1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 41
|
Глава́ м҃а
|
|
1
|
1
|
| О, смерте! який гіркий спогад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях, | Ѽⷩ҇̑ сме́рте, ко́ль горька̀ твоѧ̀ є҆́сть па́мѧть человѣ́кꙋ ми́рнѡ во и҆мѣ́нїихъ свои́хъ живꙋ́щꙋ, |
|
2
|
2
|
| для людини, яка нічим не заклопотана і в усьому щаслива і ще у силах приймати їжу. | мꙋ́жеви не пекꙋ́щꙋсѧ и҆ благополꙋ́чнꙋ во всѣ́хъ, и҆ є҆щѐ возмога́ющꙋ прїѧ́ти пи́щꙋ. |
|
3
|
3
|
| О, смерте! утішний твій вирок для людини, яка бідує і знемагає у силах, | Ѽⷩ҇̑, сме́рте, до́бръ сꙋ́дъ тво́й є҆́сть человѣ́кꙋ тре́бꙋющемꙋ и҆ оу҆малѧ́ющꙋсѧ крѣ́постїю, |
|
4
|
4
|
| для старого й обтяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння. | въ послѣ́дней ста́рости сꙋ́щемꙋ и҆ пекꙋ́щꙋсѧ ѡ҆ всѣ́хъ, и҆ невѣ́рствꙋющꙋ и҆ погꙋби́вшꙋ терпѣ́нїе. |
|
5
|
5
|
| Не бійся смертного вироку: згадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю. | Не бо́йсѧ сꙋда̀ сме́рти: помѧнѝ пє́рваѧ твоѧ̑ и҆ послѣ̑днѧѧ, се́й бо сꙋ́дъ ѿ гдⷭ҇а всѧ́цѣй пло́ти. |
|
6
|
6
|
| Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, чи тисяча років, — | И҆ почто̀ ѿме́щешисѧ бл҃говоле́нїѧ вы́шнѧгѡ; а҆́ще де́сѧть, а҆́ще сто̀, а҆́ще ты́сѧща лѣ́тъ, |
|
7
|
7
|
| у пеклі немає дослідження про час життя. | нѣ́сть во а҆́дѣ ѡ҆бличе́нїѧ живота̀. |
|
8
|
8
|
| Діти грішників бувають дітьми огидними і спілкуються з нечестивими. | Ча̑да быва́ютъ мє́рзка ча̑да грѣ́шникѡвъ, и҆ живꙋ̑щаѧ въ селе́нїихъ нечести́выхъ: |
|
9
|
9
|
| Спадщина дітей грішників загине, і разом з племенем їх буде поширюватися безслав’я. | ча̑дъ грѣ́шныхъ поги́бнетъ наслѣ́дїе, и҆ съ сѣ́менемъ и҆́хъ вы́нꙋ поноше́нїе. |
|
10
|
10
|
| Нечестивому батькові будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безслав’я. | Ѻ҆тца̀ нечести́ва оу҆корѧ́тъ ча̑да, ꙗ҆́кѡ є҆гѡ̀ ра́ди поноше́нїе прїи́мꙋтъ. |
|
11
|
11
|
| Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього! | Го́ре ва́мъ, мꙋ́жїе нечести́вїи, и҆́же ѡ҆ста́висте зако́нъ бг҃а вы́шнѧгѡ: |
|
12
|
12
|
| Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то одержуєте в наділ свій прокляття. | и҆ а҆́ще родите́сѧ, на клѧ́твꙋ родите́сѧ: и҆ а҆́ще оу҆́мрете, въ клѧ́твꙋ раздѣле́ни бꙋ́дете. |
|
13
|
13
|
| Усе, що з землі, повернеться у землю: так нечестиві — від прокляття у погибель. | Всѧ̑, є҆ли̑ка ѿ землѝ, въ зе́млю по́йдꙋтъ: та́кожде нечести́вїи ѿ клѧ́твы въ па́гꙋбꙋ. |
|
14
|
14
|
| Плач людей буває про тіла їхні, але грішників і ім’я недобре згладиться. | Сѣ́тованїе человѣ́кѡвъ въ тѣлесѣ́хъ и҆́хъ: и҆́мѧ же грѣ́шникѡвъ неблаго́е потреби́тсѧ. |
|
15
|
15
|
| Турбуйся про ім’я, тому що воно буде з тобою довше, ніж багато тисяч золота: | Пецы́сѧ ѡ҆ и҆́мени, то́ бо тѝ пребыва́етъ па́че ты́сѧщъ вели́кихъ сокро́вищъ зла́та. |
|
16
|
16
|
| дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік. | Блага́гѡ житїѧ̀ число̀ дні́й, и҆ до́брое и҆́мѧ во вѣ́ки пребыва́етъ. |
|
17
|
17
|
| Дотримуйтеся, діти, настановлення у мирі; а прихована мудрість і скарб невидимий — яка у них користь? | Наказа́нїе въ ми́рѣ соблюди́те, ча̑да: премꙋ́дрость же сокрове́нна и҆ сокро́вище неѧвле́нно, ка́ѧ по́льза во ѻ҆бои́хъ; |
|
18
|
18
|
| Краще людина, яка ховає свою дурість, ніж людина, яка ховає свою мудрість. | Лꙋ́чше человѣ́къ скрыва́ѧй бꙋ́йство своѐ, не́жели человѣ́къ скрыва́ѧй премꙋ́дрость свою̀. |
|
19
|
19
|
| Отже, соромтеся того, про що я скажу, | Тѣ́мже оу҆̀бо оу҆срами́тесѧ слове́съ мои́хъ: |
|
20
|
20
|
| бо не всякої соромливости добре дотримуватися і не все усіма схвалюється за істиною. | нѣ́сть бо бла́го всѧ́къ сра́мъ сохранѧ́ти, и҆ не всѧ̑ всѣ̑мъ въ вѣ́рѣ благоволѧ́тсѧ. |
|
21
|
21
|
| Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем — брехні; | Стыди́тесѧ пред̾ ѻ҆тце́мъ и҆ ма́терїю ѡ҆ блꙋдѣ̀ и҆ пред̾ си́льнымъ и҆ властели́номъ ѡ҆ лжѝ, |
|
22
|
22
|
| перед суддею і князем — злочину, перед зібранням і народом — беззаконня; | пред̾ сꙋдїе́ю и҆ кнѧ́земъ ѡ҆ согрѣше́нїи, пред̾ собо́ромъ и҆ людьмѝ ѡ҆ беззако́нїи, |
|
23
|
23
|
| перед товаришем і другом — неправди, перед сусідами — крадіжки: | пред̾ ѻ҆́бщникомъ и҆ дрꙋ́гомъ ѡ҆ непра́вдѣ, и҆ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же живе́ши, ѡ҆ татьбѣ̀, |
|
24
|
24
|
| соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позичці і віддачі; | и҆ пред̾ и҆́стиною бж҃їею и҆ завѣ́томъ, и҆ ѿ ѡ҆пе́ртїѧ лакте́й на трапе́зѣ, ѿ прельще́нїѧ взѧ́тїѧ и҆ даѧ́нїѧ, |
|
25
|
25
|
| соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича, | и҆ ѿ цѣлꙋ́ющихъ ѡ҆ молча́нїи, ѿ видѣ́нїѧ жены̀ блꙋдни́цы и҆ ѿ ѿвраще́нїѧ сро́днича лица̀, |
|
26
|
26
|
| відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці, | ѿ ѿѧ́тїѧ ча́сти и҆ даѧ́нїѧ и҆ ѿ присмотре́нїѧ жены̀ мꙋжа́ты и҆ ѿ ѡ҆больще́нїѧ рабы́ни своеѧ̀, |
|
27
|
27
|
| і не підходь до постелі її; | и҆ не пристꙋпѝ ко ѻ҆дрꙋ̀ є҆ѧ̀: |
|
28
|
28
|
| перед друзями соромся слів докірливих, — і після того, як ти дав, не докоряй, — | пред̾ дрꙋ̑ги ѡ҆ словесѣ́хъ поно́сныхъ, и҆ по даѧ́нїи не поносѝ: |
|
29
|
29
|
| повторення чуток і розголошення слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини. | ѿ повторе́нїѧ и҆ сло́ва слы́шанїѧ и҆ ѿ ѿкрове́нїѧ слове́съ та́йныхъ: и҆ бꙋ́деши стыдли́въ и҆́стиннѡ и҆ ѡ҆брѣта́ѧй благода́ть пред̾ всѧ́кимъ человѣ́комъ. |
