1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃а
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
|
Ѽⷩ҇̑ сме́рте, ко́ль горька̀ твоѧ̀ є҆́сть па́мѧть человѣ́кꙋ ми́рнѡ во и҆мѣ́нїихъ свои́хъ живꙋ́щꙋ,
|
О, смерте! який гіркий спогад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях,
|
|
2
|
2
|
|
мꙋ́жеви не пекꙋ́щꙋсѧ и҆ благополꙋ́чнꙋ во всѣ́хъ, и҆ є҆щѐ возмога́ющꙋ прїѧ́ти пи́щꙋ.
|
для людини, яка нічим не заклопотана і в усьому щаслива і ще у силах приймати їжу.
|
|
3
|
3
|
|
Ѽⷩ҇̑, сме́рте, до́бръ сꙋ́дъ тво́й є҆́сть человѣ́кꙋ тре́бꙋющемꙋ и҆ оу҆малѧ́ющꙋсѧ крѣ́постїю,
|
О, смерте! утішний твій вирок для людини, яка бідує і знемагає у силах,
|
|
4
|
4
|
|
въ послѣ́дней ста́рости сꙋ́щемꙋ и҆ пекꙋ́щꙋсѧ ѡ҆ всѣ́хъ, и҆ невѣ́рствꙋющꙋ и҆ погꙋби́вшꙋ терпѣ́нїе.
|
для старого й обтяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння.
|
|
5
|
5
|
|
Не бо́йсѧ сꙋда̀ сме́рти: помѧнѝ пє́рваѧ твоѧ̑ и҆ послѣ̑днѧѧ, се́й бо сꙋ́дъ ѿ гдⷭ҇а всѧ́цѣй пло́ти.
|
Не бійся смертного вироку: згадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю.
|
|
6
|
6
|
|
И҆ почто̀ ѿме́щешисѧ бл҃говоле́нїѧ вы́шнѧгѡ; а҆́ще де́сѧть, а҆́ще сто̀, а҆́ще ты́сѧща лѣ́тъ,
|
Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, чи тисяча років, —
|
|
7
|
7
|
|
нѣ́сть во а҆́дѣ ѡ҆бличе́нїѧ живота̀.
|
у пеклі немає дослідження про час життя.
|
|
8
|
8
|
|
Ча̑да быва́ютъ мє́рзка ча̑да грѣ́шникѡвъ, и҆ живꙋ̑щаѧ въ селе́нїихъ нечести́выхъ:
|
Діти грішників бувають дітьми огидними і спілкуються з нечестивими.
|
|
9
|
9
|
|
ча̑дъ грѣ́шныхъ поги́бнетъ наслѣ́дїе, и҆ съ сѣ́менемъ и҆́хъ вы́нꙋ поноше́нїе.
|
Спадщина дітей грішників загине, і разом з племенем їх буде поширюватися безслав’я.
|
|
10
|
10
|
|
Ѻ҆тца̀ нечести́ва оу҆корѧ́тъ ча̑да, ꙗ҆́кѡ є҆гѡ̀ ра́ди поноше́нїе прїи́мꙋтъ.
|
Нечестивому батькові будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безслав’я.
|
|
11
|
11
|
|
Го́ре ва́мъ, мꙋ́жїе нечести́вїи, и҆́же ѡ҆ста́висте зако́нъ бг҃а вы́шнѧгѡ:
|
Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього!
|
|
12
|
12
|
|
и҆ а҆́ще родите́сѧ, на клѧ́твꙋ родите́сѧ: и҆ а҆́ще оу҆́мрете, въ клѧ́твꙋ раздѣле́ни бꙋ́дете.
|
Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то одержуєте в наділ свій прокляття.
|
|
13
|
13
|
|
Всѧ̑, є҆ли̑ка ѿ землѝ, въ зе́млю по́йдꙋтъ: та́кожде нечести́вїи ѿ клѧ́твы въ па́гꙋбꙋ.
|
Усе, що з землі, повернеться у землю: так нечестиві — від прокляття у погибель.
|
|
14
|
14
|
|
Сѣ́тованїе человѣ́кѡвъ въ тѣлесѣ́хъ и҆́хъ: и҆́мѧ же грѣ́шникѡвъ неблаго́е потреби́тсѧ.
|
Плач людей буває про тіла їхні, але грішників і ім’я недобре згладиться.
|
|
15
|
15
|
|
Пецы́сѧ ѡ҆ и҆́мени, то́ бо тѝ пребыва́етъ па́че ты́сѧщъ вели́кихъ сокро́вищъ зла́та.
|
Турбуйся про ім’я, тому що воно буде з тобою довше, ніж багато тисяч золота:
|
|
16
|
16
|
|
Блага́гѡ житїѧ̀ число̀ дні́й, и҆ до́брое и҆́мѧ во вѣ́ки пребыва́етъ.
|
дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік.
|
|
17
|
17
|
|
Наказа́нїе въ ми́рѣ соблюди́те, ча̑да: премꙋ́дрость же сокрове́нна и҆ сокро́вище неѧвле́нно, ка́ѧ по́льза во ѻ҆бои́хъ;
|
Дотримуйтеся, діти, настановлення у мирі; а прихована мудрість і скарб невидимий — яка у них користь?
|
|
18
|
18
|
|
Лꙋ́чше человѣ́къ скрыва́ѧй бꙋ́йство своѐ, не́жели человѣ́къ скрыва́ѧй премꙋ́дрость свою̀.
|
Краще людина, яка ховає свою дурість, ніж людина, яка ховає свою мудрість.
|
|
19
|
19
|
|
Тѣ́мже оу҆̀бо оу҆срами́тесѧ слове́съ мои́хъ:
|
Отже, соромтеся того, про що я скажу,
|
|
20
|
20
|
|
нѣ́сть бо бла́го всѧ́къ сра́мъ сохранѧ́ти, и҆ не всѧ̑ всѣ̑мъ въ вѣ́рѣ благоволѧ́тсѧ.
|
бо не всякої соромливости добре дотримуватися і не все усіма схвалюється за істиною.
|
|
21
|
21
|
|
Стыди́тесѧ пред̾ ѻ҆тце́мъ и҆ ма́терїю ѡ҆ блꙋдѣ̀ и҆ пред̾ си́льнымъ и҆ властели́номъ ѡ҆ лжѝ,
|
Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем — брехні;
|
|
22
|
22
|
|
пред̾ сꙋдїе́ю и҆ кнѧ́земъ ѡ҆ согрѣше́нїи, пред̾ собо́ромъ и҆ людьмѝ ѡ҆ беззако́нїи,
|
перед суддею і князем — злочину, перед зібранням і народом — беззаконня;
|
|
23
|
23
|
|
пред̾ ѻ҆́бщникомъ и҆ дрꙋ́гомъ ѡ҆ непра́вдѣ, и҆ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же живе́ши, ѡ҆ татьбѣ̀,
|
перед товаришем і другом — неправди, перед сусідами — крадіжки:
|
|
24
|
24
|
|
и҆ пред̾ и҆́стиною бж҃їею и҆ завѣ́томъ, и҆ ѿ ѡ҆пе́ртїѧ лакте́й на трапе́зѣ, ѿ прельще́нїѧ взѧ́тїѧ и҆ даѧ́нїѧ,
|
соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позичці і віддачі;
|
|
25
|
25
|
|
и҆ ѿ цѣлꙋ́ющихъ ѡ҆ молча́нїи, ѿ видѣ́нїѧ жены̀ блꙋдни́цы и҆ ѿ ѿвраще́нїѧ сро́днича лица̀,
|
соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича,
|
|
26
|
26
|
|
ѿ ѿѧ́тїѧ ча́сти и҆ даѧ́нїѧ и҆ ѿ присмотре́нїѧ жены̀ мꙋжа́ты и҆ ѿ ѡ҆больще́нїѧ рабы́ни своеѧ̀,
|
відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці,
|
|
27
|
27
|
|
и҆ не пристꙋпѝ ко ѻ҆дрꙋ̀ є҆ѧ̀:
|
і не підходь до постелі її;
|
|
28
|
28
|
|
пред̾ дрꙋ̑ги ѡ҆ словесѣ́хъ поно́сныхъ, и҆ по даѧ́нїи не поносѝ:
|
перед друзями соромся слів докірливих, — і після того, як ти дав, не докоряй, —
|
|
29
|
29
|
|
ѿ повторе́нїѧ и҆ сло́ва слы́шанїѧ и҆ ѿ ѿкрове́нїѧ слове́съ та́йныхъ: и҆ бꙋ́деши стыдли́въ и҆́стиннѡ и҆ ѡ҆брѣта́ѧй благода́ть пред̾ всѧ́кимъ человѣ́комъ.
|
повторення чуток і розголошення слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини.
|
