1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
| Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане. | Премꙋ́дръ сꙋдїѧ̀ наказꙋ́етъ лю́ди своѧ̑, и҆ влады́чество разꙋми́вагѡ благочи́нно бꙋ́детъ. |
|
2
|
2
|
| Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому. | Ꙗ҆́коже сꙋдїѧ̀ люді́й свои́хъ, та́кѡ и҆ слꙋзѝ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́коже влады́ка гра́да, та́кѡ и҆ всѝ живꙋ́щїи въ не́мъ. |
|
3
|
3
|
| Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто. | Ца́рь ненака́заный погꙋби́тъ лю́ди своѧ̑: и҆ гра́дъ насели́тсѧ премꙋ́дростїю си́льныхъ. |
|
4
|
4
|
| У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній. | Въ рꙋцѣ̀ гдⷭ҇ни вла́сть землѝ, и҆ потре́бнаго воздви́гнетъ во вре́мѧ на не́й. |
|
5
|
5
|
| У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою. | Въ рꙋцѣ̀ гдⷭ҇ни благо́е ше́ствїе мꙋ́жа, и҆ на лицы̀ кни́жника возложи́тъ сла́вꙋ свою̀. |
|
6
|
6
|
| Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом. | Во всѧ́цѣй непра́вдѣ не держѝ гнѣ́ва на и҆́скреннѧго и҆ не творѝ ни ко́егѡ въ дѣ́лѣхъ досажде́нїѧ. |
|
7
|
7
|
| Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох. | Возненави́дѣна пред̾ бг҃омъ и҆ человѣ̑ки горды́нѧ и҆ ѿ ѻ҆бои́хъ сотвори́тъ непра́вєднаѧ. |
|
8
|
8
|
| Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство. | Ца́рство ѿ ꙗ҆зы́ка въ ꙗ҆зы́къ прево́дитсѧ, ра́ди непра́вды и҆ досажде́нїѧ и҆ и҆мѣ́нїй льсти́выхъ. |
|
9
|
9
|
| Чого гордиться земля і попіл? | Почто̀ горди́тсѧ землѧ̀ и҆ пе́пелъ; |
|
10
|
10
|
| І за життя вивергаються нутрощі його. | Ꙗ҆́кѡ въ животѣ̀ и҆зверго́хъ оу҆тро́бꙋ є҆гѡ̀. |
|
11
|
11
|
| Тривалу хворобу лікар нехтує: | До́лгꙋю болѣ́знь ѿсѣца́етъ вра́чь: |
|
12
|
12
|
| і ось, нині цар, а завтра помирає. | и҆ ца́рь дне́сь, а҆ оу҆́трѡ оу҆́мретъ. |
|
13
|
13
|
| Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва. | И҆́бо є҆гда̀ оу҆́мретъ человѣ́къ, наслѣ́дитъ га́ды и҆ ѕвѣ̑ри и҆ че́рвїе. |
|
14
|
14
|
| Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його; | Нача́ло горды́ни человѣ́кꙋ ѿстꙋпле́нїе ѿ гдⷭ҇а, и҆ є҆гда̀ ѿ сотво́ршаго и҆̀ ѿвраща́етсѧ се́рдце є҆гѡ̀: |
|
15
|
15
|
| бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти; | ꙗ҆́кѡ нача́ло грѣха̀ горды́нѧ, и҆ держа́й ю҆̀ и҆зры́гнетъ скве́рнꙋ. |
|
16
|
16
|
| і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його. | Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆безсла́ви гдⷭ҇ь въ наведе́нїихъ ѕѡ́лъ и҆ низвратѝ и҆̀хъ до конца̀: |
|
17
|
17
|
| Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх. | престо́лы кнѧзе́й низложѝ гдⷭ҇ь и҆ посадѝ крѡ́ткїѧ вмѣ́стѡ и҆́хъ, |
|
18
|
18
|
| Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних. | корє́нїѧ ꙗ҆зы́кѡвъ го́рдыхъ и҆сто́рже гдⷭ҇ь и҆ насадѝ смирє́нныѧ вмѣ́стѡ и҆́хъ, |
|
19
|
19
|
| Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі. | страны̑ ꙗ҆зы́кѡвъ низвратѝ гдⷭ҇ь и҆ погꙋбѝ и҆̀хъ до ѡ҆снова́нїѧ землѝ, |
|
20
|
20
|
| Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх. | и҆зсꙋшѝ ѿ ни́хъ и҆ погꙋбѝ и҆̀хъ и҆ потребѝ ѿ землѝ па́мѧть и҆́хъ. |
|
21
|
21
|
| Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками. | Не создана̀ бы́сть человѣ́кѡмъ горды́нѧ, ни гнѣ́въ ꙗ҆́рости рожде́нїємъ же́нъ. |
|
22
|
22
|
| Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа. | Сѣ́мѧ честно́е ко́е; сѣ́мѧ человѣ́ческое. сѣ́мѧ честно́е ко́е; боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а. |
|
23
|
23
|
| Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді. | Сѣ́мѧ безче́стное ко́е; сѣ́мѧ человѣ́ческое. сѣ́мѧ безче́стное ко́е; престꙋпа́ющїи за́пѡвѣди. |
|
24
|
24
|
| Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його. | Посредѣ̀ бра́тїи старѣ́йшина и҆́хъ че́стенъ, и҆ боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀. |
|
25
|
25
|
| Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній. | Бога́тъ и҆ сла́венъ и҆ ни́щь, похвала̀ и҆́хъ стра́хъ гдⷭ҇ень. |
|
26
|
26
|
| Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного. | Непра́ведно є҆́сть оу҆корѧ́ти ни́ща разꙋми́ва, и҆ не подоба́етъ сла́вити мꙋ́жа грѣ́шника. |
|
27
|
27
|
| Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа. | Вельмо́жа и҆ сꙋдїѧ̀ и҆ си́льный сла́вни бꙋ́дꙋтъ, и҆ нѣ́сть ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ вѧ́щшїй боѧ́щагѡсѧ гдⷭ҇а. |
|
28
|
28
|
| Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати. | Рабꙋ̀ разꙋми́вꙋ свобо́днїи послꙋ́жатъ, и҆ мꙋ́жъ хи́тръ не поро́пщетъ наказꙋ́емь. |
|
29
|
29
|
| Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку. | Не мꙋдри́сѧ твори́ти дѣ́ла своегѡ̀, и҆ не сла́ви себѐ во вре́мѧ тꙋгѝ твоеѧ̀. |
|
30
|
30
|
| Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі. | Лꙋ́чше дѣ́лаѧй и҆ и҆з̾ѻби́лꙋѧй во все́мъ, не́же сла́вѧйсѧ и҆ лиша́ѧйсѧ хлѣ́ба. |
|
31
|
31
|
| Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством. | Ча́до, кро́тостїю просла́ви дꙋ́шꙋ твою̀ и҆ да́ждь є҆́й че́сть по досто́инствꙋ є҆ѧ̀. |
|
32
|
32
|
| Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє? | Согрѣша́ющаго на дꙋ́шꙋ свою̀ кто̀ ѡ҆правди́тъ; и҆ кто̀ просла́витъ безче́ствꙋюща живо́тъ сво́й; |
|
33
|
33
|
| Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство: | Ни́щїй сла́вимь є҆́сть вѣ́жества ра́ди своегѡ̀, и҆ бога́тый сла́вимь є҆́сть бога́тства ра́ди своегѡ̀. |
|
34
|
34
|
| шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності? | Прославлѧ́емый же въ нищетѣ̀, а҆ въ бога́тствѣ кольмѝ па́че; безсла́вный же въ бога́тствѣ, а҆ въ нищетѣ̀ кольмѝ па́че; |
