1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| ΙΔΟΥ ταῦτα ἑώρακέ μου ὁ ὀφθαλμὸς καὶ ἀκήκοέ μου τὸ οὖς· | Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе. |
|
2
|
2
|
| καὶ οἶδα ὅσα καὶ ὑμεῖς ἐπίστασθε, καὶ οὐκ ἀσυνετώτερός εἰμι ὑμῶν. | Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас. |
|
3
|
3
|
| οὐ μὴν δὲ ἀλλ᾿ ἐγὼ πρὸς Κύριον λαλήσω, ἐλέγξω δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ἐὰν βούληται. | Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом. |
|
4
|
4
|
| ὑμεῖς δέ ἐστε ἰατροὶ ἄδικοι καὶ ἰαταὶ κακῶν πάντες. | А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі. |
|
5
|
5
|
| εἴη δὲ ὑμῖν κωφεῦσαι, καὶ ἀποβήσεται ὑμῖν εἰς σοφίαν. | О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість. |
|
6
|
6
|
| ἀκούσατε ἔλεγχον τοῦ στόματός μου, κρίσιν δὲ χειλέων μου προσέχετε. | Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх. |
|
7
|
7
|
| πότερον οὐκ ἔναντι Κυρίου λαλεῖτε, ἔναντι δὲ αὐτοῦ φθέγγεσθε δόλον; | Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу? |
|
8
|
8
|
| ἦ ὑποστελεῖσθε; ὑμεῖς δὲ αὐτοὶ κριταὶ γίνεσθε. | Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися? |
|
9
|
9
|
| καλόν γε, ἐὰν ἐξιχνιάσῃ ὑμᾶς· εἰ γὰρ τὰ πάντα ποιοῦντες προστεθήσεσθε αὐτῷ, | Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину? |
|
10
|
10
|
| οὐθὲν ἧττον ἐλέγξει ὑμᾶς· εἰ δὲ καὶ κρυφῇ πρόσωπα θαυμάσεσθε, | Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите. |
|
11
|
11
|
| πότερον οὐχὶ δεινὰ αὐτοῦ στροβήσει ὑμᾶς, φόβος δὲ παρ᾿ αὐτοῦ ἐπιπεσεῖται ὑμῖν; | Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас? |
|
12
|
12
|
| ἀποβήσεται δὲ ὑμῶν τὸ γαυρίαμα ἴσα σποδῷ, τὸ δὲ σῶμα πήλινον. | Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні. |
|
13
|
13
|
| κωφεύσατε, ἵνα λαλήσω καὶ ἀναπαύσωμαι θυμοῦ | Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене. |
|
14
|
14
|
| ἀναλαβὼν τὰς σάρκας μου τοῖς ὀδοῦσι, ψυχὴν δέ μου θήσω ἐν χειρί. | Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою? |
|
15
|
15
|
| ἐάν με χειρώσηται ὁ δυνάστης, ἐπεὶ καὶ ἦρκται, ἦ μὴν λαλήσω καὶ ἐλέγξω ἐναντίον αὐτοῦ· | Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його! |
|
16
|
16
|
| καὶ τοῦτό μοι ἀποβήσεται εἰς σωτηρίαν, οὐ γὰρ ἐναντίον αὐτοῦ δόλος εἰσελεύσεται. | І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його! |
|
17
|
17
|
| ἀκούσατε ἀκούσατε τὰ ρήματά μου, ἀναγγελῶ γὰρ ὑμῶν ἀκουόντων. | Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими. |
|
18
|
18
|
| ἰδοὺ ἐγὼ ἐγγύς εἰμι τοῦ κρίματός μου, οἶδα ἐγὼ ὅτι δίκαιος ἀναφανοῦμαι· | Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий. |
|
19
|
19
|
| τίς γάρ ἐστιν ὁ κριθησόμενός μοι, ὅτι νῦν κωφεύσω καὶ ἐκλείψω; | Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух. |
|
20
|
20
|
| δυοῖν δέ μοι χρήσῃ· τότε ἀπὸ τοῦ προσώπου σου οὐ κρυβήσομαι. | Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого: |
|
21
|
21
|
| τὴν χεῖρα ἀπ᾿ ἐμοῦ ἀπέχου, καὶ ὁ φόβος σου μή με καταπλησσέτω. | відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене. |
|
22
|
22
|
| εἶτα καλέσεις, ἐγὼ δέ σοι ὑπακούσομαι· ἢ λαλήσεις, ἐγὼ δέ σοι δώσω ἀνταπόκρισιν. | Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені. |
|
23
|
23
|
| πόσαι εἰσὶν αἱ ἁμαρτίαι μου καὶ ἀνομίαι μου; δίδαξόν με τίνες εἰσί. | Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій. |
|
24
|
24
|
| διατί ἀπ᾿ ἐμοῦ κρύπτῃ, ἥγησαι δέ με ὑπεναντίον σοι; | Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм? |
|
25
|
25
|
| ἦ ὡς φύλλον κινούμενον ὑπὸ ἀνέμου εὐλαβηθήσῃ ἢ ὡς χόρτῳ φερομένῳ ὑπὸ πνεύματος ἀντίκεισαί μοι; | Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш? |
|
26
|
26
|
| ὅτι κατέγραψας κατ᾿ ἐμοῦ κακά, περιέθηκας δέ μοι νεότητος ἁμαρτίας, | Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї, |
|
27
|
27
|
| ἔθου δέ μου τὸν πόδα ἐν κωλύματι, ἐφύλαξας δέ μου πάντα τὰ ἔργα, εἰς δὲ ρίζας τῶν ποδῶν μου ἀφίκου· | і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх. |
|
28
|
28
|
| ὃ παλαιοῦται ἴσα ἀσκῷ ἢ ὥσπερ ἱμάτιον σητόβρωτον. | А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю. |
