1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 11
|
Глава́ а҃і
|
|
1
|
1
|
| Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож. | Премꙋ́дрость смире́ннагѡ вознесе́тъ главꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆ посредѣ̀ вельмо́жъ посади́тъ є҆го̀. |
|
2
|
2
|
| Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її. | Не похвалѝ человѣ́ка во красотѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ не бꙋ́ди тѝ ме́рзокъ человѣ́къ видѣ́нїемъ свои́мъ. |
|
3
|
3
|
| Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів. | Мала̀ є҆́сть въ перна́тыхъ пчела̀, и҆ нача́токъ сла́достей пло́дъ є҆ѧ̀. |
|
4
|
4
|
| Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми. | Во ѡ҆дѣ́ѧнїи ри́зъ не похвали́сѧ и҆ въ де́нь сла́вы не превозноси́сѧ: ꙗ҆́кѡ ди̑вна дѣла̀ гдⷭ҇нѧ и҆ та̑йна дѣла̀ є҆гѡ̀ пред̾ челѡвѣ́ки. |
|
5
|
5
|
| Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець. | Мно́зи мꙋчи́телїе сѣдо́ша на землѝ, неча́емый же оу҆вѧзе́сѧ вѣнце́мъ. |
|
6
|
6
|
| Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших. | Мно́зи си́льнїи оу҆коре́ни бы́ша ѕѣлѡ̀, и҆ сла́внїи пре́дани бы́ша въ рꙋ́ки и҆нѣ́хъ. |
|
7
|
7
|
| Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай. | Пе́рвѣе не́же и҆спыта́еши, не порица́й, оу҆разꙋмѣ́й пре́жде и҆ тогда̀ запреща́й. |
|
8
|
8
|
| Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай. | Пре́жде не́же оу҆слы́шиши, не ѿвѣщава́й, и҆ не влага́йсѧ въ средꙋ̀ бесѣ́ды. |
|
9
|
9
|
| Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників. | Ѡ҆ ве́щи, ꙗ҆́же тѝ нѣ́сть на потре́бꙋ, не тѧжи́сѧ, и҆ на сꙋдѣ̀ грѣ́шникѡвъ не сѣда́й. |
|
10
|
10
|
| Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш. | Ча́до, дѣѧ̑нїѧ твоѧ̑ да не бꙋ́дꙋтъ ѡ҆ мно́зѣ: а҆́ще оу҆мно́жиши, не бꙋ́деши непови́ненъ, и҆ а҆́ще сѐ го́ниши, не пости́гнеши, и҆ не оу҆тече́ши бѣжа́щь. |
|
11
|
11
|
| Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає. | Є҆́сть трꙋжда́ѧйсѧ и҆ потѧ́сѧ и҆ тща́сѧ, и҆ толи́кѡ па́че лиша́етсѧ. |
|
12
|
12
|
| Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю; | Є҆́сть сла́бъ и҆ тре́бꙋѧй застꙋпле́нїѧ, лиша́ѧйсѧ си́лы, и҆ нището́ю и҆з̾ѻби́лꙋетъ: |
|
13
|
13
|
| але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього. | и҆ ѻ҆́чи гдⷭ҇ни призрѣ́ста є҆мꙋ̀ во блага̑ѧ, и҆ воздви́же и҆̀ ѿ смире́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ вознесѐ главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ диви́шасѧ ѡ҆ не́мъ мно́зи. |
|
14
|
14
|
| Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа. | Блага̑ѧ и҆ ѕла̑ѧ, живо́тъ и҆ сме́рть, нищета̀ и҆ бога́тство ѿ гдⷭ҇а сꙋ́ть. |
|
15
|
15
|
| Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік. | Даѧ́нїе гдⷭ҇не пребыва́етъ бл҃гочести̑вымъ, и҆ бл҃говоле́нїе є҆гѡ̀ бл҃гопоспѣши́тсѧ во вѣ́къ. |
|
16
|
16
|
| Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його, | Є҆́сть богатѧ́йсѧ оу҆держа́нїемъ и҆ скꙋ́постїю свое́ю, и҆ сїѧ̀ ча́сть мзды̀ є҆гѡ̀, |
|
17
|
17
|
| коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами». | внегда̀ рещѝ є҆мꙋ̀: ѡ҆брѣто́хъ поко́й и҆ нн҃ѣ ꙗ҆́мъ ѿ бла̑гъ мои́хъ. |
|
18
|
18
|
| І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре. | И҆ не вѣ́сть, ко́е вре́мѧ прїи́детъ, и҆ ѡ҆ста́витъ ѧ҆̀ и҆нѣ̑мъ, и҆ оу҆́мретъ. |
|
19
|
19
|
| Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй. | Сто́й въ завѣ́тѣ твое́мъ и҆ пребыва́й въ не́мъ, и҆ въ дѣ́лѣ твое́мъ ѡ҆бетша́й. |
|
20
|
20
|
| Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму: | Не диви́сѧ дѣлѡ́мъ грѣ́шника, вѣ́рꙋй же гдⷭ҇еви и҆ пребыва́й въ трꙋдѣ̀ твое́мъ: |
|
21
|
21
|
| бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного. | ꙗ҆́кѡ оу҆до́бно є҆́сть пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима внеза́пꙋ ѡ҆богати́ти ни́щаго. |
|
22
|
22
|
| Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його. | Блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на мздѣ̀ благочести́вагѡ, и҆ въ ча́съ ско́ръ процвѣте́тъ блгⷭ҇ве́нїе є҆гѡ̀. |
|
23
|
23
|
| Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?» | Не рцы̀: ка́ѧ мѝ потре́ба є҆́сть, и҆ ка̑ѧ ѿнн҃ѣ бꙋ́дꙋтъ мѝ блага̑ѧ; |
|
24
|
24
|
| Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?» | Не рцы̀: довѡ́лна мѝ сꙋ́ть, и҆ чи́мъ ѿсе́лѣ ѡ҆ѕло́бленъ бꙋ́дꙋ; |
|
25
|
25
|
| У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя. | Въ де́нь благи́хъ забве́нїе ѕлы́хъ, въ де́нь же ѕлы́хъ не воспомѧнꙋ́тсѧ блага̑ѧ: |
|
26
|
26
|
| Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її. | ꙗ҆́кѡ оу҆до́бно є҆́сть пред̾ бг҃омъ, въ де́нь сме́рти возда́ти человѣ́кꙋ по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀. |
|
27
|
27
|
| Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її. | Ѡ҆ѕлобле́нїе вре́мене забы́тїе твори́тъ сла́дости, и҆ въ сконча́нїи человѣ́ка ѿкры́тїе дѣ́лъ є҆гѡ̀. |
|
28
|
28
|
| Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх. | Пре́жде сме́рти не блажѝ ни кого́же, и҆ въ ча́дѣхъ свои́хъ позна́нъ бꙋ́детъ мꙋ́жъ. |
|
29
|
29
|
| Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного. | Не всѧ́каго человѣ́ка вводѝ въ до́мъ тво́й: мнѡ́ги бо сꙋ́ть кѡ́зни льсти́вагѡ. |
|
30
|
30
|
| Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння; | Ꙗ҆́коже рѧ́бка оу҆ловле́наѧ въ клѣ́тцѣ (ѡ҆бглѧ́даетъ), та́кѡ се́рдце го́рдагѡ, и҆ ꙗ҆́коже соглѧ́дникъ назира́етъ паде́нїѧ: |
|
31
|
31
|
| перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму. | до́брое бо на ѕло̀ ѡ҆браща́ѧ, подса́дꙋ твори́тъ и҆ на дѡ́брыѧ дѣ́тєли возложи́тъ поро́къ. |
|
32
|
32
|
| Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров. | Ѿ и҆́скры ѻ҆́гненныѧ оу҆множа́етсѧ оу҆́глїе, и҆ человѣ́къ грѣ́шникъ на кро́вь присѣди́тъ. |
|
33
|
33
|
| Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік. | Блюди́сѧ ѿ ѕлодѣ́ѧ, ѕло́ бо содѣва́етъ, да не когда̀ поро́къ да́стъ тѝ во вѣ́къ. |
|
34
|
34
|
| Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх. | Вселѝ чꙋжда́го въ до́мъ тво́й, и҆ разврати́тъ тѧ̀ мѧте́жемъ и҆ чꙋ́жда тѧ̀ сотвори́тъ ѿ твои́хъ тѝ. |
