1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 38
|
Главa lи
|
|
1
|
1
|
| Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, | Почитaй врачA проти1ву потрeбъ чeстію є3гw2, и4бо гDь создA є3го2: |
|
2
|
2
|
| і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар. | t вhшнzгw бо є4сть и3зцэлeніе, и3 t царS пріи1метъ дaръ. |
|
3
|
3
|
| Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. | Худ0жество врачA вознесeтъ главY є3гw2, и3 пред8 вельм0жами ўдиви1мь бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. | ГDь создA t земли2 врачєвaніz, и3 мyжъ мyдрый не возгнушaетсz и4ми. |
|
5
|
5
|
| Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? | Не t дрeва ли њслади1сz водA, да познaна бyдетъ си1ла є3гw2; |
|
6
|
6
|
| Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: | И# т0й дaлъ є4сть худ0жество человёкwмъ, да слaвитсz въ чудесёхъ свои1хъ: |
|
7
|
7
|
| ними він зціляє людину і знищує хворобу її. | тёми ўврачевA и3 tsтъ бwлёзни и4хъ. |
|
8
|
8
|
| Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. | Мmровaрецъ си1ми состр0итъ смэшeніе, и3 не скончaютсz дэлA є3гw2, и3 ми1ръ t негw2 є4сть на лицы2 земли2. |
|
9
|
9
|
| Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. | Чaдо, въ болёзни твоeй не презирaй, но моли1сz гDеви, и3 т0й тS и3зцэли1тъ: |
|
10
|
10
|
| Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. | tступи2 t прегрэшeніz и3 напрaви рyцэ, и3 t всsкагw грэхA њчи1сти сeрдце (твоE): |
|
11
|
11
|
| Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; | дaждь благоухaніе и3 пaмzть семідaла и3 ўмaсти приношeніе, ѓкибы не пeрвэе приносsй: |
|
12
|
12
|
| і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. | и3 дaждь мёсто врачY, гDь бо є3го2 создA: и3 да не ўдали1тсz t тебє2, потрeбенъ бо ти2 є4сть. |
|
13
|
13
|
| У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; | Е$сть врeмz, є3гдA въ рукY є3гw2 благоухaніе: |
|
14
|
14
|
| бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. | и4бо и3 тjи гDеви м0лzтсz, да ўпрaвитъ и5мъ пок0й и3 и3зцэлeніе рaди њздравлeніz. |
|
15
|
15
|
| Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! | Согрэшazй пред8 сотв0ршимъ є3го2 впадeтъ въ рyцэ врачY. |
|
16
|
16
|
| Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; | Чaдо, над8 мертвецeмъ и3сточи2 слeзы и3 ћкоже ѕлЁ стрaждущь начни2 плaчь: и3 ћкоже дост0итъ є3мY, соскyтай тёло є3гw2 и3 не прeзри погребeніz є3гw2. |
|
17
|
17
|
| гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; | Г0рекъ сотвори2 плaчь и3 рыдaніе тепло2, и3 сотвори2 сётованіе, ћкоже є3мY дост0итъ, дeнь є3ди1нъ и3 двA хулeніz рaди, и3 ўтёшисz печaли рaди: |
|
18
|
18
|
| бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. | t печaли бо смeрть бывaетъ, и3 печaль сердeчнаz слsчетъ крёпость. |
|
19
|
19
|
| З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. | Въ нанесeніи пребывaетъ и3 печaль, и3 житіE ни1щагw въ сeрдцы. |
|
20
|
20
|
| Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. | Не дaждь въ печaль сeрдца твоегw2, њстaви ю5 помzнyвъ послBднzz. |
|
21
|
21
|
| Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. | Не забyди, нёсть бо возвращeніz: и3 є3мY п0льзы не сотвори1ши, и3 себE њѕл0биши. |
|
22
|
22
|
| «Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні». | Помzни2 сyдъ є3гw2, ћкw си1це и3 тв0й: мнЁ вчерA, ґ тебЁ днeсь. |
|
23
|
23
|
| З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його. | Въ пок0и мертвецA ўпок0й пaмzть є3гw2, и3 ўтёшисz њ нeмъ во и3сх0дэ дyха є3гw2. |
|
24
|
24
|
| Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. | Премyдрость кни1жника во благоврeменіи прaзднества, и3 ўмалszйсz дэsніемъ свои1мъ ўпремyдритсz. |
|
25
|
25
|
| Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? | Чи1мъ ўмудри1тсz держaй њрaло и3 хвалsйсz nстн0мъ, гонsй волы2 и3 њбращazйсz въ дёлэхъ и4хъ, и3 п0вэсть є3гw2 въ сынёхъ ю4нчихъ; |
|
26
|
26
|
| Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць. | Сeрдце своE дaстъ возрhти бразды6, и3 бдёніе є3гw2 на насыщeніихъ ю4ницъ. |
|
27
|
27
|
| Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; | Тaкw всsкъ древодёлz и3 ґрхітeктwнъ, и4же нHщи ћкw дни6 провождaетъ, дёлаz и3зва‰ніz печaтей, и3 прилэжaніе є3гw2 и3змэни1ти разли1чіе: |
|
28
|
28
|
| серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості. | сeрдце своE дaстъ ўпод0бити живописaніе, и3 бдёніе є3гw2 є4же соверши1ти дёло. |
|
29
|
29
|
| Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; | Тaкожде и3 ковaчь сэдS бли1з8 нaковални и3 соглsдаzй дёло желёза: курeніе nгнS ўдручи1тъ тёло є3гw2, и3 теплот0ю пeщи ўтруди1тсz: |
|
30
|
30
|
| звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; | глaсъ млaта њбнови1тъ ќхо є3гw2, и3 прsмw под0бію сосyда џчи є3гw2: |
|
31
|
31
|
| серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості. | сeрдце своE вдaстъ на скончaніе дёлъ, и3 бдёніе є3гw2 ўкраси1ти до концA. |
|
32
|
32
|
| Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, | Тaкожде и3 скудeльникъ сэдS на дёлэ своeмъ и3 вертS ногaма свои1ма к0ло, |
|
33
|
33
|
| який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: | и4же въ печaли лежи1тъ вhну на дёлэ своeмъ, и3зчислsемо всE дёланіе є3гw2: |
|
34
|
34
|
| рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; | мhшцею своeю воwбрази1тъ брeніе и3 пред8 ногaма преклони1тъ крёпость є3гw2: |
|
35
|
35
|
| він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч. | сeрдце своE вдaстъ скончaти сосyдъ, и3 бдёніе є3гw2 њчи1стити пeщь. |
|
36
|
36
|
| Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; | Вси2 сjи на рyки сво‰ надёютсz, и3 кjйждо въ дёлэ своeмъ ўмудрsетсz. |
|
37
|
37
|
| без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; | Без8 тёхъ не насели1тсz грaдъ, и3 не вселsтсz, ни пох0дzтъ и3 въ соб0рище не в0змутсz: |
|
38
|
38
|
| і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; | на прест0лэ же судjй не сsдутъ и3 завёта судY не размhслzтъ, нижE и4мутъ и3звэщaти наказaніz и3 судA, и3 въ при1тчахъ не њбрsщутсz: |
|
39
|
39
|
| але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх. | но т0кмw здaніємъ житє1йскимъ прилэжaтъ, и3 молeніе и4хъ въ дёланіи худ0жества. |
