1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися, | Менѐ ѻ҆тца̀ послꙋ́шайте, ча̑да, и҆ си́це твори́те, да спасе́тесѧ: |
|
2
|
2
|
| бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами. | гдⷭ҇ь бо просла́ви ѻ҆тца̀ на ча́дѣхъ и҆ сꙋ́дъ ма́тере оу҆твердѝ на сынѣ́хъ. |
|
3
|
3
|
| Хто шанує батька, той очиститься від гріхів, | Чты́й ѻ҆тца̀ ѡ҆чи́ститъ грѣхѝ, |
|
4
|
4
|
| і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб. | и҆ ꙗ҆́кѡ сокро́вищствꙋѧй прославлѧ́ѧй ма́терь свою̀. |
|
5
|
5
|
| Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий. | Чты́й ѻ҆тца̀ возвесели́тсѧ ѡ҆ ча́дѣхъ и҆ въ де́нь мольбы̀ своеѧ̀ оу҆слы́шанъ бꙋ́детъ. |
|
6
|
6
|
| Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою. | Прославлѧ́ѧй ѻ҆тца̀ долгоде́нствовати бꙋ́детъ, и҆ послꙋ́шаѧй гдⷭ҇а оу҆поко́итъ ма́терь свою̀. |
|
7
|
7
|
| Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його. | Боѧ́йсѧ гдⷭ҇а почти́тъ ѻ҆тца̀ и҆ ꙗ҆́кѡ влады́камъ послꙋ́житъ роди́вшымъ є҆го̀. |
|
8
|
8
|
| Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, | Дѣ́ломъ и҆ сло́вомъ чтѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́терь, да на́йдетъ тѝ благослове́нїе ѿ ни́хъ. |
|
9
|
9
|
| бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту. | Благослове́нїе бо ѻ҆́тчее оу҆твержда́етъ до́мы ча̑дъ, клѧ́тва же ма́тернѧ и҆скоренѧ́етъ до ѡ҆снова́нїѧ. |
|
10
|
10
|
| Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька. | Не сла́висѧ въ безче́стїи ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, нѣ́сть бо тѝ сла́ва ѻ҆́тчее безче́стїе: |
|
11
|
11
|
| Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі. | сла́ва бо человѣ́кꙋ ѿ че́сти ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ поноше́нїе ча́дѡмъ ма́ти въ безсла́вїи. |
|
12
|
12
|
| Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. | Ча́до, застꙋпѝ въ ста́рости ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ не ѡ҆скорбѝ є҆го̀ въ животѣ̀ є҆гѡ̀: |
|
13
|
13
|
| Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, | а҆́ще и҆ ра́зꙋмомъ ѡ҆скꙋдѣва́етъ, проще́нїе и҆мѣ́й и҆ не ѡ҆безче́сти є҆го̀ все́ю крѣ́постїю твое́ю. |
|
14
|
14
|
| бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться. | Ми́лость бо ѻ҆́тча не забве́на бꙋ́детъ, и҆ проти́вꙋ грѣхѡ́въ присози́ждетсѧ тебѣ̀: |
|
15
|
15
|
| У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. | въ де́нь ско́рби твоеѧ̀ воспомѧ́нетъ тѧ̀: ꙗ҆́коже ле́дъ ѿ зно́ѧ, та́кѡ раста́ютъ грѣсѝ твоѝ. |
|
16
|
16
|
| Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою. | Ко́ль хꙋ́ленъ ѡ҆ставлѧ́ѧй ѻ҆тца̀, и҆ про́клѧтъ гдⷭ҇емъ раздража́ѧй ма́терь свою̀. |
|
17
|
17
|
| Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. | Ча́до, въ кро́тости дѣла̀ твоѧ̑ препровожда́й, и҆ человѣ́комъ прїѧ́тнымъ возлю́бленъ бꙋ́деши. |
|
18
|
18
|
| Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа. | Є҆ли́кѡ вели́къ є҆сѝ, толи́кѡ смирѧ́йсѧ, и҆ пред̾ гдⷭ҇емъ ѡ҆брѧ́щеши благода́ть. |
|
19
|
19
|
| Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним, | Мно́зи сꙋ́ть высо́цы и҆ сла́вни: но крѡ́ткимъ ѿкрыва́ютсѧ та̑йны, |
|
20
|
20
|
| бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється. | ꙗ҆́кѡ ве́лїѧ си́ла гдⷭ҇нѧ, и҆ смире́нными сла́витсѧ. |
|
21
|
21
|
| Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй. | Вы́шшихъ себє̀ не и҆щѝ и҆ крѣ́пльшихъ себє̀ не и҆спытꙋ́й. |
|
22
|
22
|
| Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано. | Ꙗ҆̀же тѝ повєлѣ́нна, сїѧ̑ разꙋмѣва́й: нѣ́сть бо тѝ потре́ба та́йныхъ. |
|
23
|
23
|
| При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання; | Во и҆збы́тцѣхъ дѣ́лъ твои́хъ не любопы́тствꙋй: вѧ̑щшаѧ бо ра́зꙋма человѣ́ческагѡ пока̑зана тѝ сꙋ́ть: |
|
24
|
24
|
| тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх. | мнѡ́ги бо прельстѝ мнѣ́нїе и҆́хъ, и҆ мнѣ́нїе лꙋка́вно погꙋбѝ мы́сль и҆́хъ. |
|
25
|
25
|
| Хто любить небезпеку, той впаде у неї; | И҆ любѧ́й бѣ́дство впаде́тъ въ нѐ: |
|
26
|
26
|
| вперте серце напослідок потерпить зло: | се́рдце же́стоко ѡ҆ѕло́битсѧ на послѣ́докъ: |
|
27
|
27
|
| вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів. | се́рдце же́стоко ѡ҆тѧготи́тсѧ болѣ́зньми, и҆ грѣ́шникъ приложи́тъ грѣхѝ на грѣхѝ. |
|
28
|
28
|
| Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому. | Въ наведе́нїи велича́вагѡ нѣ́сть и҆зцѣле́нїѧ: са́дъ бо лꙋка́вствїѧ вкорени́сѧ въ не́мъ. |
|
29
|
29
|
| Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого. | Се́рдце разꙋми́вагѡ оу҆разꙋмѣ́етъ при́тчꙋ, и҆ оу҆́хо слы́шателѧ вожделѣ́нїе премꙋ́драгѡ. |
|
30
|
30
|
| Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи. | Ѻ҆́гнь горѧ́щь оу҆гаси́тъ вода̀, и҆ ми́лостынѧ ѡ҆чи́ститъ грѣхѝ. |
|
31
|
31
|
| Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору. | Воздаѧ́й благода̑ти по́мнимь быва́етъ по си́хъ и҆ во вре́мѧ паде́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆брѧ́щетъ оу҆твержде́нїе. |
