|
Глава 27
|
Глава́ к҃з
|
|
1
|
1
|
|
Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі.
|
За скꙋ́дость мно́зи согрѣши́ша, и҆ и҆ща́й ѡ҆богатѣ́ти ѿврати́тъ ѻ҆́ко.
|
|
2
|
2
|
|
Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх.
|
Посредѣ̀ со́браныхъ ка́менїй вонзе́тсѧ ко́лъ, и҆ посредѣ̀ продаѧ́нїѧ и҆ кꙋ́пли соверши́тсѧ грѣ́хъ.
|
|
3
|
3
|
|
Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його.
|
А҆́ще не держи́тсѧ стра́ха гдⷭ҇нѧ со тща́нїемъ, вско́рѣ преврати́тсѧ до́мъ є҆гѡ̀.
|
|
4
|
4
|
|
При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її.
|
Трѧсе́нїемъ решета̀ ѡ҆ста́нетъ сме́тїе: та́кожде ѻ҆тре́би человѣ́честїи въ помышле́нїи є҆гѡ̀.
|
|
5
|
5
|
|
Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її.
|
Сосꙋ́ды скꙋдє́льничи и҆скꙋша́етъ пе́щь, и҆ и҆скꙋше́нїе человѣ́ческо въ помышле́нїи є҆гѡ̀.
|
|
6
|
6
|
|
Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського.
|
Воздѣ́ланїе дре́ва ꙗ҆влѧ́етъ пло́дъ є҆гѡ̀: та́кѡ сло́во помышле́нїѧ въ се́рдцы человѣ́честѣмъ.
|
|
7
|
7
|
|
Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей.
|
Пре́жде бесѣ́ды не похвалѝ мꙋ́жа: сїѧ́ бо и҆скꙋше́нїе (є҆́сть) человѣ́кѡвъ.
|
|
8
|
8
|
|
Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави.
|
А҆́ще го́ниши пра́вдꙋ, пости́гнеши ю҆̀ и҆ ѡ҆блече́шисѧ въ ню̀ ꙗ҆́кѡ въ поди́ръ сла́вы.
|
|
9
|
9
|
|
Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній.
|
Пти̑цы съ подо́бными себѣ̀ ѡ҆бита́ютъ, и҆ и҆́стина къ творѧ́щымъ ю҆̀ ѡ҆брати́тсѧ.
|
|
10
|
10
|
|
Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду.
|
Ле́въ лови́тъ ло́въ, та́кожде и҆ грѣсѝ дѣ́лающихъ непра́вдꙋ.
|
|
11
|
11
|
|
Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць.
|
По́вѣсть благочести́вагѡ всегда̀ премꙋ́дрость: безꙋ́мный же ꙗ҆́кѡ лꙋна̀ и҆змѣнѧ́етсѧ.
|
|
12
|
12
|
|
Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих.
|
Посредѣ̀ безꙋ́мныхъ блюдѝ вре́мѧ, посредѣ́ же размышлѧ́ющихъ оу҆чаща́й.
|
|
13
|
13
|
|
Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом.
|
По́вѣсть бꙋ́ихъ ме́рзость, и҆ смѣ́хъ и҆́хъ во оу҆слажде́нїи грѣха̀.
|
|
14
|
14
|
|
Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха.
|
Бесѣ́да многокленꙋ́щагѡсѧ под̾и́метъ власы̀, и҆ сва́ръ є҆гѡ̀ затче́нїе оу҆ше́съ.
|
|
15
|
15
|
|
Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху.
|
Проли́тїе кро́ве сва́ръ го́рдыхъ, и҆ оу҆кори́зна и҆́хъ слꙋ́хъ тѧ́жкїй.
|
|
16
|
16
|
|
Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі.
|
Ѿкрыва́ѧй та̑йнаѧ погꙋблѧ́етъ вѣ́рность и҆ не ѡ҆брѧ́щетъ дрꙋ́га проти́вꙋ дꙋшѝ своеѧ̀.
|
|
17
|
17
|
|
Люби друга і будь вірний йому;
|
Возлюбѝ дрꙋ́га и҆ оу҆вѣ́рисѧ съ ни́мъ:
|
|
18
|
18
|
|
а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним:
|
а҆́ще же ѿкры́еши та̑йны є҆гѡ̀, не и҆́маши гна́ти по не́мъ.
|
|
19
|
19
|
|
бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього;
|
Ꙗ҆́коже бо погꙋби́тъ человѣ́къ врага̀ своего̀, та́кѡ погꙋби́ши дрꙋ́жбꙋ и҆́скреннѧгѡ:
|
|
20
|
20
|
|
і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його;
|
и҆ ꙗ҆́коже пти́цꙋ и҆з̾ рꙋкѝ твоеѧ̀ и҆спꙋ́стиши, та́кѡ и҆спꙋсти́лъ є҆сѝ и҆́скреннѧго и҆ не оу҆лови́ши є҆го̀:
|
|
21
|
21
|
|
не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті.
|
не гони́сѧ за ни́мъ, ꙗ҆́кѡ дале́че ѿстꙋпѝ и҆ и҆збѣжѐ ꙗ҆́кѡ се́рна ѿ сѣ́ти.
|
|
22
|
22
|
|
Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення;
|
Ꙗ҆́кѡ стрꙋ́пъ є҆́сть ѡ҆бѧза́ти, и҆ клеветы̀ є҆́сть и҆змѣ́на:
|
|
23
|
23
|
|
але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення.
|
ѿкры́вый же та̑йнаѧ погꙋбѝ вѣ́рность.
|
|
24
|
24
|
|
Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того;
|
Помиза́ѧй ѻ҆́комъ кꙋе́тъ ѕло̀, и҆ никто́же є҆го̀ ѿста́витъ ѿ тогѡ̀:
|
|
25
|
25
|
|
перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм,
|
пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма оу҆слади́тъ оу҆ста̀ своѧ̑ и҆ словесє́мъ твои̑мъ подиви́тсѧ,
|
|
26
|
26
|
|
а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу;
|
послѣди́ же разврати́тъ оу҆ста̀ своѧ̑ и҆ въ словесѣ́хъ твои́хъ да́стъ собла́знъ.
|
|
27
|
27
|
|
багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.
|
Мнѡ́гаѧ возненави́дѣхъ и҆ не ѡ҆брѣто́хъ подо́бна є҆мꙋ̀, и҆ гдⷭ҇ь возненави́дитъ є҆го̀.
|
|
28
|
28
|
|
Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани.
|
Верга́ѧй ка́мень на высотꙋ̀ на главꙋ̀ свою̀ верга́етъ, и҆ ꙗ҆́зва льсти́ва раздере́тъ стрꙋ́пы.
|
|
29
|
29
|
|
Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею.
|
И҆скопова́ѧй ро́въ впаде́тсѧ въ ѻ҆́нь, и҆ распростира́ѧй сѣ́ть оу҆вѧ́знетъ въ не́й.
|
|
30
|
30
|
|
Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього;
|
Творѧ́й ѕло̀ ввали́тсѧ въ нѐ и҆ не позна́етъ, ѿкꙋ́дꙋ прїи́детъ є҆мꙋ̀.
|
|
31
|
31
|
|
посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його.
|
Порꙋга́нїе и҆ поноше́нїе го́рдыхъ, и҆ ѿмще́нїе ꙗ҆́кѡ ле́въ оу҆лови́тъ и҆̀хъ.
|
|
32
|
32
|
|
Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх.
|
Сѣ́тїю оу҆ло́вѧтсѧ веселѧ́щїисѧ ѡ҆ паде́нїи благовѣ́рныхъ, и҆ болѣ́знь и҆знꙋри́тъ ѧ҆̀ пре́жде сме́рти и҆́хъ.
|
|
33
|
33
|
|
Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним.
|
Гнѣ́въ и҆ ꙗ҆́рость, и҆ сїѧ̑ сꙋ́ть ме́рзость, и҆ мꙋ́жъ грѣ́шникъ ѡ҆держа́нъ и҆́ми бꙋ́детъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.