1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 36
|
Глава́ л҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь, | Поми́лꙋй ны̀, влⷣко, бж҃е всѣ́хъ, и҆ воззрѝ, |
|
2
|
2
|
| і наведи на всі народи страх Твій. | и҆ наложѝ стра́хъ тво́й на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки: |
|
3
|
3
|
| Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою. | воздви́гни рꙋ́кꙋ твою̀ на ꙗ҆зы́ки чꙋ̑жды, и҆ да оу҆́зрѧтъ си́лꙋ твою̀. |
|
4
|
4
|
| Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, — | Ꙗ҆́коже пред̾ ни́ми ѡ҆ст҃и́лсѧ є҆сѝ въ на́съ, та́кожде пред̾ на́ми возвели́чисѧ на ни́хъ: |
|
5
|
5
|
| і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи. | и҆ да позна́ютъ тѧ̀, ꙗ҆́коже и҆ мы̀ позна́хомъ тѧ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бг҃а ра́звѣ тебє̀, гдⷭ҇и. |
|
6
|
6
|
| Віднови знамення і сотвори нові чудеса; | Ѡ҆бновѝ зна́мєнїѧ и҆ и҆змѣнѝ чꙋдеса̀, |
|
7
|
7
|
| прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів; | просла́ви рꙋ́кꙋ и҆ мы́шцꙋ деснꙋ́ю (твою̀), воздви́гни ꙗ҆́рость и҆ и҆злі́й гнѣ́въ, |
|
8
|
8
|
| знищи супротивника і знищи ворога; | и҆змѝ сопоста́та и҆ сотрѝ врага̀, |
|
9
|
9
|
| прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої. | поспѣшѝ вре́мѧ и҆ помѧнѝ клѧ́твꙋ, и҆ да повѣ́дѧтъ вели̑чїѧ твоѧ̑. |
|
10
|
10
|
| Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель. | Гнѣ́вомъ ѻ҆гнѧ̀ поѧде́нъ да бꙋ́детъ спаса́ѧйсѧ, и҆ ѡ҆ѕлоблѧ́ющїи люді́й твои́хъ да ѡ҆брѧ́щꙋтъ па́гꙋбꙋ. |
|
11
|
11
|
| Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!» | Сокрꙋшѝ главы̑ кнѧзе́й вра́жїихъ, глаго́лющихъ: нѣ́сть ра́звѣ на́съ. |
|
12
|
12
|
| Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку. | Соберѝ всѧ̑ кѡлѣ́на і҆а̑кѡвлѧ и҆ наслѣ́дствꙋй и҆̀хъ ꙗ҆́коже ѿ нача́ла. |
|
13
|
13
|
| Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком. | Поми́лꙋй лю́ди, гдⷭ҇и, нарѣчє́нныѧ и҆́менемъ твои́мъ, и҆ і҆и҃лѧ, є҆го́же пе́рвенцемъ наре́клъ є҆сѝ. |
|
14
|
14
|
| Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого. | Оу҆ще́дри гра́дъ ст҃ы́ни твоеѧ̀, і҆ерⷭ҇ли́мъ, мѣ́сто поко́ища твоегѡ̀. |
|
15
|
15
|
| Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій. | И҆спо́лни сїѡ́на взѧ́ти словеса̀ твоѧ̑, и҆ ѿ сла́вы твоеѧ̀ лю́ди твоѧ̑. |
|
16
|
16
|
| Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого. | Да́ждь свидѣ́телство сꙋ́щымъ ѿ нача́ла тва́ремъ твои̑мъ и҆ воздви́гни прⷪ҇ро́чєствїѧ сꙋ̑щаѧ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ: |
|
17
|
17
|
| Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм. | да́ждь мздꙋ̀ терпѧ́щымъ тебѐ, и҆ прⷪ҇ро́цы твоѝ да оу҆вѣ́рѧтсѧ. |
|
18
|
18
|
| Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, — | Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, мольбы̑ моли́твєнникъ твои́хъ, по бл҃гослове́нїю а҆арѡ́ню ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ, |
|
19
|
19
|
| і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків. | и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ сꙋ́щїи на землѝ, ꙗ҆́кѡ ты̀ гдⷭ҇ь є҆сѝ, бг҃ъ вѣкѡ́въ. |
|
20
|
20
|
| Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща: | Всѧ́ко бра́шно ꙗ҆́стъ чре́во: є҆́сть же бра́шно бра́шна добрѣ́е. |
|
21
|
21
|
| як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві. | Горта́нь вкꙋша́етъ бра̑шна ѿ ло́ва, та́кѡ се́рдце разꙋми́во словеса̀ лѡ́жна. |
|
22
|
22
|
| Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому. | Се́рдце стропти́во да́стъ печа́ль, и҆ человѣ́къ многоискꙋ́сный возда́стъ є҆мꙋ̀. |
|
23
|
23
|
| Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща: | Всѧ́кагѡ мꙋ́жеска по́лꙋ прїи́метъ жена̀: є҆́сть же дще́рь дще́ре лꙋ́чше. |
|
24
|
24
|
| краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка; | Добро́та же́нска весели́тъ лицѐ и҆ над̾ всѐ жела́нїе человѣ́ческо пред̾ꙋспѣва́етъ: |
|
25
|
25
|
| якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських. | а҆́ще є҆́сть на ѧ҆зы́цѣ є҆ѧ̀ ми́лость и҆ кро́тость, нѣ́сть мꙋ́жъ є҆ѧ̀ то́ченъ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ. |
|
26
|
26
|
| Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого. | Стѧжа́вый женꙋ̀ начина́етъ и҆мѣ́ти стѧжа́нїе, помо́щника по себѣ̀ и҆ столпа̀ поко́ю. |
|
27
|
27
|
| Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись: | И҆дѣ́же нѣ́сть ѡ҆гра́ды, расхище́но бꙋ́детъ и҆мѣ́нїе, и҆ и҆дѣ́же нѣ́сть жены̀, воздо́хнетъ скита́ѧсѧ: |
|
28
|
28
|
| бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто? | кто́ бо повѣ́ритъ воѡрꙋже́нꙋ разбо́йникꙋ преходѧ́щꙋ ѿ гра́да во гра́дъ; |
|
29
|
29
|
| Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться. | Та́кожде и҆ человѣ́кꙋ не и҆мꙋ́щꙋ гнѣзда̀ и҆ ѡ҆бита́ющꙋ, и҆дѣ́же ѡ҆бвечерѧ́етъ. |
