1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Σωφὰρ ὁ Μιναῖος λέγει· | І відповів Софар наамитянин і сказав: |
|
2
|
2
|
| οὐχ οὕτως ὑπελάμβανον ἀντερεῖν σε ταῦτα, καὶ οὐχὶ συνίετε μᾶλλον ἢ καὶ ἐγώ. | розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх. |
|
3
|
3
|
| παιδείαν ἐντροπῆς μου ἀκούσομαι, καὶ πνεῦμα ἐκ τῆς συνέσεως ἀποκρίνεταί μοι. | Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене. |
|
4
|
4
|
| μὴ ταῦτα ἔγνως ἀπὸ τοῦ ἔτι, ἀφ᾿ οὗ ἐτέθη ἄνθρωπος ἐπὶ τῆς γῆς; | Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, — |
|
5
|
5
|
| εὐφροσύνη γὰρ ἀσεβῶν πτῶμα ἐξαίσιον, χαρμονὴ δὲ παρανόμων ἀπώλεια, | веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва? |
|
6
|
6
|
| ἐὰν ἀναβῇ εἰς οὐρανὸν αὐτοῦ τὰ δῶρα, ἡ δὲ θυσία αὐτοῦ νεφῶν ἅψηται· | Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, — |
|
7
|
7
|
| ὅταν γὰρ δοκῇ ἤδη κατεστηρίχθαι, τότε εἰς τέλος ἀπολεῖται· οἱ δὲ εἰδότες αὐτὸν ἐροῦσι· ποῦ ἐστιν; | як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він? |
|
8
|
8
|
| ὥσπερ ἐνύπνιον ἐκπετασθὲν οὐ μὴ εὑρεθῇ, ἔπτη δὲ ὥσπερ φάσμα νυκτερινόν. | Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне. |
|
9
|
9
|
| ὀφθαλμὸς παρέβλεψε καὶ οὐ προσθήσει, καὶ οὐκέτι προσνοήσει αὐτὸν ὁ τόπος αὐτοῦ. | Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його. |
|
10
|
10
|
| τοὺς υἱοὺς αὐτοῦ ὀλέσαισαν ἥττονες, αἱ δὲ χεῖρες αὐτοῦ πυρσεύσαισαν ὀδύνας. | Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним. |
|
11
|
11
|
| ὀστᾶ αὐτοῦ ἐνεπλήσθησαν νεότητος αὐτοῦ, καὶ μετ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ χώματος κοιμηθήσεται. | Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох. |
|
12
|
12
|
| ἐὰν γλυκανθῇ ἐν στόματι αὐτοῦ κακία, κρύψει αὐτὴν ὑπὸ τὴν γλῶσσαν αὐτοῦ· | Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм, |
|
13
|
13
|
| οὐ φείσεται αὐτῆς καὶ οὐκ ἐγκαταλείψει αὐτὴν καὶ συνάξει αὐτὴν ἐν μέσῳ τοῦ λάρυγγος αὐτοῦ, | береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх, |
|
14
|
14
|
| καὶ οὐ μὴ δυνηθῇ βοηθῆσαι ἑαυτῷ· χολὴ ἀσπίδος ἐν γαστρὶ αὐτοῦ. | то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його. |
|
15
|
15
|
| πλοῦτος ἀδίκως συναγόμενος ἐξεμεθήσεται, ἐξ οἰκίας αὐτοῦ ἐξελκύσει αὐτὸν ἄγγελος, | Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його. |
|
16
|
16
|
| θυμὸν δὲ δρακόντων θηλάσειεν, ἀνέλοι δὲ αὐτὸν γλῶσσα ὄφεως. | Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни. |
|
17
|
17
|
| μὴ ἴδοι ἄμελξιν νομάδων, μηδὲ νομὰς μέλιτος καὶ βουτύρου. | Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком! |
|
18
|
18
|
| εἰς κενὰ καὶ μάταια ἐκοπίασε, πλοῦτον ἐξ οὗ οὐ γεύσεται, ὥσπερ στρίφνος ἀμάσητος, ἀκατάποτος· | Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє. |
|
19
|
19
|
| πολλῶν γὰρ δυνατῶν οἴκους ἔθλασε, δίαιταν δὲ ἥρπασε, καὶ οὐκ ἔστησεν. | Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував; |
|
20
|
20
|
| οὐκ ἔστιν αὐτοῦ σωτηρία τοῖς ὑπάρχουσιν, ἐν ἐπιθυμίᾳ αὐτοῦ οὐ σωθήσεται. | не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого. |
|
21
|
21
|
| οὐκ ἔστιν ὑπόλειμμα τοῖς βρώμασιν αὐτοῦ, διὰ τοῦτο οὐκ ἀνθήσει αὐτοῦ τὰ ἀγαθά. | Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його. |
|
22
|
22
|
| ὅταν δὲ δοκῇ ἤδη πεπληρῶσθαι, θλιβήσεται, πᾶσα δὲ ἀνάγκη ἐπ᾿ αὐτὸν ἐπελεύσεται. | У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього. |
|
23
|
23
|
| εἴ πως πληρῶσαι γαστέρα αὐτοῦ, ἐπαποστεῖλαι ἐπ᾿ αὐτὸν θυμὸν ὀργῆς, νίψαι ἐπ᾿ αὐτὸν ὀδύνας· | Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його. |
|
24
|
24
|
| καὶ οὐ μὴ σωθῇ ἐκ χειρὸς σιδήρου, τρώσαι αὐτὸν τόξον χάλκειον· | Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний; |
|
25
|
25
|
| διεξέλθοι δὲ διὰ σώματος αὐτοῦ βέλος, ἀστραπαὶ δὲ ἐν διαίταις αὐτοῦ· περιπατήσαισαν ἐπ᾿ αὐτῷ φόβοι, | стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього! |
|
26
|
26
|
| πᾶν δὲ σκότος αὐτῷ ὑπομείναι· κατέδεται αὐτὸν πῦρ ἄκαυστον, κακώσαι δὲ αὐτοῦ ἐπήλυτος τὸν οἶκον. | Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його. |
|
27
|
27
|
| ἀνακαλύψαι δὲ αὐτοῦ ὁ οὐρανὸς τὰς ἀνομίας, γῆ δὲ ἐπανασταίη αὐτῷ. | Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього. |
|
28
|
28
|
| ἑλκύσαι τὸν οἶκον αὐτοῦ ἀπώλεια εἰς τέλος, ἡμέρα ὀργῆς ἐπέλθοι αὐτῷ. | Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його. |
|
29
|
29
|
| αὕτη ἡ μερὶς ἀνθρώπου ἀσεβοῦς παρὰ Κυρίου, καὶ κτῆμα ὑπαρχόντων αὐτῷ παρὰ τοῦ ἐπισκόπου. | Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем! |
