1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 15
|
|
|
1
|
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | |
|
2
|
|
| чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим, | |
|
3
|
|
| виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили? | |
|
4
|
|
| Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога. | |
|
5
|
|
| Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих. | |
|
6
|
|
| Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе. | |
|
7
|
|
| Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений? | |
|
8
|
|
| Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість? | |
|
9
|
|
| Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас? | |
|
10
|
|
| І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого. | |
|
11
|
|
| Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі? | |
|
12
|
|
| До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся? | |
|
13
|
|
| Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова? | |
|
14
|
|
| Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним? | |
|
15
|
|
| Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його: | |
|
16
|
|
| тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду. | |
|
17
|
|
| Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив, | |
|
18
|
|
| що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх, | |
|
19
|
|
| яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив. | |
|
20
|
|
| Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя; | |
|
21
|
|
| звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник. | |
|
22
|
|
| Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч. | |
|
23
|
|
| Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми. | |
|
24
|
|
| Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви, | |
|
25
|
|
| за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю, | |
|
26
|
|
| виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми; | |
|
27
|
|
| тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої. | |
|
28
|
|
| І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни. | |
|
29
|
|
| Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його. | |
|
30
|
|
| Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його. | |
|
31
|
|
| Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому. | |
|
32
|
|
| Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти. | |
|
33
|
|
| Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій. | |
|
34
|
|
| Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва. | |
|
35
|
|
| Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману. |
