1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 25
|
Глава́ к҃є
|
|
1
|
1
|
| Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми: | Тремѝ оу҆краси́хсѧ и҆ ста́хъ красна̀ пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ челѡвѣ́ки: |
|
2
|
2
|
| це — однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою. | є҆диномы́слїемъ бра́тїй и҆ любо́вїю и҆́скреннихъ, и҆ мꙋ́жъ и҆ жена̀ междꙋ̀ собо́ю согла́сни. |
|
3
|
3
|
| І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх: | Трѝ же ви́ды возненави́дѣ дꙋша̀ моѧ̀, и҆ ѕѣлѡ̀ мѝ ѡ҆мерзѣ̀ живо́тъ и҆́хъ: |
|
4
|
4
|
| гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом. | оу҆бо́га го́рда, и҆ бога́та лжи́ва, и҆ ста́ра прелюбодѣ́ѧ оу҆малѧ́ющагосѧ оу҆мо́мъ. |
|
5
|
5
|
| Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй? | Ꙗ҆̀же въ ю҆́ности не собра́лъ є҆сѝ, то̀ ка́кѡ мо́жеши ѡ҆брѣстѝ въ ста́рости твое́й; |
|
6
|
6
|
| Як пристойно сивинам судити, і старцям — уміти давати пораду! | Ко́ль є҆́сть красе́нъ сѣди́намъ сꙋ́дъ, и҆ старѣ́йшымъ разꙋмѣ́ти совѣ́тъ; |
|
7
|
7
|
| Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада! | Ко́ль красна̀ ста̑рымъ премꙋ́дрость и҆ сла̑внымъ разꙋмѣ́нїе и҆ совѣ́тъ; |
|
8
|
8
|
| Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх — страх Господній. | Вѣне́цъ ста́рцємъ многоразли́чное и҆скꙋ́сство, и҆ похвале́нїе и҆́хъ стра́хъ гдⷭ҇ень. |
|
9
|
9
|
| Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком: | Де́вѧть помышле́нїй оу҆блажи́хъ въ се́рдцы мое́мъ, а҆ десѧ́тое и҆зрекꙋ̀ ѧ҆зы́комъ: |
|
10
|
10
|
| це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів. | человѣ́къ веселѧ́йсѧ ѡ҆ ча́дѣхъ, живѧ́й и҆ зрѧ́й паде́нїе врагѡ́въ. |
|
11
|
11
|
| Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе. | Блаже́нъ живѧ́й со жено́ю разꙋ́мною, и҆ и҆́же ѧ҆зы́комъ (свои́мъ) не поползнꙋ́сѧ, и҆ и҆́же не порабо́та недосто́йномꙋ себѣ̀. |
|
12
|
12
|
| Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха слухачів. | Блаже́нъ, и҆́же ѡ҆брѣ́те мꙋ́дрость и҆ повѣ́даѧй во оу҆́ши послꙋ́шающихъ. |
|
13
|
13
|
| Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа. | Ко́ль вели́къ, и҆́же мꙋ́дрость ѡ҆брѣ́те, но нѣ́сть па́че боѧ́щагѡсѧ гдⷭ҇а. |
|
14
|
14
|
| Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний? | Стра́хъ гдⷭ҇ень па́че всегѡ̀ пред̾ꙋспѣ̀, держа́й є҆го̀ комꙋ̀ оу҆подо́битсѧ; |
|
15
|
15
|
| Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу, | Всѧ́ка ꙗ҆́зва и҆ не ꙗ҆́зва серде́чнаѧ и҆ всѧ́кое лꙋка́вство и҆ не лꙋка́вство же́нское: |
|
16
|
16
|
| усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів; | всѧ́кое нападе́нїе и҆ не нападе́нїе ненави́дѧщихъ, и҆ всѧ́кое мще́нїе и҆ не ѿмще́нїе врагѡ́въ. |
|
17
|
17
|
| немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога. | Нѣ́сть главы̀ па́че главы̀ ѕмїи́ны, и҆ нѣ́сть ꙗ҆́рости па́че ꙗ҆́рости вра́жїѧ. |
|
18
|
18
|
| Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною. | Лꙋ́чше жи́ти со льво́мъ и҆ ѕмі́емъ, не́же жи́ти со жено́ю лꙋка́вою. |
|
19
|
19
|
| Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя. | Лꙋка́вство жены̀ и҆змѣнѧ́етъ зра́къ є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆мрача́етъ лицѐ своѐ ꙗ҆́кѡ вре́тище: |
|
20
|
20
|
| Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне. | посредѣ̀ и҆́скреннихъ свои́хъ возлѧ́жетъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, и҆ слы́шавъ воздо́хнетъ го́рькѡ. |
|
21
|
21
|
| Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї. | Мала̀ є҆́сть всѧ́ка ѕло́ба проти́вꙋ ѕло́бѣ же́нстѣй: жре́бїй грѣ́шника спаде́тъ на ню̀. |
|
22
|
22
|
| Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка. | Ꙗ҆́коже восхожде́нїе по пескꙋ̀ нога́ма ста́рагѡ, та́кѡ жена̀ ѧ҆зы́чна мꙋ́жꙋ молчали́вꙋ. |
|
23
|
23
|
| Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини. | Не сматрѧ́й на красотꙋ̀ же́нскꙋю и҆ жены̀ въ по́хоть не пожела́й. |
|
24
|
24
|
| Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка. | Гнѣ́въ и҆ безстꙋ́дїе и҆ срамота̀ вели́ка жена̀, а҆́ще ѡ҆блада́етъ мꙋ́жемъ свои́мъ. |
|
25
|
25
|
| Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина. | Се́рдце смире́но, и҆ лицѐ дрѧ́хло, и҆ ꙗ҆́зва серде́чна жена̀ лꙋка́ва: |
|
26
|
26
|
| Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка. | рꙋ́цѣ немѡщны́ѧ и҆ кѡлѣ́на разсла́блєна, (жена̀) ꙗ҆́же не блажи́тъ мꙋ́жа своего̀. |
|
27
|
27
|
| Від жінки початок гріха і через неї усі ми помираємо. | Ѿ жены̀ нача́ло грѣха̀, и҆ то́ю оу҆мира́емъ всѝ. |
|
28
|
28
|
| Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади; | Не да́ждь водѣ̀ прохо́да, ни женѣ̀ лꙋка́вѣ дерзнове́нїѧ: |
|
29
|
29
|
| якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї. | а҆́ще не хо́дитъ под̾ рꙋко́ю твое́ю, ѿсѣцы̀ ю҆̀ ѿ пло́ти твоеѧ̀. |
