1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 31
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
ΔΙΑΘΗΚΗΝ ἐθέμην τοῖς ὀφθαλμοῖς μου καὶ οὐ συνήσω ἐπὶ παρθένον.
|
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
|
|
2
|
2
|
|
καὶ τί ἐμέρισεν ὁ Θεὸς ἄνωθεν καὶ κληρονομία ἱκανοῦ ἐξ ὑψίστων;
|
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
|
|
3
|
3
|
|
οὐχὶ ἀπώλεια τῷ ἀδίκῳ καὶ ἀπαλλοτρίωσις τοῖς ποιοῦσιν ἀνομίαν;
|
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
|
|
4
|
4
|
|
οὐχὶ αὐτὸς ὄψεται ὁδόν μου καὶ πάντα τὰ διαβήματά μου ἐξαριθμήσεται;
|
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
|
|
5
|
5
|
|
εἰ δὲ ἤμην πεπορευμένος μετὰ γελοιαστῶν, εἰ δὲ καὶ ἐσπούδασεν ὁ πούς μου εἰς δόλον·
|
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
|
|
6
|
6
|
|
ἕσταμαι γὰρ ἐν ζυγῷ δικαίῳ, οἶδε δὲ ὁ Κύριος τὴν ἀκακίαν μου.
|
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
|
|
7
|
7
|
|
εἰ ἐξέκλινεν ὁ πούς μου ἐκ τῆς ὁδοῦ, εἰ δὲ καὶ τῷ ὀφθαλμῷ ἐπηκολούθησεν ἡ καρδία μου, εἰ δὲ καὶ ταῖς χερσί μου ἡψάμην δώρων,
|
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
|
|
8
|
8
|
|
σπείραιμι ἄρα καὶ ἄλλοι φάγοισαν, ἄρριζος δὲ γενοίμην ἐπὶ γῆς.
|
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
|
|
9
|
9
|
|
εἰ ἐξηκολούθησεν ἡ καρδία μου γυναικὶ ἀνδρὸς ἑτέρου, εἰ καὶ ἐγκάθετος ἐγενόμην ἐπὶ θύραις αὐτῆς,
|
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
|
|
10
|
10
|
|
ἀρέσαι ἄρα καὶ ἡ γυνή μου ἑτέρῳ, τὰ δὲ νήπιά μου ταπεινωθείη·
|
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
|
|
11
|
11
|
|
θυμὸς γὰρ ὀργῆς ἀκατάσχετος τὸ μιᾶναι ἀνδρὸς γυναῖκα·
|
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
|
|
12
|
12
|
|
πῦρ γάρ ἐστι καιόμενον ἐπὶ πάντων τῶν μερῶν, οὗ δ᾿ ἂν ἐπέλθῃ ἐκ ριζῶν ἀπώλεσεν.
|
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
|
|
13
|
13
|
|
εἰ δὲ καὶ ἐφαύλισα κρίμα θεράποντός μου ἢ θεραπαίνης, κρινομένων αὐτῶν πρός με,
|
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
|
|
14
|
14
|
|
τί γὰρ ποιήσω, ἐὰν ἔτασίν μου ποιῆται ὁ Κύριος; ἐὰν δὲ καὶ ἐπισκοπήν, τίνα ἀπόκρισιν ποιήσομαι;
|
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
|
|
15
|
15
|
|
πότερον οὐχ ὡς καὶ ἐγὼ ἐγενόμην ἐν γαστρί, καὶ ἐκεῖνοι γεγόνασι; γεγόναμεν δὲ ἐν τῇ αὐτῇ κοιλίᾳ.
|
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
|
|
16
|
16
|
|
ἀδύνατοι δὲ χρείαν, ἥν ποτε εἶχον, οὐκ ἀπέτυχον, χήρας δὲ τὸν ὀφθαλμὸν οὐκ ἐξέτηξα.
|
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
|
|
17
|
17
|
|
εἰ δὲ καὶ τὸν ψωμόν μου ἔφαγον μόνος καὶ οὐχὶ ὀρφανῷ μετέδωκα·
|
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
|
|
18
|
18
|
|
ὅτι ἐκ νεότητός μου ἐξέτρεφον ὡς πατήρ, καὶ ἐκ γαστρὸς μητρός μου ὡδήγησα·
|
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
|
|
19
|
19
|
|
εἰ δὲ καὶ ὑπερεῖδον γυμνὸν ἀπολλύμενον καὶ οὐκ ἠμφίασα αὐτόν,
|
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
|
|
20
|
20
|
|
ἀδύνατοι δὲ εἰ μὴ εὐλόγησάν με, ἀπὸ δὲ κουρᾶς ἀμνῶν μου ἐθερμάνθησαν οἱ ὦμοι αὐτῶν·
|
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
|
|
21
|
21
|
|
εἰ ἐπῇρα ὀρφανῷ χεῖρα, πεποιθὼς ὅτι πολλή μοι βοήθεια περίεστιν,
|
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
|
|
22
|
22
|
|
ἀποσταίη ἄρα ὁ ὦμός μου ἀπὸ τῆς κλειδός, ὁ δὲ βραχίων μου ἀπὸ τοῦ ἀγκῶνος συντριβείη.
|
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
|
|
23
|
23
|
|
φόβος γὰρ Κυρίου συνέσχε με, ἀπὸ τοῦ λήμματος αὐτοῦ οὐχ ὑποίσω.
|
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
|
|
24
|
24
|
|
εἰ ἔταξα χρυσίον εἰς χοῦν μου, εἰ δὲ καὶ λίθῳ πολυτελεῖ ἐπεποίθησα,
|
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
|
|
25
|
25
|
|
εἰ δὲ καὶ εὐφράνθην πολλοῦ πλούτου μοι γενομένου, εἰ δὲ καὶ ἐπ᾿ ἀναριθμήτοις ἐθέμην χεῖρά μου·
|
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
|
|
26
|
26
|
|
ἦ οὐχ ὁρῶ μὲν ἥλιον τὸν ἐπιφαύσκοντα ἐκλείποντα, σελήνην δὲ φθίνουσαν; οὐ γὰρ ἐπ᾿ αὐτοῖς ἐστιν.
|
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
|
|
27
|
27
|
|
καὶ εἰ ἠπατήθη λάθρᾳ ἡ καρδία μου, εἰ δὲ χεῖρά μου ἐπιθεὶς ἐπὶ στόματί μου ἐφίλησα,
|
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
|
|
28
|
28
|
|
καὶ τοῦτό μοι ἄρα ἀνομία ἡ μεγίστη λογισθείη, ὅτι ἐψευσάμην ἐναντίον Κυρίου τοῦ ῾Υψίστου.
|
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
|
|
29
|
29
|
|
εἰ δὲ καὶ ἐπιχαρὴς ἐγενόμην πτώματι ἐχθρῶν μου καὶ εἶπεν ἡ καρδία μου· εὖγε,
|
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
|
|
30
|
30
|
|
ἀκούσαι ἄρα τὸ οὖς μου τὴν κατάραν μου, θρυλληθείην δὲ ἄρα ὑπὸ λαοῦ μου κακούμενος.
|
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
|
|
31
|
31
|
|
εἰ δὲ καὶ πολλάκις εἶπον αἱ θαράπαιναί μου· τίς ἂν δῴη ἡμῖν τῶν σαρκῶν αὐτοῦ πλησθῆναι; λίαν μου χρηστοῦ ὄντος·
|
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
|
|
32
|
32
|
|
ἔξω δὲ οὐκ ηὐλίζετο ξένος, ἡ δὲ θύρα μου παντὶ ἐλθόντι ἀνέῳκτο.
|
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
|
|
33
|
33
|
|
εἰ δὲ καὶ ἁμαρτὼν ἀκουσίως ἔκρυψα τὴν ἁμαρτίαν μου,
|
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
|
|
34
|
34
|
|
οὐ γὰρ διετράπην πολυοχλίαν πλήθους τοῦ μὴ ἐξαγορεῦσαι ἐνώπιον αὐτῶν· εἰ δὲ καὶ εἴασα ἀδύνατον ἐξελθεῖν θύραν μου κόλπῳ κενῷ,
|
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
|
|
35
|
35
|
|
τίς δῴη ἀκούοντά μου; χεῖρα δὲ Κυρίου εἰ μὴ ἐδεδοίκειν, συγγραφὴν δέ, ἣν εἶχον κατά τινος,
|
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
|
|
36
|
36
|
|
ἐπ᾿ ὤμοις ἂν περιθέμενος στέφανον ἀνεγίνωσκον,
|
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
|
|
37
|
37
|
|
καὶ εἰ μὴ ρήξας αὐτὴν ἀπέδωκα, οὐθὲν λαβὼν παρὰ χρεωφειλέτου·
|
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
|
|
38
|
38
|
|
εἰ ἐπ᾿ ἐμοί ποτε ἡ γῆ ἐστέναξεν, εἰ δὲ καὶ οἱ αὔλακες αὐτῆς ἔκλαυσαν ὁμοθυμαδόν,
|
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
|
|
39
|
39
|
|
εἰ δὲ καὶ τὴν ἰσχὺν αὐτῆς ἔφαγον μόνος ἄνευ τιμῆς, εἰ δὲ καὶ ψυχὴν κυρίου τῆς γῆς ἐκβαλὼν ἐλύπησα,
|
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
|
|
40
|
40
|
|
ἀντὶ πυροῦ ἄρα ἐξέλθοι μοι κνίδη, ἀντὶ δὲ κριθῆς βάτος. καὶ ἐπαύσατο ᾿Ιὼβ ρήμασιν.
|
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.
|
