1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 29
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
ΕΤΙ δὲ προσθεὶς ᾿Ιὼβ εἶπε τῷ προοιμίῳ·
|
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
|
|
2
|
2
|
|
τίς ἄν με θείη κατὰ μῆνα ἔμπροσθεν ἡμερῶν, ὧν με ὁ Θεὸς ἐφύλαξεν;
|
о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене,
|
|
3
|
3
|
|
ὡς ὅτε ηὔγει ὁ λύχνος αὐτοῦ ὑπὲρ κεφαλῆς μου, ὅτε τῷ φωτὶ αὐτοῦ ἐπορευόμην ἐν σκότει·
|
коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми;
|
|
4
|
4
|
|
ὅτε ἤμην ἐπιβρίθων ὁδούς, ὅτε ὁ Θεὸς ἐπισκοπὴν ἐποιεῖτο τοῦ οἴκου μου·
|
як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,
|
|
5
|
5
|
|
ὅτε ἤμην ὑλώδης λίαν, κύκλῳ δέ μου οἱ παῖδες·
|
коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,
|
|
6
|
6
|
|
ὅτε ἐχέοντο αἱ ὁδοί μου βουτύρῳ, τὰ δὲ ὄρη μου ἐχέοντο γάλακτι·
|
коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!
|
|
7
|
7
|
|
ὅτε ἐξεπορευόμην ὄρθιος ἐν πόλει, ἐν δὲ πλατείαις ἐτίθετό μου ὁ δίφρος.
|
коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, —
|
|
8
|
8
|
|
ἰδόντες με νεανίσκοι ἐκρύβησαν, πρεσβῦται δὲ πάντες ἔστησαν·
|
юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли;
|
|
9
|
9
|
|
ἁδροὶ δὲ ἐπαύσαντο λαλοῦντες, δάκτυλον ἐπιθέντες ἐπὶ στόματι.
|
князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;
|
|
10
|
10
|
|
οἱ δὲ ἀκούσαντες ἐμακάρισάν με, καὶ γλῶσσα αὐτῶν τῷ λάρυγγι αὐτῶν ἐκολλήθη·
|
голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх.
|
|
11
|
11
|
|
ὅτι οὖς ἤκουσε καὶ ἐμακάρισέ με, ὀφθαλμὸς δὲ ἰδών με ἐξέκλινε·
|
Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене,
|
|
12
|
12
|
|
διέσωσα γὰρ πτωχὸν ἐκ χειρὸς δυνάστου καὶ ὀρφανῷ, ᾧ οὐκ ἦν βοηθός, ἐβοήθησα.
|
тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного.
|
|
13
|
13
|
|
εὐλογία ἀπολλυμένου ἐπ᾿ ἐμὲ ἔλθοι, στόμα δὲ χήρας με εὐλόγησε.
|
Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.
|
|
14
|
14
|
|
δικαιοσύνην δὲ ἐνδεδύκειν, ἠμφιασάμην δὲ κρίμα ἴσα διπλοΐδι.
|
Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець.
|
|
15
|
15
|
|
ὀφθαλμὸς ἤμην τυφλῶν, ποὺς δὲ χωλῶν.
|
Я був очима сліпому і ногами кульгавому;
|
|
16
|
16
|
|
ἐγὼ ἤμην πατὴρ ἀδυνάτων, δίκην δὲ ἣν οὐκ ᾔδειν ἐξιχνίασα·
|
батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.
|
|
17
|
17
|
|
συνέτριψα δὲ μύλας ἀδίκων, ἐκ μέσου τῶν ὀδόντων αὐτῶν ἅρπαγμα ἐξήρπασα.
|
Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене.
|
|
18
|
18
|
|
εἶπα δέ· ἡ ἡλικία μου γηράσει ὥσπερ στέλεχος φοίνικος, πολὺν χρόνον βιώσω·
|
І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок;
|
|
19
|
19
|
|
ἡ ρίζα διήνοικται ἐπὶ ὕδατος, καὶ δρόσος αὐλισθήσεται ἐν τῷ θερισμῷ μου·
|
корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;
|
|
20
|
20
|
|
ἡ δόξα μου κενὴ μετ᾿ ἐμοῦ, καὶ τὸ τόξον μου ἐν χειρὶ αὐτοῦ πορεύεται.
|
слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.
|
|
21
|
21
|
|
ἐμοῦ ἀκούσαντες προσέσχον, ἐσιώπησαν δὲ ἐπὶ τῇ ἐμῇ βουλῇ·
|
Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.
|
|
22
|
22
|
|
ἐπὶ τῷ ἐμῷ ρήματι οὐ προσέθεντο, περιχαρεῖς δὲ ἐγίνοντο ὁπόταν αὐτοῖς ἐλάλουν·
|
Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.
|
|
23
|
23
|
|
ὥσπερ γῆ διψῶσα προσδεχομένη τὸν ὑετόν, οὕτως οὗτοι τὴν ἐμὴν λαλιάν.
|
Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.
|
|
24
|
24
|
|
ἐὰν γελάσω πρὸς αὐτούς, οὐ μὴ πιστεύσωσι, καὶ φῶς τοῦ προσώπου μου οὐκ ἀπέπιπτεν·
|
Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.
|
|
25
|
25
|
|
ἐξελεξάμην ὁδὸν αὐτῶν καὶ ἐκάθισα ἄρχων καὶ κατεσκήνουν ὡσεὶ βασιλεὺς ἐν μονοζώνοις ὃν τρόπον παθεινοὺς παρακαλῶν.
|
Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.
|
