1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 31
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
| ΔΙΑΘΗΚΗΝ ἐθέμην τοῖς ὀφθαλμοῖς μου καὶ οὐ συνήσω ἐπὶ παρθένον. | Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. |
|
2
|
2
|
| καὶ τί ἐμέρισεν ὁ Θεὸς ἄνωθεν καὶ κληρονομία ἱκανοῦ ἐξ ὑψίστων; | Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? |
|
3
|
3
|
| οὐχὶ ἀπώλεια τῷ ἀδίκῳ καὶ ἀπαλλοτρίωσις τοῖς ποιοῦσιν ἀνομίαν; | Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? |
|
4
|
4
|
| οὐχὶ αὐτὸς ὄψεται ὁδόν μου καὶ πάντα τὰ διαβήματά μου ἐξαριθμήσεται; | Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? |
|
5
|
5
|
| εἰ δὲ ἤμην πεπορευμένος μετὰ γελοιαστῶν, εἰ δὲ καὶ ἐσπούδασεν ὁ πούς μου εἰς δόλον· | Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; — |
|
6
|
6
|
| ἕσταμαι γὰρ ἐν ζυγῷ δικαίῳ, οἶδε δὲ ὁ Κύριος τὴν ἀκακίαν μου. | нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. |
|
7
|
7
|
| εἰ ἐξέκλινεν ὁ πούς μου ἐκ τῆς ὁδοῦ, εἰ δὲ καὶ τῷ ὀφθαλμῷ ἐπηκολούθησεν ἡ καρδία μου, εἰ δὲ καὶ ταῖς χερσί μου ἡψάμην δώρων, | Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, |
|
8
|
8
|
| σπείραιμι ἄρα καὶ ἄλλοι φάγοισαν, ἄρριζος δὲ γενοίμην ἐπὶ γῆς. | то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. |
|
9
|
9
|
| εἰ ἐξηκολούθησεν ἡ καρδία μου γυναικὶ ἀνδρὸς ἑτέρου, εἰ καὶ ἐγκάθετος ἐγενόμην ἐπὶ θύραις αὐτῆς, | Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, — |
|
10
|
10
|
| ἀρέσαι ἄρα καὶ ἡ γυνή μου ἑτέρῳ, τὰ δὲ νήπιά μου ταπεινωθείη· | нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, |
|
11
|
11
|
| θυμὸς γὰρ ὀργῆς ἀκατάσχετος τὸ μιᾶναι ἀνδρὸς γυναῖκα· | тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду; |
|
12
|
12
|
| πῦρ γάρ ἐστι καιόμενον ἐπὶ πάντων τῶν μερῶν, οὗ δ᾿ ἂν ἐπέλθῃ ἐκ ριζῶν ἀπώλεσεν. | це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. |
|
13
|
13
|
| εἰ δὲ καὶ ἐφαύλισα κρίμα θεράποντός μου ἢ θεραπαίνης, κρινομένων αὐτῶν πρός με, | Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, |
|
14
|
14
|
| τί γὰρ ποιήσω, ἐὰν ἔτασίν μου ποιῆται ὁ Κύριος; ἐὰν δὲ καὶ ἐπισκοπήν, τίνα ἀπόκρισιν ποιήσομαι; | то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? |
|
15
|
15
|
| πότερον οὐχ ὡς καὶ ἐγὼ ἐγενόμην ἐν γαστρί, καὶ ἐκεῖνοι γεγόνασι; γεγόναμεν δὲ ἐν τῇ αὐτῇ κοιλίᾳ. | Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? |
|
16
|
16
|
| ἀδύνατοι δὲ χρείαν, ἥν ποτε εἶχον, οὐκ ἀπέτυχον, χήρας δὲ τὸν ὀφθαλμὸν οὐκ ἐξέτηξα. | Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? |
|
17
|
17
|
| εἰ δὲ καὶ τὸν ψωμόν μου ἔφαγον μόνος καὶ οὐχὶ ὀρφανῷ μετέδωκα· | Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? |
|
18
|
18
|
| ὅτι ἐκ νεότητός μου ἐξέτρεφον ὡς πατήρ, καὶ ἐκ γαστρὸς μητρός μου ὡδήγησα· | Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. |
|
19
|
19
|
| εἰ δὲ καὶ ὑπερεῖδον γυμνὸν ἀπολλύμενον καὶ οὐκ ἠμφίασα αὐτόν, | Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, — |
|
20
|
20
|
| ἀδύνατοι δὲ εἰ μὴ εὐλόγησάν με, ἀπὸ δὲ κουρᾶς ἀμνῶν μου ἐθερμάνθησαν οἱ ὦμοι αὐτῶν· | чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? |
|
21
|
21
|
| εἰ ἐπῇρα ὀρφανῷ χεῖρα, πεποιθὼς ὅτι πολλή μοι βοήθεια περίεστιν, | Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, |
|
22
|
22
|
| ἀποσταίη ἄρα ὁ ὦμός μου ἀπὸ τῆς κλειδός, ὁ δὲ βραχίων μου ἀπὸ τοῦ ἀγκῶνος συντριβείη. | то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, |
|
23
|
23
|
| φόβος γὰρ Κυρίου συνέσχε με, ἀπὸ τοῦ λήμματος αὐτοῦ οὐχ ὑποίσω. | тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. |
|
24
|
24
|
| εἰ ἔταξα χρυσίον εἰς χοῦν μου, εἰ δὲ καὶ λίθῳ πολυτελεῖ ἐπεποίθησα, | Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя? |
|
25
|
25
|
| εἰ δὲ καὶ εὐφράνθην πολλοῦ πλούτου μοι γενομένου, εἰ δὲ καὶ ἐπ᾿ ἀναριθμήτοις ἐθέμην χεῖρά μου· | Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? |
|
26
|
26
|
| ἦ οὐχ ὁρῶ μὲν ἥλιον τὸν ἐπιφαύσκοντα ἐκλείποντα, σελήνην δὲ φθίνουσαν; οὐ γὰρ ἐπ᾿ αὐτοῖς ἐστιν. | Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, |
|
27
|
27
|
| καὶ εἰ ἠπατήθη λάθρᾳ ἡ καρδία μου, εἰ δὲ χεῖρά μου ἐπιθεὶς ἐπὶ στόματί μου ἐφίλησα, | чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? |
|
28
|
28
|
| καὶ τοῦτό μοι ἄρα ἀνομία ἡ μεγίστη λογισθείη, ὅτι ἐψευσάμην ἐναντίον Κυρίου τοῦ ῾Υψίστου. | Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. |
|
29
|
29
|
| εἰ δὲ καὶ ἐπιχαρὴς ἐγενόμην πτώματι ἐχθρῶν μου καὶ εἶπεν ἡ καρδία μου· εὖγε, | Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? |
|
30
|
30
|
| ἀκούσαι ἄρα τὸ οὖς μου τὴν κατάραν μου, θρυλληθείην δὲ ἄρα ὑπὸ λαοῦ μου κακούμενος. | Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. |
|
31
|
31
|
| εἰ δὲ καὶ πολλάκις εἶπον αἱ θαράπαιναί μου· τίς ἂν δῴη ἡμῖν τῶν σαρκῶν αὐτοῦ πλησθῆναι; λίαν μου χρηστοῦ ὄντος· | Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? |
|
32
|
32
|
| ἔξω δὲ οὐκ ηὐλίζετο ξένος, ἡ δὲ θύρα μου παντὶ ἐλθόντι ἀνέῳκτο. | Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. |
|
33
|
33
|
| εἰ δὲ καὶ ἁμαρτὼν ἀκουσίως ἔκρυψα τὴν ἁμαρτίαν μου, | Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, |
|
34
|
34
|
| οὐ γὰρ διετράπην πολυοχλίαν πλήθους τοῦ μὴ ἐξαγορεῦσαι ἐνώπιον αὐτῶν· εἰ δὲ καὶ εἴασα ἀδύνατον ἐξελθεῖν θύραν μου κόλπῳ κενῷ, | то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. |
|
35
|
35
|
| τίς δῴη ἀκούοντά μου; χεῖρα δὲ Κυρίου εἰ μὴ ἐδεδοίκειν, συγγραφὴν δέ, ἣν εἶχον κατά τινος, | О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. |
|
36
|
36
|
| ἐπ᾿ ὤμοις ἂν περιθέμενος στέφανον ἀνεγίνωσκον, | Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; |
|
37
|
37
|
| καὶ εἰ μὴ ρήξας αὐτὴν ἀπέδωκα, οὐθὲν λαβὼν παρὰ χρεωφειλέτου· | оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. |
|
38
|
38
|
| εἰ ἐπ᾿ ἐμοί ποτε ἡ γῆ ἐστέναξεν, εἰ δὲ καὶ οἱ αὔλακες αὐτῆς ἔκλαυσαν ὁμοθυμαδόν, | Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; |
|
39
|
39
|
| εἰ δὲ καὶ τὴν ἰσχὺν αὐτῆς ἔφαγον μόνος ἄνευ τιμῆς, εἰ δὲ καὶ ψυχὴν κυρίου τῆς γῆς ἐκβαλὼν ἐλύπησα, | якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, |
|
40
|
40
|
| ἀντὶ πυροῦ ἄρα ἐξέλθοι μοι κνίδη, ἀντὶ δὲ κριθῆς βάτος. καὶ ἐπαύσατο ᾿Ιὼβ ρήμασιν. | то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися. |
