Глава 31
|
|
1
|
|
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. | |
2
|
|
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? | |
3
|
|
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? | |
4
|
|
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? | |
5
|
|
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; — | |
6
|
|
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. | |
7
|
|
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, | |
8
|
|
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. | |
9
|
|
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, — | |
10
|
|
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, | |
11
|
|
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду; | |
12
|
|
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. | |
13
|
|
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, | |
14
|
|
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? | |
15
|
|
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? | |
16
|
|
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? | |
17
|
|
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? | |
18
|
|
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. | |
19
|
|
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, — | |
20
|
|
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? | |
21
|
|
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, | |
22
|
|
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, | |
23
|
|
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. | |
24
|
|
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя? | |
25
|
|
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? | |
26
|
|
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, | |
27
|
|
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? | |
28
|
|
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. | |
29
|
|
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? | |
30
|
|
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. | |
31
|
|
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? | |
32
|
|
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. | |
33
|
|
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, | |
34
|
|
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. | |
35
|
|
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. | |
36
|
|
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; | |
37
|
|
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. | |
38
|
|
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; | |
39
|
|
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, | |
40
|
|
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися. |