1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Κεφάλαιο 3
|
|
1
|
1
|
|
Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.
|
ΜΕΤΑ τοῦτο ἤνοιξεν ᾿Ιὼβ τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ κατηράσατο τὴν ἡμέραν αὐτοῦ
|
|
2
|
2
|
|
І почав Іов і сказав:
|
λέγων·
|
|
3
|
3
|
|
згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!
|
ἀπόλοιτο ἡ ἡμέρα, ἐν ᾗ ἐγεννήθην, καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη ᾗ εἶπαν· ἰδοὺ ἄρσεν.
|
|
4
|
4
|
|
День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!
|
ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη σκότος, καὶ μὴ ἀναζητήσαι αὐτὴν ὁ Κύριος ἄνωθεν, μηδὲ ἔλθοι εἰς αὐτὴν φέγγος·
|
|
5
|
5
|
|
Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!
|
ἐκλάβοι δὲ αὐτὴν σκότος καὶ σκιὰ θανάτου, ἐπέλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν γνόφος. καταραθείη ἡ ἡμέρα
|
|
6
|
6
|
|
Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!
|
καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη, ἀπενέγκαιτο αὐτὴν σκότος· μὴ εἴη εἰς ἡμέρας ἐνιαυτοῦ, μηδὲ ἀριθμηθείη εἰς ἡμέρας μηνῶν·
|
|
7
|
7
|
|
О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!
|
ἀλλὰ ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη ὀδύνη, καὶ μὴ ἔλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν εὐφροσύνη μηδὲ χαρμονή·
|
|
8
|
8
|
|
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!
|
ἀλλὰ καταράσαιτο αὐτὴν ὁ καταρώμενος τὴν ἡμέραν ἐκείνην, ὁ μέλλων τὸ μέγα κῆτος χειρώσασθαι.
|
|
9
|
9
|
|
Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці
|
σκοτωθείη τὰ ἄστρα τῆς νυκτὸς ἐκείνης, ὑπομείναι καὶ εἰς φωτισμὸν μὴ ἔλθοι καὶ μὴ ἴδοι ἑωσφόρον ἀνατέλλοντα,
|
|
10
|
10
|
|
за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!
|
ὅτι οὐ συνέκλεισε πύλας γαστρὸς μητρός μου· ἀπήλλαξε γὰρ ἂν πόνον ἀπὸ ὀφθαλμῶν μου.
|
|
11
|
11
|
|
Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?
|
διατί γὰρ ἐν κοιλίᾳ οὐκ ἐτελεύτησα, ἐκ γαστρὸς δὲ ἐξῆλθον καὶ οὐκ εὐθὺς ἀπωλόμην;
|
|
12
|
12
|
|
Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
|
ἱνατί δὲ συνήντησάν μοι γόνατα; ἱνατί δὲ μαστοὺς ἐθήλασα;
|
|
13
|
13
|
|
Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно
|
νῦν ἂν κοιμηθεὶς ἡσύχασα, ὑπνώσας δὲ ἀνεπαυσάμην
|
|
14
|
14
|
|
з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,
|
μετὰ βασιλέων βουλευτῶν γῆς, οἳ ἐγαυριῶντο ἐπὶ ξίφεσιν,
|
|
15
|
15
|
|
або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;
|
ἢ μετὰ ἀρχόντων, ὧν πολὺς ὁ χρυσός, οἳ ἔπλησαν τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀργυρίου,
|
|
16
|
16
|
|
або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.
|
ἢ ὥσπερ ἔκτρωμα ἐκπορευόμενον ἐκ μήτρας μητρός, ἢ ὥσπερ νήπιοι, οἳ οὐκ εἶδον φῶς.
|
|
17
|
17
|
|
Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.
|
ἐκεῖ ἀσεβεῖς ἐξέκαυσαν θυμὸν ὀργῆς, ἐκεῖ ἀνεπαύσαντο κατάκοποι τῷ σώματι·
|
|
18
|
18
|
|
Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.
|
ὁμοθυμαδὸν δὲ οἱ αἰώνιοι οὐκ ἤκουσαν φωνὴν φορολόγου.
|
|
19
|
19
|
|
Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.
|
μικρὸς καὶ μέγας ἐκεῖ ἐστι, καὶ θεράπων δεδοικὼς τὸν κύριον αὐτοῦ·
|
|
20
|
20
|
|
Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,
|
ἱνατί γὰρ δέδοται τοῖς ἐν πικρίᾳ φῶς, ζωὴ δὲ ταῖς ἐν ὀδύναις ψυχαῖς;
|
|
21
|
21
|
|
які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,
|
οἳ ἱμείρονται τοῦ θανάτου καὶ οὐ τυγχάνουσιν ἀνορύσσοντες ὥσπερ θησαυρούς,
|
|
22
|
22
|
|
зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
|
περιχαρεῖς δὲ ἐγένοντο ἐὰν κατατύχωσι.
|
|
23
|
23
|
|
Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?
|
θάνατος ἀνδρὶ ἀνάπαυμα, συνέκλεισε γὰρ ὁ Θεὸς κατ᾿ αὐτοῦ·
|
|
24
|
24
|
|
Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,
|
πρὸ γὰρ τῶν σίτων μου στεναγμός μοι ἥκει, δακρύω δὲ ἐγὼ συνεχόμενος φόβῳ·
|
|
25
|
25
|
|
бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.
|
φόβος γάρ, ὅν ἐφρόντισα, ἦλθέ μοι, καὶ ὃν ἐδεδοίκειν, συνήντησέ μοι,
|
|
26
|
26
|
|
Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.
|
οὔτε εἰρήνευσα οὔτε ἡσύχασα οὔτε ἀνεπαυσάμην, ἦλθε δέ μοι ὀργή.
|
