1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | |
|
2
|
|
| якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову! | |
|
3
|
|
| Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував, | |
|
4
|
|
| того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв. | |
|
5
|
|
| А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом. | |
|
6
|
|
| Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм? | |
|
7
|
|
| Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали? | |
|
8
|
|
| Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його; | |
|
9
|
|
| від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають. | |
|
10
|
|
| Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються; | |
|
11
|
|
| могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються. | |
|
12
|
|
| І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього. | |
|
13
|
|
| Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей, | |
|
14
|
|
| обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої. | |
|
15
|
|
| І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені. | |
|
16
|
|
| Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос: | |
|
17
|
|
| чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого? | |
|
18
|
|
| Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки: | |
|
19
|
|
| тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль. | |
|
20
|
|
| Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть. | |
|
21
|
|
| Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости. |
