1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
ΙΔΟΥ ταῦτα ἑώρακέ μου ὁ ὀφθαλμὸς καὶ ἀκήκοέ μου τὸ οὖς·
|
Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе.
|
|
2
|
2
|
|
καὶ οἶδα ὅσα καὶ ὑμεῖς ἐπίστασθε, καὶ οὐκ ἀσυνετώτερός εἰμι ὑμῶν.
|
Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас.
|
|
3
|
3
|
|
οὐ μὴν δὲ ἀλλ᾿ ἐγὼ πρὸς Κύριον λαλήσω, ἐλέγξω δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ἐὰν βούληται.
|
Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом.
|
|
4
|
4
|
|
ὑμεῖς δέ ἐστε ἰατροὶ ἄδικοι καὶ ἰαταὶ κακῶν πάντες.
|
А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі.
|
|
5
|
5
|
|
εἴη δὲ ὑμῖν κωφεῦσαι, καὶ ἀποβήσεται ὑμῖν εἰς σοφίαν.
|
О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість.
|
|
6
|
6
|
|
ἀκούσατε ἔλεγχον τοῦ στόματός μου, κρίσιν δὲ χειλέων μου προσέχετε.
|
Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх.
|
|
7
|
7
|
|
πότερον οὐκ ἔναντι Κυρίου λαλεῖτε, ἔναντι δὲ αὐτοῦ φθέγγεσθε δόλον;
|
Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу?
|
|
8
|
8
|
|
ἦ ὑποστελεῖσθε; ὑμεῖς δὲ αὐτοὶ κριταὶ γίνεσθε.
|
Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися?
|
|
9
|
9
|
|
καλόν γε, ἐὰν ἐξιχνιάσῃ ὑμᾶς· εἰ γὰρ τὰ πάντα ποιοῦντες προστεθήσεσθε αὐτῷ,
|
Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину?
|
|
10
|
10
|
|
οὐθὲν ἧττον ἐλέγξει ὑμᾶς· εἰ δὲ καὶ κρυφῇ πρόσωπα θαυμάσεσθε,
|
Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите.
|
|
11
|
11
|
|
πότερον οὐχὶ δεινὰ αὐτοῦ στροβήσει ὑμᾶς, φόβος δὲ παρ᾿ αὐτοῦ ἐπιπεσεῖται ὑμῖν;
|
Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас?
|
|
12
|
12
|
|
ἀποβήσεται δὲ ὑμῶν τὸ γαυρίαμα ἴσα σποδῷ, τὸ δὲ σῶμα πήλινον.
|
Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні.
|
|
13
|
13
|
|
κωφεύσατε, ἵνα λαλήσω καὶ ἀναπαύσωμαι θυμοῦ
|
Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене.
|
|
14
|
14
|
|
ἀναλαβὼν τὰς σάρκας μου τοῖς ὀδοῦσι, ψυχὴν δέ μου θήσω ἐν χειρί.
|
Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?
|
|
15
|
15
|
|
ἐάν με χειρώσηται ὁ δυνάστης, ἐπεὶ καὶ ἦρκται, ἦ μὴν λαλήσω καὶ ἐλέγξω ἐναντίον αὐτοῦ·
|
Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його!
|
|
16
|
16
|
|
καὶ τοῦτό μοι ἀποβήσεται εἰς σωτηρίαν, οὐ γὰρ ἐναντίον αὐτοῦ δόλος εἰσελεύσεται.
|
І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його!
|
|
17
|
17
|
|
ἀκούσατε ἀκούσατε τὰ ρήματά μου, ἀναγγελῶ γὰρ ὑμῶν ἀκουόντων.
|
Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими.
|
|
18
|
18
|
|
ἰδοὺ ἐγὼ ἐγγύς εἰμι τοῦ κρίματός μου, οἶδα ἐγὼ ὅτι δίκαιος ἀναφανοῦμαι·
|
Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий.
|
|
19
|
19
|
|
τίς γάρ ἐστιν ὁ κριθησόμενός μοι, ὅτι νῦν κωφεύσω καὶ ἐκλείψω;
|
Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух.
|
|
20
|
20
|
|
δυοῖν δέ μοι χρήσῃ· τότε ἀπὸ τοῦ προσώπου σου οὐ κρυβήσομαι.
|
Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого:
|
|
21
|
21
|
|
τὴν χεῖρα ἀπ᾿ ἐμοῦ ἀπέχου, καὶ ὁ φόβος σου μή με καταπλησσέτω.
|
відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.
|
|
22
|
22
|
|
εἶτα καλέσεις, ἐγὼ δέ σοι ὑπακούσομαι· ἢ λαλήσεις, ἐγὼ δέ σοι δώσω ἀνταπόκρισιν.
|
Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені.
|
|
23
|
23
|
|
πόσαι εἰσὶν αἱ ἁμαρτίαι μου καὶ ἀνομίαι μου; δίδαξόν με τίνες εἰσί.
|
Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій.
|
|
24
|
24
|
|
διατί ἀπ᾿ ἐμοῦ κρύπτῃ, ἥγησαι δέ με ὑπεναντίον σοι;
|
Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм?
|
|
25
|
25
|
|
ἦ ὡς φύλλον κινούμενον ὑπὸ ἀνέμου εὐλαβηθήσῃ ἢ ὡς χόρτῳ φερομένῳ ὑπὸ πνεύματος ἀντίκεισαί μοι;
|
Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш?
|
|
26
|
26
|
|
ὅτι κατέγραψας κατ᾿ ἐμοῦ κακά, περιέθηκας δέ μοι νεότητος ἁμαρτίας,
|
Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї,
|
|
27
|
27
|
|
ἔθου δέ μου τὸν πόδα ἐν κωλύματι, ἐφύλαξας δέ μου πάντα τὰ ἔργα, εἰς δὲ ρίζας τῶν ποδῶν μου ἀφίκου·
|
і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх.
|
|
28
|
28
|
|
ὃ παλαιοῦται ἴσα ἀσκῷ ἢ ὥσπερ ἱμάτιον σητόβρωτον.
|
А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.
|
