1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει· | І відповів Іов і сказав: |
|
2
|
2
|
| ἐπ᾿ ἀληθείας οἶδα, ὅτι οὕτως ἐστί· πῶς γὰρ ἔσται δίκαιος βροτὸς παρὰ Κυρίῳ; | правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом? |
|
3
|
3
|
| ἐὰν γὰρ βούληται κριθῆναι αὐτῷ, οὐ μὴ ὑπακούσῃ αὐτῷ, ἵνα μὴ ἀντείπῃ πρὸς ἕνα λόγον αὐτοῦ ἐκ χιλίων· | Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі. |
|
4
|
4
|
| σοφὸς γάρ ἐστι διανοίᾳ, κραταιός τε καὶ μέγας. τίς σκληρὸς γενόμενος ἐναντίον αὐτοῦ ὑπέμεινεν; | Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої? |
|
5
|
5
|
| ὁ παλαιῶν ὄρη καὶ οὐκ οἴδασιν, ὁ καταστρέφων αὐτὰ ὀργῇ· | Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму; |
|
6
|
6
|
| ὁ σείων τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν ἐκ θεμελίων, οἱ δὲ στῦλοι αὐτῆς σαλεύονται· | зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять; |
|
7
|
7
|
| ὁ λέγων τῷ ἡλίῳ καὶ οὐκ ἀνατέλλει, κατὰ δὲ ἄστρων κατασφραγίζει· | скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку. |
|
8
|
8
|
| ὁ τανύσας τὸν οὐρανὸν μόνος, καὶ περιπατῶν ὡς ἐπ᾿ ἐδάφους ἐπὶ θαλάσσης· | Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря; |
|
9
|
9
|
| ὁ ποιῶν Πλειάδα καὶ ῞Εσπερον καὶ ᾿Αρκτοῦρον, καὶ ταμιεῖα νότου· | створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня; |
|
10
|
10
|
| ὁ ποιῶν μεγάλα καὶ ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός. | робить велике, недослідиме і дивовижне без міри! |
|
11
|
11
|
| ἐὰν ὑπερβῇ με, οὐ μὴ ἴδω· ἐὰν παρέλθῃ με, οὐδ᾿ ὧς ἔγνων. | Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його. |
|
12
|
12
|
| ἐὰν ἀπαλλάξῃ, τίς ἀποστρέψει ἢ τίς ἐρεῖ αὐτῷ· τί ἐποίησας; | Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш? |
|
13
|
13
|
| αὐτὸς γὰρ ἀπέστραπται ὀργήν, ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐκάμφθησαν κήτη τὰ ὑπ᾿ οὐρανόν. | Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині. |
|
14
|
14
|
| ἐὰν δέ μου ὑπακούσηται, ἦ διακρινεῖ τὰ ρήματά μου· | Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним? |
|
15
|
15
|
| ἐάν τε γὰρ ὦ δίκαιος, οὐκ εἰσακούσεταί μου, τοῦ κρίματος αὐτοῦ δεηθήομαι· | Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого. |
|
16
|
16
|
| ἐάν τε καλέσω καὶ μὴ ὑπακούσῃ, οὐ πιστεύω ὅτι εἰσακήκοέ μου τῆς φωνῆς. | Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той, |
|
17
|
17
|
| μὴ γνόφῳ με ἐκτρίψῃ; πολλὰ δέ μου τὰ συντρίμματα πεποίηκε διακενῆς· | Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани, |
|
18
|
18
|
| οὐκ ἐᾷ γάρ με ἀναπνεῦσαι, ἐνέπλησε δέ με πικρίας. | не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою. |
|
19
|
19
|
| ὅτι μὲν γὰρ ἰσχύι κρατεῖ· τίς οὖν κρίματι αὐτοῦ ἀντιστήσεται; | Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним? |
|
20
|
20
|
| ἐὰν γὰρ ὦ δίκαιος, τὸ στόμα μου ἀσεβήσει· ἐάν τε ὦ ἄμεμπτος, σκολιὸς ἀποβήσομαι. | Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним. |
|
21
|
21
|
| εἴτε γὰρ ἠσέβησα, οὐκ οἶδα τῇ ψυχῇ, πλὴν ὅτι ἀφαιρεῖταί μου ἡ ζωή. | Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє. |
|
22
|
22
|
| διὸ εἶπον· μέγα καὶ δυνάστην ἀπολλύει ὀργή, | Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного. |
|
23
|
23
|
| ὅτι φαῦλοι ἐν θανάτῳ ἐξαισίῳ, ἀλλὰ δίκαιοι καταγελῶνται· | Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється. |
|
24
|
24
|
| παραδέδονται γὰρ εἰς χεῖρας ἀσεβοῦς. πρόσωπα κριτῶν αὐτῆς συγκαλύπτει· εἰ δὲ μὴ αὐτός ἐστι, τίς ἐστιν; | Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж? |
|
25
|
25
|
| ὁ δὲ βίος μού ἐστιν ἐλαφρότερος δρομέως· ἀπέδρασαν καὶ οὐκ εἴδοσαν. | Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра, |
|
26
|
26
|
| ἢ καί ἐστι ναυσὶν ἴχνος ὁδοῦ ἢ ἀετοῦ πετομένου ζητοῦντος βοράν; | несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу. |
|
27
|
27
|
| ἐάν τε γὰρ εἴπω, ἐπιλήσομαι λαλῶν, συγκύψας τῷ προσώπῳ στενάξω. | Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся; |
|
28
|
28
|
| σείομαι πᾶσι τοῖς μέλεσιν, οἶδα γάρ ὅτι οὐκ ἀθῶόν με ἐάσεις. | то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним. |
|
29
|
29
|
| ἐπειδὴ δέ εἰμι ἀσεβής, διατί οὐκ ἀπέθανον; | Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся? |
|
30
|
30
|
| ἐὰν γὰρ ἀπολούσωμαι χιόνι καὶ ἀποκαθάρωμαι χερσὶ καθαραῖς, | Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої, |
|
31
|
31
|
| ἱκανῶς ἐν ρύπῳ με ἔβαψας, ἐβδελύξατο δέ με ἡ στολή· | то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій. |
|
32
|
32
|
| οὐ γὰρ εἶ ἄνθρωπος κατ᾿ ἐμέ, ᾧ ἀντικρινοῦμαι, ἵνα ἔλθωμεν ὁμοθυμαδὸν εἰς κρίσιν. | Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд! |
|
33
|
33
|
| εἴθε ἦν ὁ μεσίτης ἡμῶν καὶ ἐλέγχων καὶ διακούων ἀνὰ μέσον ἀμφοτέρων· | Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас. |
|
34
|
34
|
| ἀπαλλαξάτω ἀπ᾿ ἐμοῦ τὴν ράβδον, ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ μή με στροβείτω, | Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, — |
|
35
|
35
|
| καὶ οὐ μὴ φοβηθῷ, ἀλλὰ λαλήσω· οὐ γὰρ οὕτω συνεπίσταμαι. | і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі. |
