1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃з
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
| За скꙋ́дость мно́зи согрѣши́ша, и҆ и҆ща́й ѡ҆богатѣ́ти ѿврати́тъ ѻ҆́ко. | Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі. |
|
2
|
2
|
| Посредѣ̀ со́браныхъ ка́менїй вонзе́тсѧ ко́лъ, и҆ посредѣ̀ продаѧ́нїѧ и҆ кꙋ́пли соверши́тсѧ грѣ́хъ. | Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх. |
|
3
|
3
|
| А҆́ще не держи́тсѧ стра́ха гдⷭ҇нѧ со тща́нїемъ, вско́рѣ преврати́тсѧ до́мъ є҆гѡ̀. | Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його. |
|
4
|
4
|
| Трѧсе́нїемъ решета̀ ѡ҆ста́нетъ сме́тїе: та́кожде ѻ҆тре́би человѣ́честїи въ помышле́нїи є҆гѡ̀. | При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її. |
|
5
|
5
|
| Сосꙋ́ды скꙋдє́льничи и҆скꙋша́етъ пе́щь, и҆ и҆скꙋше́нїе человѣ́ческо въ помышле́нїи є҆гѡ̀. | Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її. |
|
6
|
6
|
| Воздѣ́ланїе дре́ва ꙗ҆влѧ́етъ пло́дъ є҆гѡ̀: та́кѡ сло́во помышле́нїѧ въ се́рдцы человѣ́честѣмъ. | Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського. |
|
7
|
7
|
| Пре́жде бесѣ́ды не похвалѝ мꙋ́жа: сїѧ́ бо и҆скꙋше́нїе (є҆́сть) человѣ́кѡвъ. | Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей. |
|
8
|
8
|
| А҆́ще го́ниши пра́вдꙋ, пости́гнеши ю҆̀ и҆ ѡ҆блече́шисѧ въ ню̀ ꙗ҆́кѡ въ поди́ръ сла́вы. | Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави. |
|
9
|
9
|
| Пти̑цы съ подо́бными себѣ̀ ѡ҆бита́ютъ, и҆ и҆́стина къ творѧ́щымъ ю҆̀ ѡ҆брати́тсѧ. | Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній. |
|
10
|
10
|
| Ле́въ лови́тъ ло́въ, та́кожде и҆ грѣсѝ дѣ́лающихъ непра́вдꙋ. | Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду. |
|
11
|
11
|
| По́вѣсть благочести́вагѡ всегда̀ премꙋ́дрость: безꙋ́мный же ꙗ҆́кѡ лꙋна̀ и҆змѣнѧ́етсѧ. | Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць. |
|
12
|
12
|
| Посредѣ̀ безꙋ́мныхъ блюдѝ вре́мѧ, посредѣ́ же размышлѧ́ющихъ оу҆чаща́й. | Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих. |
|
13
|
13
|
| По́вѣсть бꙋ́ихъ ме́рзость, и҆ смѣ́хъ и҆́хъ во оу҆слажде́нїи грѣха̀. | Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом. |
|
14
|
14
|
| Бесѣ́да многокленꙋ́щагѡсѧ под̾и́метъ власы̀, и҆ сва́ръ є҆гѡ̀ затче́нїе оу҆ше́съ. | Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха. |
|
15
|
15
|
| Проли́тїе кро́ве сва́ръ го́рдыхъ, и҆ оу҆кори́зна и҆́хъ слꙋ́хъ тѧ́жкїй. | Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху. |
|
16
|
16
|
| Ѿкрыва́ѧй та̑йнаѧ погꙋблѧ́етъ вѣ́рность и҆ не ѡ҆брѧ́щетъ дрꙋ́га проти́вꙋ дꙋшѝ своеѧ̀. | Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі. |
|
17
|
17
|
| Возлюбѝ дрꙋ́га и҆ оу҆вѣ́рисѧ съ ни́мъ: | Люби друга і будь вірний йому; |
|
18
|
18
|
| а҆́ще же ѿкры́еши та̑йны є҆гѡ̀, не и҆́маши гна́ти по не́мъ. | а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним: |
|
19
|
19
|
| Ꙗ҆́коже бо погꙋби́тъ человѣ́къ врага̀ своего̀, та́кѡ погꙋби́ши дрꙋ́жбꙋ и҆́скреннѧгѡ: | бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього; |
|
20
|
20
|
| и҆ ꙗ҆́коже пти́цꙋ и҆з̾ рꙋкѝ твоеѧ̀ и҆спꙋ́стиши, та́кѡ и҆спꙋсти́лъ є҆сѝ и҆́скреннѧго и҆ не оу҆лови́ши є҆го̀: | і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його; |
|
21
|
21
|
| не гони́сѧ за ни́мъ, ꙗ҆́кѡ дале́че ѿстꙋпѝ и҆ и҆збѣжѐ ꙗ҆́кѡ се́рна ѿ сѣ́ти. | не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті. |
|
22
|
22
|
| Ꙗ҆́кѡ стрꙋ́пъ є҆́сть ѡ҆бѧза́ти, и҆ клеветы̀ є҆́сть и҆змѣ́на: | Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення; |
|
23
|
23
|
| ѿкры́вый же та̑йнаѧ погꙋбѝ вѣ́рность. | але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення. |
|
24
|
24
|
| Помиза́ѧй ѻ҆́комъ кꙋе́тъ ѕло̀, и҆ никто́же є҆го̀ ѿста́витъ ѿ тогѡ̀: | Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того; |
|
25
|
25
|
| пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма оу҆слади́тъ оу҆ста̀ своѧ̑ и҆ словесє́мъ твои̑мъ подиви́тсѧ, | перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм, |
|
26
|
26
|
| послѣди́ же разврати́тъ оу҆ста̀ своѧ̑ и҆ въ словесѣ́хъ твои́хъ да́стъ собла́знъ. | а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу; |
|
27
|
27
|
| Мнѡ́гаѧ возненави́дѣхъ и҆ не ѡ҆брѣто́хъ подо́бна є҆мꙋ̀, и҆ гдⷭ҇ь возненави́дитъ є҆го̀. | багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його. |
|
28
|
28
|
| Верга́ѧй ка́мень на высотꙋ̀ на главꙋ̀ свою̀ верга́етъ, и҆ ꙗ҆́зва льсти́ва раздере́тъ стрꙋ́пы. | Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани. |
|
29
|
29
|
| И҆скопова́ѧй ро́въ впаде́тсѧ въ ѻ҆́нь, и҆ распростира́ѧй сѣ́ть оу҆вѧ́знетъ въ не́й. | Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею. |
|
30
|
30
|
| Творѧ́й ѕло̀ ввали́тсѧ въ нѐ и҆ не позна́етъ, ѿкꙋ́дꙋ прїи́детъ є҆мꙋ̀. | Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього; |
|
31
|
31
|
| Порꙋга́нїе и҆ поноше́нїе го́рдыхъ, и҆ ѿмще́нїе ꙗ҆́кѡ ле́въ оу҆лови́тъ и҆̀хъ. | посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його. |
|
32
|
32
|
| Сѣ́тїю оу҆ло́вѧтсѧ веселѧ́щїисѧ ѡ҆ паде́нїи благовѣ́рныхъ, и҆ болѣ́знь и҆знꙋри́тъ ѧ҆̀ пре́жде сме́рти и҆́хъ. | Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх. |
|
33
|
33
|
| Гнѣ́въ и҆ ꙗ҆́рость, и҆ сїѧ̑ сꙋ́ть ме́рзость, и҆ мꙋ́жъ грѣ́шникъ ѡ҆держа́нъ и҆́ми бꙋ́детъ. | Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним. |
