Глава 29
|
|
1
|
|
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: | |
2
|
|
о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, | |
3
|
|
коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; | |
4
|
|
як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм, | |
5
|
|
коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене, | |
6
|
|
коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею! | |
7
|
|
коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, — | |
8
|
|
юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; | |
9
|
|
князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої; | |
10
|
|
голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. | |
11
|
|
Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, | |
12
|
|
тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. | |
13
|
|
Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість. | |
14
|
|
Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. | |
15
|
|
Я був очима сліпому і ногами кульгавому; | |
16
|
|
батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно. | |
17
|
|
Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. | |
18
|
|
І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; | |
19
|
|
корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх; | |
20
|
|
слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. | |
21
|
|
Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй. | |
22
|
|
Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них. | |
23
|
|
Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої. | |
24
|
|
Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали. | |
25
|
|
Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче. |