1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 30
|
Глава́ л҃
|
|
1
|
1
|
| Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним. | Любѧ́й сы́на своего̀ оу҆части́тъ є҆мꙋ̀ ра̑ны, да возвесели́тсѧ въ послѣ̑днѧѧ своѧ̑. |
|
2
|
2
|
| Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним. | Наказꙋ́ѧй сы́на своего̀ наслади́тсѧ ѡ҆ не́мъ и҆ посредѣ̀ зна́емыхъ ѡ҆ не́мъ похва́литсѧ. |
|
3
|
3
|
| Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього. | Оу҆ча́й сы́на своего̀ раздражи́тъ врага̀ и҆ пред̾ дрꙋ́ги ѡ҆ не́мъ возра́дꙋетсѧ. |
|
4
|
4
|
| Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе; | Оу҆́ мре ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, и҆ а҆́ки не оу҆́мре: подо́бна бо себѣ̀ ѡ҆ста́ви по себѣ̀. |
|
5
|
5
|
| за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився; | Во житїѝ свое́мъ ви́дѣ и҆ возвесели́сѧ ѡ҆ не́мъ и҆ при кончи́нѣ свое́й не ѡ҆скорби́сѧ: |
|
6
|
6
|
| для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку. | проти́вꙋ врагѡ́мъ ѡ҆ста́ви ме́стника и҆ дрꙋгѡ́мъ воздаю́ща благода́ть. |
|
7
|
7
|
| Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його. | Оу҆гожда́ѧй сы́нꙋ ѡ҆бѧ́жетъ стрꙋ́пы є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ всѧ́цѣмъ во́пли возмѧте́тсѧ оу҆тро́ба є҆гѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим. | Ко́нь неꙋкроще́нъ свирѣ́пъ быва́етъ, и҆ сы́нъ самово́льный проде́рзъ бꙋ́детъ. |
|
9
|
9
|
| Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе. | Ласка́й ча́до, и҆ оу҆страши́тъ тѧ̀, и҆гра́й съ ни́мъ, и҆ ѡ҆печа́литъ тѧ̀. |
|
10
|
10
|
| Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми. | Не смѣ́йсѧ съ ни́мъ, да не поболи́ши ѡ҆ не́мъ и҆ на послѣ́докъ сти́снеши зꙋ́бы твоѧ̑. |
|
11
|
11
|
| Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його. | Не да́ждь є҆мꙋ̀ вла́сти въ ю҆́ности и҆ не пре́зри невѣ́дѣнїѧ є҆гѡ̀: |
|
12
|
12
|
| Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі. | слѧцы̀ вы́ю є҆гѡ̀ въ ю҆́ности и҆ сокрꙋшѝ ре́бра є҆гѡ̀, до́ндеже мла́дъ є҆́сть, да не когда̀ ѡ҆жестѣ́въ не покори́ттисѧ. |
|
13
|
13
|
| Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його. | Накажѝ сы́на твоего̀ и҆ дѣ́лай и҆́мъ, да не въ безстꙋ́дїи є҆гѡ̀ поткне́шисѧ. |
|
14
|
14
|
| Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом; | Лꙋ́чше ни́щь здра́въ и҆ крѣ́покъ въ си́лѣ свое́й, не́жели бога́тъ оу҆ра́ненъ тѣ́ломъ свои́мъ. |
|
15
|
15
|
| здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство; | Здра́вїе и҆ крѣ́пость лꙋ́чше є҆́сть всѧ́кагѡ зла́та, и҆ тѣ́ло здра́вое, не́жели бога́тство безчи́сленное. |
|
16
|
16
|
| немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну; | Нѣ́сть бога́тство лꙋ́чше здра́вїѧ тѣле́снагѡ, и҆ нѣ́сть весе́лїе па́че ра́дости серде́чныѧ. |
|
17
|
17
|
| краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває. | Лꙋ́чше є҆́сть сме́рть па́че живота̀ го́рька и҆лѝ недꙋ́га до́лгагѡ. |
|
18
|
18
|
| Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі. | Блага̑ѧ и҆злїѧ̑ннаѧ пред̾ оу҆сты̑ затворе́нными предложє́нїѧ бра́шенъ предлежа̑щаѧ оу҆ гро́ба. |
|
19
|
19
|
| Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може: | Ка́ѧ по́льза і҆́дѡлꙋ ѿ же́ртвы; не и҆́мать бо ꙗ҆́сти, ни ѡ҆бонѧ́ти: |
|
20
|
20
|
| так переслідуваний від Господа, | та́кѡ гони́мый ѿ гдⷭ҇а, |
|
21
|
21
|
| дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає. | зрѧ́й ѻ҆чи́ма и҆ стенѧ́й, ꙗ҆́коже є҆ѵнꙋ́хъ ѡ҆сѧза́ѧй дѣви́цꙋ и҆ воздыха́ѧй. |
|
22
|
22
|
| Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю; | Не вда́ждь въ печа́ль дꙋ́шꙋ твою̀ и҆ не ѡ҆скорбѝ себѐ совѣ́томъ твои́мъ. |
|
23
|
23
|
| веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття; | Весе́лїе се́рдца живо́тъ человѣ́ка, и҆ ра́дованїе мꙋ́жа долгоде́нствїе. |
|
24
|
24
|
| люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум, | Любѝ дꙋ́шꙋ твою̀ и҆ оу҆тѣша́й се́рдце твоѐ, и҆ печа́ль ѿ себє̀ ѿри́ни дале́че: |
|
25
|
25
|
| бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає. | мнѡ́ги бо печа́ль оу҆бѝ, и҆ нѣ́сть по́льзы въ не́й. |
|
26
|
26
|
| Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість. | Рве́нїе и҆ ꙗ҆́рость оу҆малѧ́ютъ дни̑, и҆ печа́ль пре́жде вре́мене ста́рость наво́дитъ. |
|
27
|
27
|
| Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою. | Свѣ́тло се́рдце и҆ бла́го ѡ҆ бра́шнѣ и҆ ѡ҆ ꙗ҆́ди свое́й попече́тсѧ. |
