1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 15
|
Κεφάλαιο 15
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
|
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει·
|
|
2
|
2
|
|
чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим,
|
πότερον σοφὸς ἀπόκρισιν δώσει συνέσεως πνεῦμα καὶ ἐνέπλησε πόνον γαστρὸς
|
|
3
|
3
|
|
виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили?
|
ἐλέγχων ἐν ρήμασιν, οἷς οὐ δεῖ, καὶ ἐν λόγοις, οἷς οὐδὲν ὄφελος;
|
|
4
|
4
|
|
Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.
|
οὐ καὶ σὺ ἀπεποιήσω φόβον, συνετελέσω δὲ ρήματα τοιαῦτα ἔναντι τοῦ Κυρίου;
|
|
5
|
5
|
|
Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих.
|
ἔνοχος εἶ ρήμασι στόματός σου, οὐδὲ διέκρινας ρήματα δυναστῶν.
|
|
6
|
6
|
|
Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
|
ἐλέγξαι σε τὸ σὸν στόμα καὶ μὴ ἐγώ, τὰ δὲ χείλη σου καταμαρτυρήσουσί σου·
|
|
7
|
7
|
|
Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений?
|
τί γάρ; μὴ πρῶτος ἀνθρώπων ἐγεννήθης; ἢ πρὸ θινῶν ἐπάγης;
|
|
8
|
8
|
|
Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість?
|
ἦ σύνταγμα Κυρίου ἀκήκοας, ἢ συμβούλῳ σοι ἐχρήσατο ὁ Θεός, εἰς δὲ σὲ ἀφίκετο σοφία;
|
|
9
|
9
|
|
Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас?
|
τί γὰρ οἶδας, ὃ οὐκ οἴδαμεν; ἢ τί συνίεις σύ, ὃ οὐ καὶ ἡμεῖς;
|
|
10
|
10
|
|
І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого.
|
καί γε πρεσβύτης καί γε παλαιὸς ἐν ἡμῖν, βαρύτερος τοῦ πατρός σου ἡμέραις.
|
|
11
|
11
|
|
Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі?
|
ὀλίγα ὧν ἡμάρτηκας μεμαστίγωσαι, μεγάλως ὑπερβαλλόντως λελάληκας.
|
|
12
|
12
|
|
До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся?
|
τί ἐτόλμησεν ἡ καρδία σου, ἢ τί ὑπένεγκαν οἱ ὀφθαλμοί σου;
|
|
13
|
13
|
|
Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?
|
ὅτι θυμὸν ἔρρηξας ἔναντι Κυρίου, ἐξήγαγες δὲ ἐκ στόματος ρήματα τοιαῦτα.
|
|
14
|
14
|
|
Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним?
|
τίς γὰρ ὢν βροτός, ὅτι ἔσται ἄμεμπτος, ἢ ὡς ἐσόμενος δίκαιος γεννητὸς γυναικός;
|
|
15
|
15
|
|
Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його:
|
εἰ κατὰ ἁγίων οὐ πιστεύει, οὐρανὸς δὲ οὐ καθαρὸς ἐναντίον αὐτοῦ;
|
|
16
|
16
|
|
тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду.
|
ἔα δὲ ἐβδελυγμένος καὶ ἀκάθαρτος ἀνήρ, πίνων ἀδικίας ἴσα ποτῷ·
|
|
17
|
17
|
|
Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив,
|
ἀναγγελῶ δέ σοι, ἄκουέ μου· ἃ δὴ ἐώρακα, ἀναγγελῶ σοι,
|
|
18
|
18
|
|
що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх,
|
ἃ σοφοὶ ἐροῦσι καὶ οὐκ ἔκρυψαν πατέρες αὐτῶν·
|
|
19
|
19
|
|
яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив.
|
αὐτοῖς μόνοις ἐδόθη ἡ γῆ, καὶ οὐκ ἐπῆλθεν ἀλλογενὴς ἐπ᾿ αὐτούς.
|
|
20
|
20
|
|
Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;
|
πᾶς ὁ βίος ἀσεβοῦς ἐν φροντίδι, ἔτη δὲ ἀριθμητὰ δεδομένα δυνάστῃ,
|
|
21
|
21
|
|
звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник.
|
ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ ἐν ὠσὶν αὐτοῦ· ὅταν δοκῇ ἤδη εἰρηνεύειν, ἥξει αὐτοῦ ἡ καταστροφή.
|
|
22
|
22
|
|
Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч.
|
μὴ πιστευέτω ἀποστραφῆναι ἀπὸ σκότους· ἐντέταλται γὰρ ἤδη εἰς χεῖρας σιδήρου,
|
|
23
|
23
|
|
Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.
|
κατατέτακται δὲ εἰς σῖτα γυψίν· οἶδε δὲ ἐν ἑαυτῷ ὅτι μένει εἰς πτῶμα. ἡμέρα δὲ σκοτεινὴ αὐτὸν στροβήσει,
|
|
24
|
24
|
|
Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви,
|
ἀνάγκη δὲ καὶ θλῖψις αὐτὸν καθέξει ὥσπερ στρατηγὸς πρωτοστάτης πίπτων.
|
|
25
|
25
|
|
за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю,
|
ὅτι ἦρκε χεῖρας ἐναντίον τοῦ Κυρίου, ἔναντι δὲ Κυρίου παντοκράτορος ἐτραχηλίασεν,
|
|
26
|
26
|
|
виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми;
|
ἔδραμε δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ὕβρει ἐν πάχει νώτου ἀσπίδος αὐτοῦ,
|
|
27
|
27
|
|
тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої.
|
ὅτι ἐκάλυψε τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἐν στέατι αὐτοῦ καὶ ἐποίησε περιστόμιον ἐπὶ τῶν μηρίων.
|
|
28
|
28
|
|
І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.
|
αὐλισθείη δὲ πόλεις ἐρήμους, εἰσέλθοι δὲ εἰς οἴκους ἀοικήτους· ἃ δὲ ἐκεῖνοι ἡτοίμασαν, ἄλλοι ἀποίσονται.
|
|
29
|
29
|
|
Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його.
|
οὔτε μὴ πλουτισθῇ, οὔτε μὴ μείνῃ αὐτοῦ τὰ ὑπάρχοντα, οὐ μὴ βάλῃ ἐπὶ τὴν γῆν σκιὰν
|
|
30
|
30
|
|
Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його.
|
οὐδὲ μὴ ἐκφύγῃ τὸ σκότος. τὸν βλαστὸν αὐτοῦ μαράναι ἄνεμος, ἐκπέσοι δὲ αὐτοῦ τὸ ἄνθος.
|
|
31
|
31
|
|
Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому.
|
μὴ πιστευέτω ὅτι ὑπομενεῖ, κενὰ γὰρ ἀποβήσεται αὐτῷ·
|
|
32
|
32
|
|
Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти.
|
ἡ τομὴ αὐτοῦ πρὸ ὥρας φθαρήσεται, καὶ ὁ ράδαμνος αὐτοῦ οὐ μὴ πυκάσῃ·
|
|
33
|
33
|
|
Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій.
|
τρυγηθείη δὲ ὡς ὄμβραξ πρὸς ὥρας, ἐκπέσοι δὲ ὡς ἄνθος ἐλαίας.
|
|
34
|
34
|
|
Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва.
|
μαρτύριον γὰρ ἀσεβοῦς θάνατος, πῦρ δὲ καύσει οἴκους δωροδεκτῶν.
|
|
35
|
35
|
|
Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.
|
ἐν γαστρὶ δὲ λήψεται ὀδύνας, ἀποβήσεται δὲ ἑαυτῷ κενά, ἡ δὲ κοιλία αὐτοῦ ὑποίσει δόλον.
|
