1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| ΟΛΕΚΟΜΑΙ πνεύματι φερόμενος, δέομαι δὲ ταφῆς καὶ οὐ τυγχάνω. | Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною. |
|
2
|
2
|
| λίσσομαι κάμνων, καὶ τί ποιήσας; | Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним. |
|
3
|
3
|
| ἔκλεψαν δέ μου τὰ ὑπάρχοντα ἀλλότριοι. τίς ἐστιν οὗτος; τῇ χειρί μου συνδεθήτω. | Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене? |
|
4
|
4
|
| ὅτι καρδίαν αὐτῶν ἔκρυψας ἀπὸ φρονήσεως, διὰ τοῦτο οὐ μὴ ὑψώσῃς αὐτούς. | Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм. |
|
5
|
5
|
| τῇ μερίδι ἀναγγελεῖ κακίας, ὀφθαλμοὶ δὲ ἐφ᾿ υἱοῖς ἐτάκησαν. | Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть. |
|
6
|
6
|
| ἔθου δέ με θρύλημα ἐν ἔθνεσι, γέλως δὲ αὐτοῖς ἀπέβην· | Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього. |
|
7
|
7
|
| πεπώρωνται γὰρ ἀπὸ ὀργῆς οἱ ὀφθαλμοί μου, πεπολιόρκημαι μεγάλως ὑπὸ πάντων. | Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь. |
|
8
|
8
|
| θαῦμα ἔσχεν ἀληθινοὺς ἐπὶ τούτῳ, δίκαιος δὲ ἐπὶ παρανόμῳ ἐπανασταίη· | Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра. |
|
9
|
9
|
| σχοίη δὲ πιστὸς τὴν ἑαυτοῦ ὁδόν, καθαρὸς δὲ χεῖρας ἀναλάβοι θάρσος. | Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися. |
|
10
|
10
|
| οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ πάντες ἐρείδετε, καὶ δεῦτε δή, οὐ γὰρ εὑρίσκω ἐν ὑμῖν ἀληθές. | Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами. |
|
11
|
11
|
| αἱ ἡμέραι μου παρῆλθον ἐν βρόμῳ, ἐράγη δὲ τὰ ἄρθρα τῆς καρδίας μου. | Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті. |
|
12
|
12
|
| νύκτα εἰς ἡμέραν ἔθηκα, φῶς ἐγγὺς ἀπὸ προσώπου σκότους· | А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми. |
|
13
|
13
|
| ἐὰν γὰρ ὑπομείνω, ᾅδης μου ὁ οἶκος, ἐν δὲ γνόφῳ ἔστρωταί μου ἡ στρωμνή. | Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою; |
|
14
|
14
|
| θάνατον ἐπεκαλεσάμην πατέρα μου εἶναι, μητέρα δέ μου καὶ ἀδελφὴν σαπρίαν. | гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя. |
|
15
|
15
|
| ποῦ οὖν μου ἔτι ἐστὶν ἡ ἐλπίς; ἦ τὰ ἀγαθά μου ὄψομαι; | Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить? |
|
16
|
16
|
| ἦ μετ᾿ ἐμοῦ εἰς ᾅδην καταβήσομαι, ἢ ὁμοθυμαδὸν ἐπὶ χώματος καταβησόμεθα; | У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі. |
