1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 49
|
Глава́ м҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| Пам’ять Іосії — як сполука фіміаму, приготована майстерністю мироварника: | Па́мѧть і҆ѡсі́ева въ сложе́нїе ѳѷмїа́ма, и҆ состро́еное дѣ́ломъ мѷрова́рника: |
|
2
|
2
|
| в усяких устах вона буде солодка, як мед, і як музика при частуванні вином. | во всѧ́цѣхъ оу҆стѣ́хъ ꙗ҆́кѡ ме́дъ оу҆слади́тсѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ мꙋсїкі́а въ пи́рѣ вїна̀. |
|
3
|
3
|
| Він успішно діяв у наверненні народу і знищив мерзоти беззаконня; | То́й оу҆пра́вленъ бы́сть во ѡ҆браще́нїе люді́й и҆ ѿѧ́тъ ме́рзѡсти беззако́нїѧ, |
|
4
|
4
|
| він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя. | и҆спра́ви ко гдⷭ҇ꙋ се́рдце своѐ, во дни̑ беззако́нныхъ оу҆крѣпѝ бл҃гоче́стїе. |
|
5
|
5
|
| Крім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили, | Кромѣ̀ даві́да и҆ є҆зекі́и и҆ і҆ѡсі́и, всѝ прегрѣши́ша прегрѣше́нїемъ, |
|
6
|
6
|
| бо залишили закон Всевишнього; царі юдейські припинилися, | ѡ҆ста́виша бо зако́нъ вы́шнѧгѡ: ца́рїе і҆ꙋ̑дины ѡ҆скꙋдѣ́ша, |
|
7
|
7
|
| бо передали ріг свій іншим і славу свою — чужому народові. | да́ша бо ро́гъ сво́й и҆нѣ̑мъ и҆ сла́вꙋ свою̀ ꙗ҆зы́кꙋ чꙋжде́мꙋ, |
|
8
|
8
|
| Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як пророкував Єремія, | сожго́ша и҆збра́нъ гра́дъ ст҃ы́ни и҆ ѡ҆пꙋстоши́ша пꙋти̑ є҆гѡ̀ рꙋко́ю і҆еремі́иною: |
|
9
|
9
|
| якого вони ображали, хоча він ще в утробі був освячений на пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати. | ѡ҆ѕло́биша бо є҆го̀, и҆ то́й во чре́вѣ ѡ҆свѧще́нъ бы́сть прⷪ҇ро́къ и҆скорени́ти и҆ ѡ҆ѕло́бити и҆ погꙋби́ти, та́кожде созда́ти и҆ насади́ти. |
|
10
|
10
|
| Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому на херувимській колісниці; | І҆езекі́иль, и҆́же ви́дѣ видѣ́нїе сла́вы, ю҆́же показа̀ є҆мꙋ̀ въ колесни́цѣ херꙋві́мстѣ: |
|
11
|
11
|
| він нагадував про ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, хто виправляв путі свої. | помѧнꙋ̀ бо врагѝ въ дождѝ, и҆ благосотвори́ти направлѧ́ющымъ пꙋти̑. |
|
12
|
12
|
| І дванадцять пророків — нехай процвітуть кості їхні на місці своїм! — утішали Якова і спасали їх вірною надією. | И҆ ѻ҆боюна́десѧте прⷪ҇ро́кѡвъ да процвѣтꙋ́тъ кѡ́сти ѿ мѣ́стъ свои́хъ: оу҆тѣ́ши бо і҆а́кѡва и҆ и҆зба́вилъ ѧ҆̀ вѣ́рою наде́жды. |
|
13
|
13
|
| Як звеличимо Зоровавеля? І він — як перстень на правій руці; | Ка́кѡ возвели́чимъ зорова́велѧ; и҆ се́й ꙗ҆́кѡ печа́ть на деснѣ́й рꙋцѣ̀: |
|
14
|
14
|
| також Ісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу. | та́кожде і҆исꙋ́съ сы́нъ і҆ѡседе́ковъ: и҆̀же во дни̑ своѧ̑ созда́ста до́мъ и҆ воздвиго́ста це́рковь ст҃ꙋ гдⷭ҇еви, оу҆гото́ванꙋ во сла́вꙋ вѣ́ка. |
|
15
|
15
|
| Велика пам’ять і Неємії, який відбудував нам зруйновані стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші. | И҆ неемі́и на мно́зѣ (бꙋ́ди) па́мѧть, воздви́гшемꙋ на́мъ стѣ́ны па́дшыѧ и҆ поста́вльшемꙋ двє́ри и҆ завѡ́ры и҆ воздви́гшемꙋ до́мы па́дшыѧ на́шѧ. |
|
16
|
16
|
| Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха, — бо він був узятий від землі, | Никто́же со́зданъ бы́сть тако́въ, ꙗ҆́кѡ є҆нѡ́хъ на землѝ: то́й бо взѧ́тъ бы́сть ѿ землѝ. |
|
17
|
17
|
| і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, — і кості його були вшановані. | Нижѐ ꙗ҆́кѡ і҆ѡ́сифъ бы́сть мꙋ́жъ, во́ждь бра́тїи, оу҆твержде́нїе лю́демъ, и҆ кѡ́сти є҆гѡ̀ посѣщє́ны бы́ша. |
|
18
|
18
|
| Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні — Адам. | Си́мъ и҆ си́ѳъ просла̑влена бы́ста въ человѣ́цѣхъ, и҆ па́че всѧ́кагѡ живо́тнагѡ въ тва́ри а҆да́мъ. |
