1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 27
|
Глава́ к҃з
|
|
1
|
1
|
| Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі. | За скꙋ́дость мно́зи согрѣши́ша, и҆ и҆ща́й ѡ҆богатѣ́ти ѿврати́тъ ѻ҆́ко. |
|
2
|
2
|
| Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх. | Посредѣ̀ со́браныхъ ка́менїй вонзе́тсѧ ко́лъ, и҆ посредѣ̀ продаѧ́нїѧ и҆ кꙋ́пли соверши́тсѧ грѣ́хъ. |
|
3
|
3
|
| Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його. | А҆́ще не держи́тсѧ стра́ха гдⷭ҇нѧ со тща́нїемъ, вско́рѣ преврати́тсѧ до́мъ є҆гѡ̀. |
|
4
|
4
|
| При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її. | Трѧсе́нїемъ решета̀ ѡ҆ста́нетъ сме́тїе: та́кожде ѻ҆тре́би человѣ́честїи въ помышле́нїи є҆гѡ̀. |
|
5
|
5
|
| Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її. | Сосꙋ́ды скꙋдє́льничи и҆скꙋша́етъ пе́щь, и҆ и҆скꙋше́нїе человѣ́ческо въ помышле́нїи є҆гѡ̀. |
|
6
|
6
|
| Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського. | Воздѣ́ланїе дре́ва ꙗ҆влѧ́етъ пло́дъ є҆гѡ̀: та́кѡ сло́во помышле́нїѧ въ се́рдцы человѣ́честѣмъ. |
|
7
|
7
|
| Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей. | Пре́жде бесѣ́ды не похвалѝ мꙋ́жа: сїѧ́ бо и҆скꙋше́нїе (є҆́сть) человѣ́кѡвъ. |
|
8
|
8
|
| Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави. | А҆́ще го́ниши пра́вдꙋ, пости́гнеши ю҆̀ и҆ ѡ҆блече́шисѧ въ ню̀ ꙗ҆́кѡ въ поди́ръ сла́вы. |
|
9
|
9
|
| Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній. | Пти̑цы съ подо́бными себѣ̀ ѡ҆бита́ютъ, и҆ и҆́стина къ творѧ́щымъ ю҆̀ ѡ҆брати́тсѧ. |
|
10
|
10
|
| Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду. | Ле́въ лови́тъ ло́въ, та́кожде и҆ грѣсѝ дѣ́лающихъ непра́вдꙋ. |
|
11
|
11
|
| Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць. | По́вѣсть благочести́вагѡ всегда̀ премꙋ́дрость: безꙋ́мный же ꙗ҆́кѡ лꙋна̀ и҆змѣнѧ́етсѧ. |
|
12
|
12
|
| Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих. | Посредѣ̀ безꙋ́мныхъ блюдѝ вре́мѧ, посредѣ́ же размышлѧ́ющихъ оу҆чаща́й. |
|
13
|
13
|
| Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом. | По́вѣсть бꙋ́ихъ ме́рзость, и҆ смѣ́хъ и҆́хъ во оу҆слажде́нїи грѣха̀. |
|
14
|
14
|
| Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха. | Бесѣ́да многокленꙋ́щагѡсѧ под̾и́метъ власы̀, и҆ сва́ръ є҆гѡ̀ затче́нїе оу҆ше́съ. |
|
15
|
15
|
| Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху. | Проли́тїе кро́ве сва́ръ го́рдыхъ, и҆ оу҆кори́зна и҆́хъ слꙋ́хъ тѧ́жкїй. |
|
16
|
16
|
| Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі. | Ѿкрыва́ѧй та̑йнаѧ погꙋблѧ́етъ вѣ́рность и҆ не ѡ҆брѧ́щетъ дрꙋ́га проти́вꙋ дꙋшѝ своеѧ̀. |
|
17
|
17
|
| Люби друга і будь вірний йому; | Возлюбѝ дрꙋ́га и҆ оу҆вѣ́рисѧ съ ни́мъ: |
|
18
|
18
|
| а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним: | а҆́ще же ѿкры́еши та̑йны є҆гѡ̀, не и҆́маши гна́ти по не́мъ. |
|
19
|
19
|
| бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього; | Ꙗ҆́коже бо погꙋби́тъ человѣ́къ врага̀ своего̀, та́кѡ погꙋби́ши дрꙋ́жбꙋ и҆́скреннѧгѡ: |
|
20
|
20
|
| і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його; | и҆ ꙗ҆́коже пти́цꙋ и҆з̾ рꙋкѝ твоеѧ̀ и҆спꙋ́стиши, та́кѡ и҆спꙋсти́лъ є҆сѝ и҆́скреннѧго и҆ не оу҆лови́ши є҆го̀: |
|
21
|
21
|
| не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті. | не гони́сѧ за ни́мъ, ꙗ҆́кѡ дале́че ѿстꙋпѝ и҆ и҆збѣжѐ ꙗ҆́кѡ се́рна ѿ сѣ́ти. |
|
22
|
22
|
| Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення; | Ꙗ҆́кѡ стрꙋ́пъ є҆́сть ѡ҆бѧза́ти, и҆ клеветы̀ є҆́сть и҆змѣ́на: |
|
23
|
23
|
| але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення. | ѿкры́вый же та̑йнаѧ погꙋбѝ вѣ́рность. |
|
24
|
24
|
| Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того; | Помиза́ѧй ѻ҆́комъ кꙋе́тъ ѕло̀, и҆ никто́же є҆го̀ ѿста́витъ ѿ тогѡ̀: |
|
25
|
25
|
| перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм, | пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма оу҆слади́тъ оу҆ста̀ своѧ̑ и҆ словесє́мъ твои̑мъ подиви́тсѧ, |
|
26
|
26
|
| а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу; | послѣди́ же разврати́тъ оу҆ста̀ своѧ̑ и҆ въ словесѣ́хъ твои́хъ да́стъ собла́знъ. |
|
27
|
27
|
| багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його. | Мнѡ́гаѧ возненави́дѣхъ и҆ не ѡ҆брѣто́хъ подо́бна є҆мꙋ̀, и҆ гдⷭ҇ь возненави́дитъ є҆го̀. |
|
28
|
28
|
| Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани. | Верга́ѧй ка́мень на высотꙋ̀ на главꙋ̀ свою̀ верга́етъ, и҆ ꙗ҆́зва льсти́ва раздере́тъ стрꙋ́пы. |
|
29
|
29
|
| Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею. | И҆скопова́ѧй ро́въ впаде́тсѧ въ ѻ҆́нь, и҆ распростира́ѧй сѣ́ть оу҆вѧ́знетъ въ не́й. |
|
30
|
30
|
| Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього; | Творѧ́й ѕло̀ ввали́тсѧ въ нѐ и҆ не позна́етъ, ѿкꙋ́дꙋ прїи́детъ є҆мꙋ̀. |
|
31
|
31
|
| посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його. | Порꙋга́нїе и҆ поноше́нїе го́рдыхъ, и҆ ѿмще́нїе ꙗ҆́кѡ ле́въ оу҆лови́тъ и҆̀хъ. |
|
32
|
32
|
| Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх. | Сѣ́тїю оу҆ло́вѧтсѧ веселѧ́щїисѧ ѡ҆ паде́нїи благовѣ́рныхъ, и҆ болѣ́знь и҆знꙋри́тъ ѧ҆̀ пре́жде сме́рти и҆́хъ. |
|
33
|
33
|
| Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним. | Гнѣ́въ и҆ ꙗ҆́рость, и҆ сїѧ̑ сꙋ́ть ме́рзость, и҆ мꙋ́жъ грѣ́шникъ ѡ҆держа́нъ и҆́ми бꙋ́детъ. |
