1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 17
|
Κεφάλαιο 17
|
|
1
|
1
|
| Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною. | ΟΛΕΚΟΜΑΙ πνεύματι φερόμενος, δέομαι δὲ ταφῆς καὶ οὐ τυγχάνω. |
|
2
|
2
|
| Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним. | λίσσομαι κάμνων, καὶ τί ποιήσας; |
|
3
|
3
|
| Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене? | ἔκλεψαν δέ μου τὰ ὑπάρχοντα ἀλλότριοι. τίς ἐστιν οὗτος; τῇ χειρί μου συνδεθήτω. |
|
4
|
4
|
| Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм. | ὅτι καρδίαν αὐτῶν ἔκρυψας ἀπὸ φρονήσεως, διὰ τοῦτο οὐ μὴ ὑψώσῃς αὐτούς. |
|
5
|
5
|
| Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть. | τῇ μερίδι ἀναγγελεῖ κακίας, ὀφθαλμοὶ δὲ ἐφ᾿ υἱοῖς ἐτάκησαν. |
|
6
|
6
|
| Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього. | ἔθου δέ με θρύλημα ἐν ἔθνεσι, γέλως δὲ αὐτοῖς ἀπέβην· |
|
7
|
7
|
| Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь. | πεπώρωνται γὰρ ἀπὸ ὀργῆς οἱ ὀφθαλμοί μου, πεπολιόρκημαι μεγάλως ὑπὸ πάντων. |
|
8
|
8
|
| Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра. | θαῦμα ἔσχεν ἀληθινοὺς ἐπὶ τούτῳ, δίκαιος δὲ ἐπὶ παρανόμῳ ἐπανασταίη· |
|
9
|
9
|
| Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися. | σχοίη δὲ πιστὸς τὴν ἑαυτοῦ ὁδόν, καθαρὸς δὲ χεῖρας ἀναλάβοι θάρσος. |
|
10
|
10
|
| Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами. | οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ πάντες ἐρείδετε, καὶ δεῦτε δή, οὐ γὰρ εὑρίσκω ἐν ὑμῖν ἀληθές. |
|
11
|
11
|
| Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті. | αἱ ἡμέραι μου παρῆλθον ἐν βρόμῳ, ἐράγη δὲ τὰ ἄρθρα τῆς καρδίας μου. |
|
12
|
12
|
| А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми. | νύκτα εἰς ἡμέραν ἔθηκα, φῶς ἐγγὺς ἀπὸ προσώπου σκότους· |
|
13
|
13
|
| Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою; | ἐὰν γὰρ ὑπομείνω, ᾅδης μου ὁ οἶκος, ἐν δὲ γνόφῳ ἔστρωταί μου ἡ στρωμνή. |
|
14
|
14
|
| гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя. | θάνατον ἐπεκαλεσάμην πατέρα μου εἶναι, μητέρα δέ μου καὶ ἀδελφὴν σαπρίαν. |
|
15
|
15
|
| Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить? | ποῦ οὖν μου ἔτι ἐστὶν ἡ ἐλπίς; ἦ τὰ ἀγαθά μου ὄψομαι; |
|
16
|
16
|
| У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі. | ἦ μετ᾿ ἐμοῦ εἰς ᾅδην καταβήσομαι, ἢ ὁμοθυμαδὸν ἐπὶ χώματος καταβησόμεθα; |
