1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 30
|
|
|
1
|
|
| А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. | |
|
2
|
|
| І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час. | |
|
3
|
|
| Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; | |
|
4
|
|
| щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх. | |
|
5
|
|
| Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв, | |
|
6
|
|
| щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. | |
|
7
|
|
| Ревуть між кущами, туляться під терням. | |
|
8
|
|
| Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! | |
|
9
|
|
| Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. | |
|
10
|
|
| Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. | |
|
11
|
|
| Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм. | |
|
12
|
|
| З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене. | |
|
13
|
|
| А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника. | |
|
14
|
|
| Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. | |
|
15
|
|
| Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара. | |
|
16
|
|
| І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. | |
|
17
|
|
| Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. | |
|
18
|
|
| Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. | |
|
19
|
|
| Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. | |
|
20
|
|
| Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене. | |
|
21
|
|
| Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. | |
|
22
|
|
| Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. | |
|
23
|
|
| Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. | |
|
24
|
|
| Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? | |
|
25
|
|
| Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? | |
|
26
|
|
| Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма. | |
|
27
|
|
| Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. | |
|
28
|
|
| Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. | |
|
29
|
|
| Я став братом шакалам і другом страусам. | |
|
30
|
|
| Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки. | |
|
31
|
|
| І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає. |
