1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Κεφάλαιο 3
|
|
1
|
1
|
| Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій. | ΜΕΤΑ τοῦτο ἤνοιξεν ᾿Ιὼβ τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ κατηράσατο τὴν ἡμέραν αὐτοῦ |
|
2
|
2
|
| І почав Іов і сказав: | λέγων· |
|
3
|
3
|
| згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! | ἀπόλοιτο ἡ ἡμέρα, ἐν ᾗ ἐγεννήθην, καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη ᾗ εἶπαν· ἰδοὺ ἄρσεν. |
|
4
|
4
|
| День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! | ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη σκότος, καὶ μὴ ἀναζητήσαι αὐτὴν ὁ Κύριος ἄνωθεν, μηδὲ ἔλθοι εἰς αὐτὴν φέγγος· |
|
5
|
5
|
| Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! | ἐκλάβοι δὲ αὐτὴν σκότος καὶ σκιὰ θανάτου, ἐπέλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν γνόφος. καταραθείη ἡ ἡμέρα |
|
6
|
6
|
| Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! | καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη, ἀπενέγκαιτο αὐτὴν σκότος· μὴ εἴη εἰς ἡμέρας ἐνιαυτοῦ, μηδὲ ἀριθμηθείη εἰς ἡμέρας μηνῶν· |
|
7
|
7
|
| О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! | ἀλλὰ ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη ὀδύνη, καὶ μὴ ἔλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν εὐφροσύνη μηδὲ χαρμονή· |
|
8
|
8
|
| Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! | ἀλλὰ καταράσαιτο αὐτὴν ὁ καταρώμενος τὴν ἡμέραν ἐκείνην, ὁ μέλλων τὸ μέγα κῆτος χειρώσασθαι. |
|
9
|
9
|
| Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці | σκοτωθείη τὰ ἄστρα τῆς νυκτὸς ἐκείνης, ὑπομείναι καὶ εἰς φωτισμὸν μὴ ἔλθοι καὶ μὴ ἴδοι ἑωσφόρον ἀνατέλλοντα, |
|
10
|
10
|
| за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! | ὅτι οὐ συνέκλεισε πύλας γαστρὸς μητρός μου· ἀπήλλαξε γὰρ ἂν πόνον ἀπὸ ὀφθαλμῶν μου. |
|
11
|
11
|
| Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? | διατί γὰρ ἐν κοιλίᾳ οὐκ ἐτελεύτησα, ἐκ γαστρὸς δὲ ἐξῆλθον καὶ οὐκ εὐθὺς ἀπωλόμην; |
|
12
|
12
|
| Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? | ἱνατί δὲ συνήντησάν μοι γόνατα; ἱνατί δὲ μαστοὺς ἐθήλασα; |
|
13
|
13
|
| Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно | νῦν ἂν κοιμηθεὶς ἡσύχασα, ὑπνώσας δὲ ἀνεπαυσάμην |
|
14
|
14
|
| з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі, | μετὰ βασιλέων βουλευτῶν γῆς, οἳ ἐγαυριῶντο ἐπὶ ξίφεσιν, |
|
15
|
15
|
| або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом; | ἢ μετὰ ἀρχόντων, ὧν πολὺς ὁ χρυσός, οἳ ἔπλησαν τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀργυρίου, |
|
16
|
16
|
| або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла. | ἢ ὥσπερ ἔκτρωμα ἐκπορευόμενον ἐκ μήτρας μητρός, ἢ ὥσπερ νήπιοι, οἳ οὐκ εἶδον φῶς. |
|
17
|
17
|
| Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі. | ἐκεῖ ἀσεβεῖς ἐξέκαυσαν θυμὸν ὀργῆς, ἐκεῖ ἀνεπαύσαντο κατάκοποι τῷ σώματι· |
|
18
|
18
|
| Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника. | ὁμοθυμαδὸν δὲ οἱ αἰώνιοι οὐκ ἤκουσαν φωνὴν φορολόγου. |
|
19
|
19
|
| Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого. | μικρὸς καὶ μέγας ἐκεῖ ἐστι, καὶ θεράπων δεδοικὼς τὸν κύριον αὐτοῦ· |
|
20
|
20
|
| Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, | ἱνατί γὰρ δέδοται τοῖς ἐν πικρίᾳ φῶς, ζωὴ δὲ ταῖς ἐν ὀδύναις ψυχαῖς; |
|
21
|
21
|
| які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб, | οἳ ἱμείρονται τοῦ θανάτου καὶ οὐ τυγχάνουσιν ἀνορύσσοντες ὥσπερ θησαυρούς, |
|
22
|
22
|
| зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб? | περιχαρεῖς δὲ ἐγένοντο ἐὰν κατατύχωσι. |
|
23
|
23
|
| Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком? | θάνατος ἀνδρὶ ἀνάπαυμα, συνέκλεισε γὰρ ὁ Θεὸς κατ᾿ αὐτοῦ· |
|
24
|
24
|
| Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода, | πρὸ γὰρ τῶν σίτων μου στεναγμός μοι ἥκει, δακρύω δὲ ἐγὼ συνεχόμενος φόβῳ· |
|
25
|
25
|
| бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене. | φόβος γάρ, ὅν ἐφρόντισα, ἦλθέ μοι, καὶ ὃν ἐδεδοίκειν, συνήντησέ μοι, |
|
26
|
26
|
| Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя. | οὔτε εἰρήνευσα οὔτε ἡσύχασα οὔτε ἀνεπαυσάμην, ἦλθε δέ μοι ὀργή. |
