1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃ѕ
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
|
Поми́лꙋй ны̀, влⷣко, бж҃е всѣ́хъ, и҆ воззрѝ,
|
Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь,
|
|
2
|
2
|
|
и҆ наложѝ стра́хъ тво́й на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки:
|
і наведи на всі народи страх Твій.
|
|
3
|
3
|
|
воздви́гни рꙋ́кꙋ твою̀ на ꙗ҆зы́ки чꙋ̑жды, и҆ да оу҆́зрѧтъ си́лꙋ твою̀.
|
Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою.
|
|
4
|
4
|
|
Ꙗ҆́коже пред̾ ни́ми ѡ҆ст҃и́лсѧ є҆сѝ въ на́съ, та́кожде пред̾ на́ми возвели́чисѧ на ни́хъ:
|
Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, —
|
|
5
|
5
|
|
и҆ да позна́ютъ тѧ̀, ꙗ҆́коже и҆ мы̀ позна́хомъ тѧ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бг҃а ра́звѣ тебє̀, гдⷭ҇и.
|
і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи.
|
|
6
|
6
|
|
Ѡ҆бновѝ зна́мєнїѧ и҆ и҆змѣнѝ чꙋдеса̀,
|
Віднови знамення і сотвори нові чудеса;
|
|
7
|
7
|
|
просла́ви рꙋ́кꙋ и҆ мы́шцꙋ деснꙋ́ю (твою̀), воздви́гни ꙗ҆́рость и҆ и҆злі́й гнѣ́въ,
|
прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів;
|
|
8
|
8
|
|
и҆змѝ сопоста́та и҆ сотрѝ врага̀,
|
знищи супротивника і знищи ворога;
|
|
9
|
9
|
|
поспѣшѝ вре́мѧ и҆ помѧнѝ клѧ́твꙋ, и҆ да повѣ́дѧтъ вели̑чїѧ твоѧ̑.
|
прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої.
|
|
10
|
10
|
|
Гнѣ́вомъ ѻ҆гнѧ̀ поѧде́нъ да бꙋ́детъ спаса́ѧйсѧ, и҆ ѡ҆ѕлоблѧ́ющїи люді́й твои́хъ да ѡ҆брѧ́щꙋтъ па́гꙋбꙋ.
|
Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель.
|
|
11
|
11
|
|
Сокрꙋшѝ главы̑ кнѧзе́й вра́жїихъ, глаго́лющихъ: нѣ́сть ра́звѣ на́съ.
|
Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!»
|
|
12
|
12
|
|
Соберѝ всѧ̑ кѡлѣ́на і҆а̑кѡвлѧ и҆ наслѣ́дствꙋй и҆̀хъ ꙗ҆́коже ѿ нача́ла.
|
Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку.
|
|
13
|
13
|
|
Поми́лꙋй лю́ди, гдⷭ҇и, нарѣчє́нныѧ и҆́менемъ твои́мъ, и҆ і҆и҃лѧ, є҆го́же пе́рвенцемъ наре́клъ є҆сѝ.
|
Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком.
|
|
14
|
14
|
|
Оу҆ще́дри гра́дъ ст҃ы́ни твоеѧ̀, і҆ерⷭ҇ли́мъ, мѣ́сто поко́ища твоегѡ̀.
|
Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого.
|
|
15
|
15
|
|
И҆спо́лни сїѡ́на взѧ́ти словеса̀ твоѧ̑, и҆ ѿ сла́вы твоеѧ̀ лю́ди твоѧ̑.
|
Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій.
|
|
16
|
16
|
|
Да́ждь свидѣ́телство сꙋ́щымъ ѿ нача́ла тва́ремъ твои̑мъ и҆ воздви́гни прⷪ҇ро́чєствїѧ сꙋ̑щаѧ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ:
|
Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого.
|
|
17
|
17
|
|
да́ждь мздꙋ̀ терпѧ́щымъ тебѐ, и҆ прⷪ҇ро́цы твоѝ да оу҆вѣ́рѧтсѧ.
|
Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм.
|
|
18
|
18
|
|
Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, мольбы̑ моли́твєнникъ твои́хъ, по бл҃гослове́нїю а҆арѡ́ню ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ,
|
Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, —
|
|
19
|
19
|
|
и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ сꙋ́щїи на землѝ, ꙗ҆́кѡ ты̀ гдⷭ҇ь є҆сѝ, бг҃ъ вѣкѡ́въ.
|
і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків.
|
|
20
|
20
|
|
Всѧ́ко бра́шно ꙗ҆́стъ чре́во: є҆́сть же бра́шно бра́шна добрѣ́е.
|
Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща:
|
|
21
|
21
|
|
Горта́нь вкꙋша́етъ бра̑шна ѿ ло́ва, та́кѡ се́рдце разꙋми́во словеса̀ лѡ́жна.
|
як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві.
|
|
22
|
22
|
|
Се́рдце стропти́во да́стъ печа́ль, и҆ человѣ́къ многоискꙋ́сный возда́стъ є҆мꙋ̀.
|
Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому.
|
|
23
|
23
|
|
Всѧ́кагѡ мꙋ́жеска по́лꙋ прїи́метъ жена̀: є҆́сть же дще́рь дще́ре лꙋ́чше.
|
Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща:
|
|
24
|
24
|
|
Добро́та же́нска весели́тъ лицѐ и҆ над̾ всѐ жела́нїе человѣ́ческо пред̾ꙋспѣва́етъ:
|
краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка;
|
|
25
|
25
|
|
а҆́ще є҆́сть на ѧ҆зы́цѣ є҆ѧ̀ ми́лость и҆ кро́тость, нѣ́сть мꙋ́жъ є҆ѧ̀ то́ченъ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ.
|
якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських.
|
|
26
|
26
|
|
Стѧжа́вый женꙋ̀ начина́етъ и҆мѣ́ти стѧжа́нїе, помо́щника по себѣ̀ и҆ столпа̀ поко́ю.
|
Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого.
|
|
27
|
27
|
|
И҆дѣ́же нѣ́сть ѡ҆гра́ды, расхище́но бꙋ́детъ и҆мѣ́нїе, и҆ и҆дѣ́же нѣ́сть жены̀, воздо́хнетъ скита́ѧсѧ:
|
Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись:
|
|
28
|
28
|
|
кто́ бо повѣ́ритъ воѡрꙋже́нꙋ разбо́йникꙋ преходѧ́щꙋ ѿ гра́да во гра́дъ;
|
бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто?
|
|
29
|
29
|
|
Та́кожде и҆ человѣ́кꙋ не и҆мꙋ́щꙋ гнѣзда̀ и҆ ѡ҆бита́ющꙋ, и҆дѣ́же ѡ҆бвечерѧ́етъ.
|
Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться.
|
