1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє». | Не оу҆пова́й на и҆мѣ̑нїѧ твоѧ̑ и҆ не и҆ рцы̀: довѡ́лна мѝ сꙋ́ть. |
|
2
|
2
|
| Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого, | Не послѣ́дꙋй дꙋшѝ твое́й и҆ крѣ́пости твое́й, є҆́же ходи́ти въ по́хотехъ се́рдца твоегѡ̀, |
|
3
|
3
|
| і не говори: «хто владний у ділах моїх?», бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою. | и҆ не рцы̀: кто́ мѧ премо́жетъ; гдⷭ҇ь бо мстѧ́й ѿмсти́тъ тѝ. |
|
4
|
4
|
| Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий. | Не рцы̀: согрѣши́хъ, и҆ что́ ми бы́сть; гдⷭ҇ь бо є҆́сть долготерпѣли́въ. |
|
5
|
5
|
| При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів | Ѡ҆ ѡ҆чище́нїи безстра́шенъ не бꙋ́ди, прилага́ти грѣхѝ на грѣхѝ, |
|
6
|
6
|
| і не говори: «милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх»; | не рцы̀: щедро́та є҆гѡ̀ мно́га є҆́сть, мно́жество грѣхѡ́въ мои́хъ ѡ҆чⷭ҇титъ: |
|
7
|
7
|
| бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його. | млⷭ҇ть бо и҆ гнѣ́въ оу҆ негѡ̀, и҆ на грѣ́шницѣхъ почі́етъ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день: | Не ме́дли ѡ҆брати́тисѧ ко гдⷭ҇ꙋ и҆ не ѿлага́й де́нь ѿ днѐ: |
|
9
|
9
|
| бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти. | внеза́пꙋ бо и҆зы́детъ гнѣ́въ гдⷭ҇ень, и҆ во вре́мѧ мє́сти поги́бнеши. |
|
10
|
10
|
| Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування. | Не оу҆пова́й на и҆мѣ̑нїѧ непра́вєдна: ни чи́мже бо оу҆по́льзꙋютъ въ де́нь наведе́нїѧ. |
|
11
|
11
|
| Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — двоязичний грішник. | Не вѣ́й себѐ всѧ́кимъ вѣ́тромъ и҆ не ходѝ всѧ́кимъ пꙋте́мъ: си́це грѣ́шникъ двоѧзы́ченъ. |
|
12
|
12
|
| Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово. | Бꙋ́ди оу҆твержде́нъ въ ра́зꙋмѣ твое́мъ, и҆ є҆ди́но бꙋ́ди сло́во твоѐ. |
|
13
|
13
|
| Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь. | Бꙋ́ди ско́ръ въ слꙋ́шанїи твое́мъ, и҆ съ долготерпѣ́нїемъ ѿвѣщава́й ѿвѣ́тъ. |
|
14
|
14
|
| Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх. | А҆́ще є҆́сть въ тебѣ̀ ра́зꙋмъ, ѿвѣща́й и҆́скреннемꙋ: а҆́ще же нѝ, то̀ бꙋ́ди рꙋка̀ твоѧ̀ на оу҆стѣ́хъ твои́хъ. |
|
15
|
15
|
| У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її. | Сла́ва и҆ безче́стїе въ бесѣ́дѣ и҆ ѧ҆зы́къ человѣ́чь паде́нїе є҆мꙋ̀. |
|
16
|
16
|
| Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм: | Не словѝ шепотни́къ и҆ ѧ҆зы́комъ твои́мъ не оу҆ловлѧ́й: |
|
17
|
17
|
| бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження. | на та́ти бо стꙋ́дъ є҆́сть и҆ зазо́ръ лꙋка́въ над̾ двоѧзы́чнымъ. |
|
18
|
18
|
| Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому. | Ѡ҆ вели́цѣ и҆ ѡ҆ ма́лѣ не неразꙋмѣва́й. |
