1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| ΜΕΤΑ τοῦτο ἤνοιξεν ᾿Ιὼβ τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ κατηράσατο τὴν ἡμέραν αὐτοῦ | Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій. |
|
2
|
2
|
| λέγων· | І почав Іов і сказав: |
|
3
|
3
|
| ἀπόλοιτο ἡ ἡμέρα, ἐν ᾗ ἐγεννήθην, καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη ᾗ εἶπαν· ἰδοὺ ἄρσεν. | згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! |
|
4
|
4
|
| ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη σκότος, καὶ μὴ ἀναζητήσαι αὐτὴν ὁ Κύριος ἄνωθεν, μηδὲ ἔλθοι εἰς αὐτὴν φέγγος· | День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! |
|
5
|
5
|
| ἐκλάβοι δὲ αὐτὴν σκότος καὶ σκιὰ θανάτου, ἐπέλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν γνόφος. καταραθείη ἡ ἡμέρα | Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! |
|
6
|
6
|
| καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη, ἀπενέγκαιτο αὐτὴν σκότος· μὴ εἴη εἰς ἡμέρας ἐνιαυτοῦ, μηδὲ ἀριθμηθείη εἰς ἡμέρας μηνῶν· | Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! |
|
7
|
7
|
| ἀλλὰ ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη ὀδύνη, καὶ μὴ ἔλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν εὐφροσύνη μηδὲ χαρμονή· | О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! |
|
8
|
8
|
| ἀλλὰ καταράσαιτο αὐτὴν ὁ καταρώμενος τὴν ἡμέραν ἐκείνην, ὁ μέλλων τὸ μέγα κῆτος χειρώσασθαι. | Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! |
|
9
|
9
|
| σκοτωθείη τὰ ἄστρα τῆς νυκτὸς ἐκείνης, ὑπομείναι καὶ εἰς φωτισμὸν μὴ ἔλθοι καὶ μὴ ἴδοι ἑωσφόρον ἀνατέλλοντα, | Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці |
|
10
|
10
|
| ὅτι οὐ συνέκλεισε πύλας γαστρὸς μητρός μου· ἀπήλλαξε γὰρ ἂν πόνον ἀπὸ ὀφθαλμῶν μου. | за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! |
|
11
|
11
|
| διατί γὰρ ἐν κοιλίᾳ οὐκ ἐτελεύτησα, ἐκ γαστρὸς δὲ ἐξῆλθον καὶ οὐκ εὐθὺς ἀπωλόμην; | Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? |
|
12
|
12
|
| ἱνατί δὲ συνήντησάν μοι γόνατα; ἱνατί δὲ μαστοὺς ἐθήλασα; | Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? |
|
13
|
13
|
| νῦν ἂν κοιμηθεὶς ἡσύχασα, ὑπνώσας δὲ ἀνεπαυσάμην | Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно |
|
14
|
14
|
| μετὰ βασιλέων βουλευτῶν γῆς, οἳ ἐγαυριῶντο ἐπὶ ξίφεσιν, | з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі, |
|
15
|
15
|
| ἢ μετὰ ἀρχόντων, ὧν πολὺς ὁ χρυσός, οἳ ἔπλησαν τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀργυρίου, | або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом; |
|
16
|
16
|
| ἢ ὥσπερ ἔκτρωμα ἐκπορευόμενον ἐκ μήτρας μητρός, ἢ ὥσπερ νήπιοι, οἳ οὐκ εἶδον φῶς. | або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла. |
|
17
|
17
|
| ἐκεῖ ἀσεβεῖς ἐξέκαυσαν θυμὸν ὀργῆς, ἐκεῖ ἀνεπαύσαντο κατάκοποι τῷ σώματι· | Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі. |
|
18
|
18
|
| ὁμοθυμαδὸν δὲ οἱ αἰώνιοι οὐκ ἤκουσαν φωνὴν φορολόγου. | Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника. |
|
19
|
19
|
| μικρὸς καὶ μέγας ἐκεῖ ἐστι, καὶ θεράπων δεδοικὼς τὸν κύριον αὐτοῦ· | Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого. |
|
20
|
20
|
| ἱνατί γὰρ δέδοται τοῖς ἐν πικρίᾳ φῶς, ζωὴ δὲ ταῖς ἐν ὀδύναις ψυχαῖς; | Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, |
|
21
|
21
|
| οἳ ἱμείρονται τοῦ θανάτου καὶ οὐ τυγχάνουσιν ἀνορύσσοντες ὥσπερ θησαυρούς, | які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб, |
|
22
|
22
|
| περιχαρεῖς δὲ ἐγένοντο ἐὰν κατατύχωσι. | зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб? |
|
23
|
23
|
| θάνατος ἀνδρὶ ἀνάπαυμα, συνέκλεισε γὰρ ὁ Θεὸς κατ᾿ αὐτοῦ· | Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком? |
|
24
|
24
|
| πρὸ γὰρ τῶν σίτων μου στεναγμός μοι ἥκει, δακρύω δὲ ἐγὼ συνεχόμενος φόβῳ· | Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода, |
|
25
|
25
|
| φόβος γάρ, ὅν ἐφρόντισα, ἦλθέ μοι, καὶ ὃν ἐδεδοίκειν, συνήντησέ μοι, | бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене. |
|
26
|
26
|
| οὔτε εἰρήνευσα οὔτε ἡσύχασα οὔτε ἀνεπαυσάμην, ἦλθε δέ μοι ὀργή. | Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя. |
