένει εἰς πτῶμα. ἡμέρα δὲ σκοτεινὴ αὐτὸν στροβήσει, |
|
24
|
24
|
| Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви, | ἀνάγκη δὲ καὶ θλῖψις αὐτὸν καθέξει ὥσπερ στρατηγὸς πρωτοστάτης πίπτων. |
|
25
|
25
|
| за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю, | ὅτι ἦρκε χεῖρας ἐναντίον τοῦ Κυρίου, ἔναντι δὲ Κυρίου παντοκράτορος ἐτραχηλίασεν, |
|
26
|
26
|
| виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми; | ἔδραμε δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ὕβρει ἐν πάχει νώτου ἀσπίδος αὐτοῦ, |
|
27
|
27
|
| тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої. | ὅτι ἐκάλυψε τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἐν στέατι αὐτοῦ καὶ ἐποίησε περιστόμιον ἐπὶ τῶν μηρίων. |
|
28
|
28
|
| І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни. | αὐλισθείη δὲ πόλεις ἐρήμους, εἰσέλθοι δὲ εἰς οἴκους ἀοικήτους· ἃ δὲ ἐκεῖνοι ἡτοίμασαν, ἄλλοι ἀποίσονται. |
|
29
|
29
|
| Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його. | οὔτε μὴ πλουτισθῇ, οὔτε μὴ μείνῃ αὐτοῦ τὰ ὑπάρχοντα, οὐ μὴ βάλῃ ἐπὶ τὴν γῆν σκιὰν |
|
30
|
30
|
| Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його. | οὐδὲ μὴ ἐκφύγῃ τὸ σκότος. τὸν βλαστὸν αὐτοῦ μαράναι ἄνεμος, ἐκπέσοι δὲ αὐτοῦ τὸ ἄνθος. |
|
31
|
31
|
| Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому. | μὴ πιστευέτω ὅτι ὑπομενεῖ, κενὰ γὰρ ἀποβήσεται αὐτῷ· |
|
32
|
32
|
| Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти. | ἡ τομὴ αὐτοῦ πρὸ ὥρας φθαρήσεται, καὶ ὁ ράδαμνος αὐτοῦ οὐ μὴ πυκάσῃ· |
|
33
|
33
|
| Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій. | τρυγηθείη δὲ ὡς ὄμβραξ πρὸς ὥρας, ἐκπέσοι δὲ ὡς ἄνθος ἐλαίας. |
|
34
|
34
|
| Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва. | μαρτύριον γὰρ ἀσεβοῦς θάνατος, πῦρ δὲ καύσει οἴκους δωροδεκτῶν. |
|
35
|
35
|
| Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману. | ἐν γαστρὶ δὲ λήψεται ὀδύνας, ἀποβήσεται δὲ ἑαυτῷ κενά, ἡ δὲ κοιλία αὐτοῦ ὑποίσει δόλον. |
