1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 20
|
|
|
1
|
|
| І відповів Софар наамитянин і сказав: | |
|
2
|
|
| розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх. | |
|
3
|
|
| Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене. | |
|
4
|
|
| Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, — | |
|
5
|
|
| веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва? | |
|
6
|
|
| Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, — | |
|
7
|
|
| як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він? | |
|
8
|
|
| Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне. | |
|
9
|
|
| Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його. | |
|
10
|
|
| Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним. | |
|
11
|
|
| Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох. | |
|
12
|
|
| Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм, | |
|
13
|
|
| береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх, | |
|
14
|
|
| то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його. | |
|
15
|
|
| Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його. | |
|
16
|
|
| Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни. | |
|
17
|
|
| Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком! | |
|
18
|
|
| Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє. | |
|
19
|
|
| Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував; | |
|
20
|
|
| не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого. | |
|
21
|
|
| Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його. | |
|
22
|
|
| У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього. | |
|
23
|
|
| Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його. | |
|
24
|
|
| Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний; | |
|
25
|
|
| стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього! | |
|
26
|
|
| Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його. | |
|
27
|
|
| Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього. | |
|
28
|
|
| Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його. | |
|
29
|
|
| Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем! |
