Глава 41
|
|
1
|
|
Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його? | |
2
|
|
Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем? | |
3
|
|
Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє. | |
4
|
|
Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх. | |
5
|
|
то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його? | |
6
|
|
Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах; | |
7
|
|
міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою; | |
8
|
|
один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними; | |
9
|
|
один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються. | |
10
|
|
Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі; | |
11
|
|
з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри; | |
12
|
|
з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана. | |
13
|
|
Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я. | |
14
|
|
На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах. | |
15
|
|
М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться. | |
16
|
|
Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно. | |
17
|
|
Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху. | |
18
|
|
Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати. | |
19
|
|
Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево. | |
20
|
|
Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова. | |
21
|
|
Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється. | |
22
|
|
Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді. | |
23
|
|
Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь; | |
24
|
|
залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною. | |
25
|
|
Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним; | |
26
|
|
на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости. |