1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 30
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
ΝΥΝΙ δὲ κατεγέλασάν μου ἐλάχιστοι, νῦν νουθετοῦσί με ἐν μέρει ὧν ἐξουδένουν τοὺς πατέρας αὐτῶν, οὓς οὐχ ἡγησάμην ἀξίους κυνῶν τῶν ἐμῶν νομάδων.
|
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
|
|
2
|
2
|
|
καί γε ἰσχὺς χειρῶν αὐτῶν ἱνατί μοι; ἐπ᾿ αὐτοὺς ἀπώλετο συντέλεια.
|
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
|
|
3
|
3
|
|
ἐν ἐνδείᾳ καὶ λιμῷ ἄγονος· οἱ φεύγοντες ἄνυδρον ἐχθὲς συνοχὴν καὶ ταλαιπωρίαν,
|
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
|
|
4
|
4
|
|
οἱ περικυκλοῦντες ἅλιμα ἐπὶ ἠχοῦντι, οἵτινες ἅλιμα ἦν αὐτῶν τὰ σῖτα, ἄτιμοι δὲ καὶ πεφαυλισμένοι, ἐνδεεῖς παντὸς ἀγαθοῦ, οἳ καὶ ρίζας ξύλων ἐμασσῶντο ὑπὸ λιμοῦ μεγάλου.
|
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
|
|
5
|
5
|
|
ἐπανέστησάν μοι κλέπται,
|
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
|
|
6
|
6
|
|
ὧν οἱ οἶκοι αὐτῶν ἦσαν τρῶγλαι πετρῶν,
|
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
|
|
7
|
7
|
|
ἀνὰ μέσον εὐήχων βοήσονται· οἳ ὑπὸ φρύγανα ἄγρια διῃτῶντο,
|
Ревуть між кущами, туляться під терням.
|
|
8
|
8
|
|
ἀφρόνων υἱοὶ καὶ ἀτίμων, ὄνομα καὶ κλέος ἐσβεσμένον ἀπὸ γῆς.
|
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
|
|
9
|
9
|
|
νυνὶ δὲ κιθάρα ἐγώ εἰμι αὐτῶν, καὶ ἐμὲ θρύλλημα ἔχουσιν·
|
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
|
|
10
|
10
|
|
ἐβδελύξαντο δέ με ἀποστάντες μακρὰν ἀπὸ δὲ τοῦ προσώπου μου οὐκ ἐφείσαντο πτύελον.
|
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
|
|
11
|
11
|
|
ἀνοίξας γὰρ φαρέτραν αὐτοῦ ἐκάκωσέ με, καὶ χαλινὸν τοῦ προσώπου μου ἐξαπέστειλαν.
|
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
|
|
12
|
12
|
|
ἐπὶ δεξιῶν βλαστοῦ ἐξανέστησαν, πόδα αὐτῶν ἐξέτειναν καὶ ὡδοποίησαν ἐπ᾿ ἐμὲ τρίβους ἀπωλείας αὐτῶν.
|
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
|
|
13
|
13
|
|
ἐξετρίβησαν τρίβοι μου, ἐξέδυσαν γάρ μου τὴν στολήν· βέλεσιν αὐτοῦ κατηκόντισέ με,
|
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
|
|
14
|
14
|
|
κέχρηται δέ μοι ὡς βούλεται, ἐν ὀδύναις πέφυρμαι.
|
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
|
|
15
|
15
|
|
ἐπιστρέφονταί μου αἱ ὀδύναι, ᾤχετό μου ἡ ἐλπὶς ὥσπερ πνεῦμα καὶ ὥσπερ νέφος ἡ σωτηρία μου.
|
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
|
|
16
|
16
|
|
καὶ νῦν ἐπ᾿ ἐμὲ ἐκχυθήσεται ἡ ψυχή μου, ἔχουσι δέ με ἡμέραι ὀδυνῶν·
|
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
|
|
17
|
17
|
|
νυκτί δέ μου τὰ ὀστᾶ συγκέχυται, τὰ δὲ νεῦρά μου διαλέλυται.
|
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
|
|
18
|
18
|
|
ἐν πολλῇ ἰσχύϊ ἐπελάβετό μου τῆς στολῆς, ὥσπερ τὸ περιστόμιον τοῦ χιτῶνός μου περιέσχε με.
|
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
|
|
19
|
19
|
|
ἥγησαι δέ με ἴσα πηλῷ, ἐν γῇ καὶ σποδῷ μου ἡ μερίς·
|
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
|
|
20
|
20
|
|
κέκραγα δὲ πρός σε καὶ οὐκ ἀκούεις μου, ἔστησαν δὲ καὶ κατενόησάν με·
|
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
|
|
21
|
21
|
|
ἐπέβης δέ μοι ἀνελεημόνως, χειρὶ κραταιᾷ με ἐμαστίγωσας·
|
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
|
|
22
|
22
|
|
ἔταξας δέ με ἐν ὀδύναις, καὶ ἀπέρριψάς με ἀπὸ σωτηρίας.
|
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
|
|
23
|
23
|
|
οἶδα γὰρ ὅτι θάνατός με ἐκτρίψει, οἰκία γὰρ παντὶ θνητῷ γῆ.
|
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
|
|
24
|
24
|
|
εἰ γὰρ ὄφελον δυναίμην ἐμαυτὸν χειρώσασθαι, ἢ δεηθείς γε ἑτέρου, καὶ ποιήσει μοι τοῦτο.
|
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
|
|
25
|
25
|
|
ἐγὼ δὲ ἐπὶ παντὶ ἀδυνάτῳ ἔκλαυσα, ἐστέναξα ἰδὼν ἄνδρα ἐν ἀνάγκαις.
|
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
|
|
26
|
26
|
|
ἐγὼ δὲ ἐπέχων ἀγαθοῖς, ἰδοὺ συνήντησάν μοι μᾶλλον ἡμέραι κακῶν.
|
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
|
|
27
|
27
|
|
ἡ κοιλία μου ἐξέζεσε καὶ οὐ σιωπήσεται, προέφθασάν με ἡμέραι πτωχείας.
|
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
|
|
28
|
28
|
|
στένων πεπόρευμαι ἄνευ φιμοῦ, ἕστηκα δὲ ἐν ἐκκλησίᾳ κεκραγώς.
|
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
|
|
29
|
29
|
|
ἀδελφὸς γέγονα σειρήνων, ἑταῖρος δὲ στρουθῶν.
|
Я став братом шакалам і другом страусам.
|
|
30
|
30
|
|
τὸ δὲ δέρμα μου ἐσκότωται μεγάλως, τὰ δὲ ὀστᾶ μου ἀπὸ καύματος.
|
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
|
|
31
|
31
|
|
ἀπέβη δὲ εἰς πένθος μου ἡ κιθάρα, ὁ δὲ ψαλμός μου εἰς κλαυθμὸν ἐμοί.
|
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
|
