1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 16
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав: | |
|
2
|
|
| чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви! | |
|
3
|
|
| Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати? | |
|
4
|
|
| І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю; | |
|
5
|
|
| підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би. | |
|
6
|
|
| Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене? | |
|
7
|
|
| Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою. | |
|
8
|
|
| Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені. | |
|
9
|
|
| Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої. | |
|
10
|
|
| Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене. | |
|
11
|
|
| Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене. | |
|
12
|
|
| Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе. | |
|
13
|
|
| Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою, | |
|
14
|
|
| пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець. | |
|
15
|
|
| Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою. | |
|
16
|
|
| Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти, | |
|
17
|
|
| попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста. | |
|
18
|
|
| Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму. | |
|
19
|
|
| І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх! | |
|
20
|
|
| Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої. | |
|
21
|
|
| О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм! | |
|
22
|
|
| Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну. |
