1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃ѕ
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
| Поми́лꙋй ны̀, влⷣко, бж҃е всѣ́хъ, и҆ воззрѝ, | Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь, |
|
2
|
2
|
| и҆ наложѝ стра́хъ тво́й на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки: | і наведи на всі народи страх Твій. |
|
3
|
3
|
| воздви́гни рꙋ́кꙋ твою̀ на ꙗ҆зы́ки чꙋ̑жды, и҆ да оу҆́зрѧтъ си́лꙋ твою̀. | Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою. |
|
4
|
4
|
| Ꙗ҆́коже пред̾ ни́ми ѡ҆ст҃и́лсѧ є҆сѝ въ на́съ, та́кожде пред̾ на́ми возвели́чисѧ на ни́хъ: | Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, — |
|
5
|
5
|
| и҆ да позна́ютъ тѧ̀, ꙗ҆́коже и҆ мы̀ позна́хомъ тѧ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бг҃а ра́звѣ тебє̀, гдⷭ҇и. | і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи. |
|
6
|
6
|
| Ѡ҆бновѝ зна́мєнїѧ и҆ и҆змѣнѝ чꙋдеса̀, | Віднови знамення і сотвори нові чудеса; |
|
7
|
7
|
| просла́ви рꙋ́кꙋ и҆ мы́шцꙋ деснꙋ́ю (твою̀), воздви́гни ꙗ҆́рость и҆ и҆злі́й гнѣ́въ, | прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів; |
|
8
|
8
|
| и҆змѝ сопоста́та и҆ сотрѝ врага̀, | знищи супротивника і знищи ворога; |
|
9
|
9
|
| поспѣшѝ вре́мѧ и҆ помѧнѝ клѧ́твꙋ, и҆ да повѣ́дѧтъ вели̑чїѧ твоѧ̑. | прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої. |
|
10
|
10
|
| Гнѣ́вомъ ѻ҆гнѧ̀ поѧде́нъ да бꙋ́детъ спаса́ѧйсѧ, и҆ ѡ҆ѕлоблѧ́ющїи люді́й твои́хъ да ѡ҆брѧ́щꙋтъ па́гꙋбꙋ. | Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель. |
|
11
|
11
|
| Сокрꙋшѝ главы̑ кнѧзе́й вра́жїихъ, глаго́лющихъ: нѣ́сть ра́звѣ на́съ. | Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!» |
|
12
|
12
|
| Соберѝ всѧ̑ кѡлѣ́на і҆а̑кѡвлѧ и҆ наслѣ́дствꙋй и҆̀хъ ꙗ҆́коже ѿ нача́ла. | Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку. |
|
13
|
13
|
| Поми́лꙋй лю́ди, гдⷭ҇и, нарѣчє́нныѧ и҆́менемъ твои́мъ, и҆ і҆и҃лѧ, є҆го́же пе́рвенцемъ наре́клъ є҆сѝ. | Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком. |
|
14
|
14
|
| Оу҆ще́дри гра́дъ ст҃ы́ни твоеѧ̀, і҆ерⷭ҇ли́мъ, мѣ́сто поко́ища твоегѡ̀. | Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого. |
|
15
|
15
|
| И҆спо́лни сїѡ́на взѧ́ти словеса̀ твоѧ̑, и҆ ѿ сла́вы твоеѧ̀ лю́ди твоѧ̑. | Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій. |
|
16
|
16
|
| Да́ждь свидѣ́телство сꙋ́щымъ ѿ нача́ла тва́ремъ твои̑мъ и҆ воздви́гни прⷪ҇ро́чєствїѧ сꙋ̑щаѧ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ: | Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого. |
|
17
|
17
|
| да́ждь мздꙋ̀ терпѧ́щымъ тебѐ, и҆ прⷪ҇ро́цы твоѝ да оу҆вѣ́рѧтсѧ. | Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм. |
|
18
|
18
|
| Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, мольбы̑ моли́твєнникъ твои́хъ, по бл҃гослове́нїю а҆арѡ́ню ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ, | Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, — |
|
19
|
19
|
| и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ сꙋ́щїи на землѝ, ꙗ҆́кѡ ты̀ гдⷭ҇ь є҆сѝ, бг҃ъ вѣкѡ́въ. | і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків. |
|
20
|
20
|
| Всѧ́ко бра́шно ꙗ҆́стъ чре́во: є҆́сть же бра́шно бра́шна добрѣ́е. | Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща: |
|
21
|
21
|
| Горта́нь вкꙋша́етъ бра̑шна ѿ ло́ва, та́кѡ се́рдце разꙋми́во словеса̀ лѡ́жна. | як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві. |
|
22
|
22
|
| Се́рдце стропти́во да́стъ печа́ль, и҆ человѣ́къ многоискꙋ́сный возда́стъ є҆мꙋ̀. | Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому. |
|
23
|
23
|
| Всѧ́кагѡ мꙋ́жеска по́лꙋ прїи́метъ жена̀: є҆́сть же дще́рь дще́ре лꙋ́чше. | Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща: |
|
24
|
24
|
| Добро́та же́нска весели́тъ лицѐ и҆ над̾ всѐ жела́нїе человѣ́ческо пред̾ꙋспѣва́етъ: | краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка; |
|
25
|
25
|
| а҆́ще є҆́сть на ѧ҆зы́цѣ є҆ѧ̀ ми́лость и҆ кро́тость, нѣ́сть мꙋ́жъ є҆ѧ̀ то́ченъ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ. | якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських. |
|
26
|
26
|
| Стѧжа́вый женꙋ̀ начина́етъ и҆мѣ́ти стѧжа́нїе, помо́щника по себѣ̀ и҆ столпа̀ поко́ю. | Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого. |
|
27
|
27
|
| И҆дѣ́же нѣ́сть ѡ҆гра́ды, расхище́но бꙋ́детъ и҆мѣ́нїе, и҆ и҆дѣ́же нѣ́сть жены̀, воздо́хнетъ скита́ѧсѧ: | Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись: |
|
28
|
28
|
| кто́ бо повѣ́ритъ воѡрꙋже́нꙋ разбо́йникꙋ преходѧ́щꙋ ѿ гра́да во гра́дъ; | бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто? |
|
29
|
29
|
| Та́кожде и҆ человѣ́кꙋ не и҆мꙋ́щꙋ гнѣзда̀ и҆ ѡ҆бита́ющꙋ, и҆дѣ́же ѡ҆бвечерѧ́етъ. | Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться. |
