1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 7
|
Глава́ з҃
|
|
1
|
1
|
| Не роби зла, і тебе не осягне зло; | Не творѝ ѕла̀, и҆ не пости́гнетъ тѧ̀ ѕло̀: |
|
2
|
2
|
| віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе. | ѿстꙋпѝ ѿ непра́вды, и҆ оу҆клони́тсѧ ѿ тебє̀. |
|
3
|
3
|
| Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них. | Сы́не, не сѣ́й на бразда́хъ непра̑вды и҆ не и҆́маши пожа́ти и҆̀хъ седмери́цею. |
|
4
|
4
|
| Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця. | Не просѝ оу҆ гдⷭ҇а влады́чества, нижѐ ѿ царѧ̀ сѣда́лища сла́вы. |
|
5
|
5
|
| Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем. | Не ѡ҆правда́й себѐ пред̾ бг҃омъ и҆ пред̾ царе́мъ не мꙋдри́сѧ. |
|
6
|
6
|
| Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою. | Не и҆щѝ, да бꙋ́деши сꙋдїѧ̀, є҆гда̀ не возмо́жеши ѿѧ́ти непра̑вды: да не когда̀ оу҆бои́шисѧ лица̀ си́льнагѡ и҆ положи́ши собла́знъ въ пра́вости твое́й. |
|
7
|
7
|
| Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом. | Не согрѣша́й во мно́жествѣ гра́да и҆ не низлага́й себѐ въ наро́дѣ. |
|
8
|
8
|
| Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним. | Не свѧжѝ два́жды грѣха̀, и҆ во є҆ди́нѣмъ бо не непови́ненъ бꙋ́деши. |
|
9
|
9
|
| Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме». | Не рцы̀: на мно́жество дарѡ́въ мои́хъ воззри́тъ, и҆ приносѧ́щꙋ мѝ бг҃ꙋ вы́шнемꙋ, прїи́метъ. |
|
10
|
10
|
| Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню. | Не малодꙋ́шествꙋй въ моли́твѣ твое́й и҆ ми́лостыню твори́ти не пре́зри. |
|
11
|
11
|
| Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо є Той, Хто смиряє і підносить. | Не рꙋга́йсѧ человѣ́кꙋ сꙋ́щꙋ въ го́рести дꙋшѝ є҆гѡ̀: є҆́сть бо смирѧ́ѧй и҆ возносѧ́й. |
|
12
|
12
|
| Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга. | Не ѡ҆рѝ лжѝ на бра́та твоего̀, нижѐ дрꙋ́гꙋ то́жде творѝ. |
|
13
|
13
|
| Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага. | Не восхощѝ лга́ти всѧ́кїѧ лжѝ: оу҆чаще́нїе бо є҆ѧ̀ не на бла́го. |
|
14
|
14
|
| Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму. | Не бꙋ́ди велерѣ́чивъ во мно́жествѣ ста́рєцъ и҆ не повторѝ сло́ва въ моли́твѣ твое́й. |
|
15
|
15
|
| Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього. | Не возненави́ди трꙋ́днагѡ дѣ́ла и҆ земледѣ́лїѧ ѿ вы́шнѧгѡ со́здана. |
|
16
|
16
|
| Не приєднуйся до безлічі грішників. | Не привмѣнѧ́й себѐ ко мно́жествꙋ грѣ́шникѡвъ. |
|
17
|
17
|
| Глибоко смири душу твою. | Смирѝ дꙋ́шꙋ твою̀ ѕѣлѡ̀. |
|
18
|
18
|
| Пам’ятай, що гнів не забариться, | Помѧнѝ, ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ не заме́длитъ, |
|
19
|
19
|
| що покарання нечестивому — вогонь і черва. | поне́же ме́сть нечести́вагѡ ѻ҆́гнь и҆ че́рвь. |
|
20
|
20
|
| Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного — на золото офирське. | Не и҆змѣнѝ дрꙋ́га ни на что̀, ни бра́та прⷭ҇на на зла́тѣ сѡфі́рстѣмъ. |
|
21
|
21
|
| Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото. | Не ѿстꙋпа́й ѿ жены̀ премꙋ́дры и҆ бла́ги, и҆́бо благода́ть є҆ѧ̀ па́че зла́та. |
|
22
|
22
|
| Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею. | Не ѡ҆ѕло́би раба̀ дѣ́лающа во и҆́стинѣ, нижѐ нае́мника вдаю́ща дꙋ́шꙋ свою̀. |
|
23
|
23
|
| Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі. | Раба̀ разꙋми́ва да лю́битъ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ не лишѝ є҆го̀ свобо́ды. |
|
24
|
24
|
| Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у тебе. | Є҆́сть ли тѝ ско́тъ, призира́й є҆го̀, и҆ а҆́ще тѝ бꙋ́детъ потре́бенъ, да пребꙋ́детъ тѝ. |
|
25
|
25
|
| Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх. | Сꙋ́ть ли тѝ ча̑да, накажѝ ѧ҆̀ и҆ преклонѝ ѿ ю҆́ности вы́ю и҆́хъ. |
|
26
|
26
|
| Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого. | Сꙋ́ть ли тѝ дщє́ри, внима́й тѣ́лꙋ и҆́хъ и҆ не ꙗ҆влѧ́й весе́лагѡ къ ни̑мъ лица̀ твоегѡ̀. |
|
27
|
27
|
| Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному. | Вы́дай дще́рь, и҆ бꙋ́деши соверши́вый дѣ́ло вели́ко: и҆ мꙋ́жеви разꙋми́вꙋ да́ждь ю҆̀. |
|
28
|
28
|
| Є у тебе дружина до душі? не відганяй її. | Є҆́сть ли тѝ жена̀ по дꙋшѝ, не и҆зженѝ є҆ѧ̀. |
|
29
|
29
|
| Усім серцем шануй батька твого і не забувай породильних болістей матері твоєї. | Всѣ́мъ се́рдцемъ твои́мъ прославлѧ́й ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́тернихъ болѣ́зней не забꙋ́ди: |
|
30
|
30
|
| Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі? | помѧнѝ, ꙗ҆́кѡ тѣ́ма рожде́нъ є҆сѝ, и҆ что̀ и҆́ма возда́си, ꙗ҆́коже ѻ҆́на тебѣ̀; |
|
31
|
31
|
| Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його. | Все́ю дꙋше́ю твое́ю благоговѣ́й гдⷭ҇еви и҆ і҆ерє́и є҆гѡ̀ чтѝ. |
|
32
|
32
|
| Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його. | Все́ю си́лою (твое́ю) возлюбѝ сотво́ршаго тѧ̀ и҆ слꙋжи́телей є҆гѡ̀ не ѡ҆ста́ви. |
|
33
|
33
|
| Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі: | Бо́йсѧ гдⷭ҇а и҆ просла́ви і҆ере́а, и҆ да́ждь ча́сть є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже заповѣ́дано тѝ: |
|
34
|
34
|
| початки, і за гріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих. | нача́тки, и҆ ѡ҆ согрѣше́нїи, и҆ даѧ́нїе мы́шцей, и҆ же́ртвꙋ ст҃ы́ни, и҆ нача́токъ ст҃ы́хъ. |
|
35
|
35
|
| І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене. | И҆ ни́щемꙋ прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀, да соверши́тсѧ благослове́нїе твоѐ. |
|
36
|
36
|
| Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости. | Благода́ть даѧ́нїѧ пред̾ всѧ́кимъ живы́мъ (да бꙋ́детъ), и҆ над̾ мертвеце́мъ не возбранѝ благода́ти. |
|
37
|
37
|
| Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй. | Не оу҆странѧ́йсѧ ѿ пла́чꙋщихъ и҆ съ сѣ́тꙋющими сѣ́тꙋй. |
|
38
|
38
|
| Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим. | Не лѣни́сѧ посѣща́ти болѧ́ща: си́ми бо возлю́бленъ бꙋ́деши. |
|
39
|
39
|
| У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш. | Во всѣ́хъ словесѣ́хъ твои́хъ помина́й послѣ̑днѧѧ твоѧ̑, и҆ во вѣ́ки не согрѣши́ши. |
