1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 29
|
Κεφάλαιο 29
|
|
1
|
1
|
| І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: | ΕΤΙ δὲ προσθεὶς ᾿Ιὼβ εἶπε τῷ προοιμίῳ· |
|
2
|
2
|
| о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, | τίς ἄν με θείη κατὰ μῆνα ἔμπροσθεν ἡμερῶν, ὧν με ὁ Θεὸς ἐφύλαξεν; |
|
3
|
3
|
| коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; | ὡς ὅτε ηὔγει ὁ λύχνος αὐτοῦ ὑπὲρ κεφαλῆς μου, ὅτε τῷ φωτὶ αὐτοῦ ἐπορευόμην ἐν σκότει· |
|
4
|
4
|
| як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм, | ὅτε ἤμην ἐπιβρίθων ὁδούς, ὅτε ὁ Θεὸς ἐπισκοπὴν ἐποιεῖτο τοῦ οἴκου μου· |
|
5
|
5
|
| коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене, | ὅτε ἤμην ὑλώδης λίαν, κύκλῳ δέ μου οἱ παῖδες· |
|
6
|
6
|
| коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею! | ὅτε ἐχέοντο αἱ ὁδοί μου βουτύρῳ, τὰ δὲ ὄρη μου ἐχέοντο γάλακτι· |
|
7
|
7
|
| коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, — | ὅτε ἐξεπορευόμην ὄρθιος ἐν πόλει, ἐν δὲ πλατείαις ἐτίθετό μου ὁ δίφρος. |
|
8
|
8
|
| юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; | ἰδόντες με νεανίσκοι ἐκρύβησαν, πρεσβῦται δὲ πάντες ἔστησαν· |
|
9
|
9
|
| князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої; | ἁδροὶ δὲ ἐπαύσαντο λαλοῦντες, δάκτυλον ἐπιθέντες ἐπὶ στόματι. |
|
10
|
10
|
| голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. | οἱ δὲ ἀκούσαντες ἐμακάρισάν με, καὶ γλῶσσα αὐτῶν τῷ λάρυγγι αὐτῶν ἐκολλήθη· |
|
11
|
11
|
| Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, | ὅτι οὖς ἤκουσε καὶ ἐμακάρισέ με, ὀφθαλμὸς δὲ ἰδών με ἐξέκλινε· |
|
12
|
12
|
| тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. | διέσωσα γὰρ πτωχὸν ἐκ χειρὸς δυνάστου καὶ ὀρφανῷ, ᾧ οὐκ ἦν βοηθός, ἐβοήθησα. |
|
13
|
13
|
| Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість. | εὐλογία ἀπολλυμένου ἐπ᾿ ἐμὲ ἔλθοι, στόμα δὲ χήρας με εὐλόγησε. |
|
14
|
14
|
| Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. | δικαιοσύνην δὲ ἐνδεδύκειν, ἠμφιασάμην δὲ κρίμα ἴσα διπλοΐδι. |
|
15
|
15
|
| Я був очима сліпому і ногами кульгавому; | ὀφθαλμὸς ἤμην τυφλῶν, ποὺς δὲ χωλῶν. |
|
16
|
16
|
| батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно. | ἐγὼ ἤμην πατὴρ ἀδυνάτων, δίκην δὲ ἣν οὐκ ᾔδειν ἐξιχνίασα· |
|
17
|
17
|
| Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. | συνέτριψα δὲ μύλας ἀδίκων, ἐκ μέσου τῶν ὀδόντων αὐτῶν ἅρπαγμα ἐξήρπασα. |
|
18
|
18
|
| І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; | εἶπα δέ· ἡ ἡλικία μου γηράσει ὥσπερ στέλεχος φοίνικος, πολὺν χρόνον βιώσω· |
|
19
|
19
|
| корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх; | ἡ ρίζα διήνοικται ἐπὶ ὕδατος, καὶ δρόσος αὐλισθήσεται ἐν τῷ θερισμῷ μου· |
|
20
|
20
|
| слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. | ἡ δόξα μου κενὴ μετ᾿ ἐμοῦ, καὶ τὸ τόξον μου ἐν χειρὶ αὐτοῦ πορεύεται. |
|
21
|
21
|
| Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй. | ἐμοῦ ἀκούσαντες προσέσχον, ἐσιώπησαν δὲ ἐπὶ τῇ ἐμῇ βουλῇ· |
|
22
|
22
|
| Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них. | ἐπὶ τῷ ἐμῷ ρήματι οὐ προσέθεντο, περιχαρεῖς δὲ ἐγίνοντο ὁπόταν αὐτοῖς ἐλάλουν· |
|
23
|
23
|
| Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої. | ὥσπερ γῆ διψῶσα προσδεχομένη τὸν ὑετόν, οὕτως οὗτοι τὴν ἐμὴν λαλιάν. |
|
24
|
24
|
| Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали. | ἐὰν γελάσω πρὸς αὐτούς, οὐ μὴ πιστεύσωσι, καὶ φῶς τοῦ προσώπου μου οὐκ ἀπέπιπτεν· |
|
25
|
25
|
| Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче. | ἐξελεξάμην ὁδὸν αὐτῶν καὶ ἐκάθισα ἄρχων καὶ κατεσκήνουν ὡσεὶ βασιλεὺς ἐν μονοζώνοις ὃν τρόπον παθεινοὺς παρακαλῶν. |
