1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 17
|
Κεφάλαιο 17
|
|
1
|
1
|
|
Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.
|
ΟΛΕΚΟΜΑΙ πνεύματι φερόμενος, δέομαι δὲ ταφῆς καὶ οὐ τυγχάνω.
|
|
2
|
2
|
|
Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.
|
λίσσομαι κάμνων, καὶ τί ποιήσας;
|
|
3
|
3
|
|
Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?
|
ἔκλεψαν δέ μου τὰ ὑπάρχοντα ἀλλότριοι. τίς ἐστιν οὗτος; τῇ χειρί μου συνδεθήτω.
|
|
4
|
4
|
|
Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.
|
ὅτι καρδίαν αὐτῶν ἔκρυψας ἀπὸ φρονήσεως, διὰ τοῦτο οὐ μὴ ὑψώσῃς αὐτούς.
|
|
5
|
5
|
|
Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.
|
τῇ μερίδι ἀναγγελεῖ κακίας, ὀφθαλμοὶ δὲ ἐφ᾿ υἱοῖς ἐτάκησαν.
|
|
6
|
6
|
|
Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.
|
ἔθου δέ με θρύλημα ἐν ἔθνεσι, γέλως δὲ αὐτοῖς ἀπέβην·
|
|
7
|
7
|
|
Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.
|
πεπώρωνται γὰρ ἀπὸ ὀργῆς οἱ ὀφθαλμοί μου, πεπολιόρκημαι μεγάλως ὑπὸ πάντων.
|
|
8
|
8
|
|
Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.
|
θαῦμα ἔσχεν ἀληθινοὺς ἐπὶ τούτῳ, δίκαιος δὲ ἐπὶ παρανόμῳ ἐπανασταίη·
|
|
9
|
9
|
|
Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.
|
σχοίη δὲ πιστὸς τὴν ἑαυτοῦ ὁδόν, καθαρὸς δὲ χεῖρας ἀναλάβοι θάρσος.
|
|
10
|
10
|
|
Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.
|
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ πάντες ἐρείδετε, καὶ δεῦτε δή, οὐ γὰρ εὑρίσκω ἐν ὑμῖν ἀληθές.
|
|
11
|
11
|
|
Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.
|
αἱ ἡμέραι μου παρῆλθον ἐν βρόμῳ, ἐράγη δὲ τὰ ἄρθρα τῆς καρδίας μου.
|
|
12
|
12
|
|
А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.
|
νύκτα εἰς ἡμέραν ἔθηκα, φῶς ἐγγὺς ἀπὸ προσώπου σκότους·
|
|
13
|
13
|
|
Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;
|
ἐὰν γὰρ ὑπομείνω, ᾅδης μου ὁ οἶκος, ἐν δὲ γνόφῳ ἔστρωταί μου ἡ στρωμνή.
|
|
14
|
14
|
|
гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.
|
θάνατον ἐπεκαλεσάμην πατέρα μου εἶναι, μητέρα δέ μου καὶ ἀδελφὴν σαπρίαν.
|
|
15
|
15
|
|
Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?
|
ποῦ οὖν μου ἔτι ἐστὶν ἡ ἐλπίς; ἦ τὰ ἀγαθά μου ὄψομαι;
|
|
16
|
16
|
|
У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.
|
ἦ μετ᾿ ἐμοῦ εἰς ᾅδην καταβήσομαι, ἢ ὁμοθυμαδὸν ἐπὶ χώματος καταβησόμεθα;
|
