1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 19
|
Глава́ ѳ҃і
|
|
1
|
1
|
|
Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад.
|
Дѣ́латель пїѧ́нивый не бꙋ́детъ бога́тъ, и҆ оу҆ничижа́ѧй ма̑лаѧ по ма́лѣ оу҆паде́тъ.
|
|
2
|
2
|
|
Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим;
|
Вїно̀ и҆ жєны̀ превратѧ́тъ разꙋми́выхъ, и҆ прилага́ѧйсѧ любодѣ́йцамъ де́рзшїй бꙋ́детъ:
|
|
3
|
3
|
|
гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться.
|
мо́лїе и҆ че́рвїе наслѣ́дѧтъ є҆го̀, и҆ дꙋша̀ де́рзостнаѧ и҆́зметсѧ.
|
|
4
|
4
|
|
Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї.
|
Є҆́млѧй ско́рѡ вѣ́рꙋ лего́къ се́рдцемъ, и҆ согрѣша́ѧй на дꙋ́шꙋ свою̀ согрѣша́етъ.
|
|
5
|
5
|
|
Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє.
|
Веселѧ́йсѧ се́рдцемъ ѡ҆ ѕлонра́вїи ѡ҆бличе́нъ бꙋ́детъ, противлѧ́ѧйсѧ же похоте́мъ вѣнча́етъ живо́тъ сво́й.
|
|
6
|
6
|
|
Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло.
|
Ѡ҆бꙋздава́ѧй ѧ҆зы́къ тихоми́рнѡ поживе́тъ, и҆ ненави́дѧй велерѣ́чїѧ оу҆ма́литъ поро́къ.
|
|
7
|
7
|
|
Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш.
|
Словесѐ никогда́же повторѝ, и҆ ничто́же тебѣ̀ оу҆ма́литсѧ.
|
|
8
|
8
|
|
Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай;
|
На дрꙋ́га и҆ на врага̀ не повѣ́дай, и҆ а҆́ще не бꙋ́детъ тебѣ̀ грѣха̀, не ѿкрыва́й:
|
|
9
|
9
|
|
бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе.
|
слы́ша бо оу҆ тебє̀, и҆ соблюде́тъ тѧ̀, и҆ во вре́мѧ возненави́дитъ тѧ̀.
|
|
10
|
10
|
|
Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе.
|
Слы́шалъ ли є҆сѝ сло́во, да оу҆́мретъ съ тобо́ю: не оу҆бо́йсѧ, не расто́ргнетъ тебѐ.
|
|
11
|
11
|
|
Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти.
|
Ѿ лица̀ словесѐ поболи́тъ бꙋ́й, ꙗ҆́коже ражда́ющаѧ ѿ лица̀ младе́нца.
|
|
12
|
12
|
|
Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного.
|
Стрѣла̀ вонзе́на въ стегно̀ пло́ти, та́кѡ сло́во во чре́вѣ бꙋ́ѧгѡ.
|
|
13
|
13
|
|
Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то нехай надалі не робить.
|
Ѡ҆бличѝ дрꙋ́га, є҆гда̀ є҆щѐ не сотвори́лъ, и҆ а҆́ще сотвори́лъ, да не приложи́тъ ктомꙋ̀:
|
|
14
|
14
|
|
Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того.
|
ѡ҆бличѝ дрꙋ́га, не́гли не речѐ, и҆ а҆́ще речѐ є҆ди́ножды, да не повтори́тъ:
|
|
15
|
15
|
|
Розпитай друга, бо часто буває наклеп.
|
ѡ҆бличѝ дрꙋ́га, мно́гажды бо быва́етъ навѣ́тъ.
|
|
16
|
16
|
|
Не всякому слову вір.
|
Не всѧ́комꙋ словесѝ є҆́мли вѣ́ры.
|
|
17
|
17
|
|
Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм?
|
Є҆́сть пополза́ѧйсѧ сло́вомъ, а҆ не дꙋше́ю: и҆ кто̀ не согрѣшѝ ѧ҆зы́комъ свои́мъ;
|
|
18
|
18
|
|
Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього. Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону.
|
Ѡ҆бличѝ и҆́скреннѧго своего̀ пре́жде преще́нїѧ, и҆ да́ждь мѣ́сто зако́нꙋ вы́шнѧгѡ. Всѧ́ка премꙋ́дрость стра́хъ гдⷭ҇ень, и҆ во всѧ́цѣй премꙋ́дрости творе́нїе зако́на.
|
|
19
|
19
|
|
І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників.
|
И҆ нѣ́сть премꙋ́дрость вѣ́дѣнїе лꙋка́вства, и҆ нѣ́сть ра́зꙋма, и҆дѣ́же совѣ́тъ грѣ́шныхъ.
|
|
20
|
20
|
|
Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю.
|
Є҆́сть лꙋка́вство, и҆ то̀ ме́рзость, и҆ є҆́сть безꙋ́менъ оу҆малѧ́ѧйсѧ премꙋ́дростїю.
|
|
21
|
21
|
|
Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон.
|
Лꙋ́чше є҆́сть оу҆малѧ́ѧйсѧ въ ра́зꙋмѣ боѧзли́вый, не́жели и҆збы́точествꙋѧй мꙋ́дростїю и҆ престꙋпа́ѧ зако́нъ.
|
|
22
|
22
|
|
Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок.
|
Є҆́сть кова́рство и҆спы́тно, и҆ то̀ непра́ведно, и҆ є҆́сть развраща́ѧй благода́ть и҆звѣща́ти хотѧ̀ сꙋ́дъ.
|
|
23
|
23
|
|
Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу.
|
Є҆́сть лꙋка́вствꙋѧй пони́къ черното́ю, и҆ внꙋ́трєннѧѧ є҆гѡ̀ и҆спо́лнь льстѝ:
|
|
24
|
24
|
|
Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш.
|
пони́ча лице́мъ и҆ притворѧ́ѧйсѧ глꙋ́хъ, и҆дѣ́же не позна́нъ бы́сть, предвари́тъ тѧ̀.
|
|
25
|
25
|
|
І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок.
|
И҆ а҆́ще не́мощїю крѣ́пости возбране́нъ бꙋ́детъ согрѣши́ти, а҆́ще ѡ҆брѧ́щетъ вре́мѧ, ѕло̀ сотвори́тъ.
|
|
26
|
26
|
|
За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний.
|
Ѿ зра́ка позна́нъ бꙋ́детъ мꙋ́жъ, и҆ срѣ́тенїемъ лица̀ позна́нъ бꙋ́детъ оу҆́мный.
|
|
27
|
27
|
|
Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її.
|
Ѡ҆дѣѧ́нїе мꙋ́жа и҆ смѣ́хъ зꙋбѡ́въ и҆ стѡпы̀ человѣ́ка возвѣстѧ́тъ, ꙗ҆̀же ѡ҆ не́мъ.
|
|
28
|
28
|
|
Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить — і він розсудливий.
|
Є҆́сть ѡ҆бличе́нїе, є҆́же нѣ́сть красно̀, и҆ є҆́сть молча́й, и҆ то́й мꙋ́дръ.
|
