1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 30
|
Κεφάλαιο 30
|
|
1
|
1
|
| А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. | ΝΥΝΙ δὲ κατεγέλασάν μου ἐλάχιστοι, νῦν νουθετοῦσί με ἐν μέρει ὧν ἐξουδένουν τοὺς πατέρας αὐτῶν, οὓς οὐχ ἡγησάμην ἀξίους κυνῶν τῶν ἐμῶν νομάδων. |
|
2
|
2
|
| І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час. | καί γε ἰσχὺς χειρῶν αὐτῶν ἱνατί μοι; ἐπ᾿ αὐτοὺς ἀπώλετο συντέλεια. |
|
3
|
3
|
| Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; | ἐν ἐνδείᾳ καὶ λιμῷ ἄγονος· οἱ φεύγοντες ἄνυδρον ἐχθὲς συνοχὴν καὶ ταλαιπωρίαν, |
|
4
|
4
|
| щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх. | οἱ περικυκλοῦντες ἅλιμα ἐπὶ ἠχοῦντι, οἵτινες ἅλιμα ἦν αὐτῶν τὰ σῖτα, ἄτιμοι δὲ καὶ πεφαυλισμένοι, ἐνδεεῖς παντὸς ἀγαθοῦ, οἳ καὶ ρίζας ξύλων ἐμασσῶντο ὑπὸ λιμοῦ μεγάλου. |
|
5
|
5
|
| Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв, | ἐπανέστησάν μοι κλέπται, |
|
6
|
6
|
| щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. | ὧν οἱ οἶκοι αὐτῶν ἦσαν τρῶγλαι πετρῶν, |
|
7
|
7
|
| Ревуть між кущами, туляться під терням. | ἀνὰ μέσον εὐήχων βοήσονται· οἳ ὑπὸ φρύγανα ἄγρια διῃτῶντο, |
|
8
|
8
|
| Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! | ἀφρόνων υἱοὶ καὶ ἀτίμων, ὄνομα καὶ κλέος ἐσβεσμένον ἀπὸ γῆς. |
|
9
|
9
|
| Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. | νυνὶ δὲ κιθάρα ἐγώ εἰμι αὐτῶν, καὶ ἐμὲ θρύλλημα ἔχουσιν· |
|
10
|
10
|
| Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. | ἐβδελύξαντο δέ με ἀποστάντες μακρὰν ἀπὸ δὲ τοῦ προσώπου μου οὐκ ἐφείσαντο πτύελον. |
|
11
|
11
|
| Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм. | ἀνοίξας γὰρ φαρέτραν αὐτοῦ ἐκάκωσέ με, καὶ χαλινὸν τοῦ προσώπου μου ἐξαπέστειλαν. |
|
12
|
12
|
| З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене. | ἐπὶ δεξιῶν βλαστοῦ ἐξανέστησαν, πόδα αὐτῶν ἐξέτειναν καὶ ὡδοποίησαν ἐπ᾿ ἐμὲ τρίβους ἀπωλείας αὐτῶν. |
|
13
|
13
|
| А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника. | ἐξετρίβησαν τρίβοι μου, ἐξέδυσαν γάρ μου τὴν στολήν· βέλεσιν αὐτοῦ κατηκόντισέ με, |
|
14
|
14
|
| Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. | κέχρηται δέ μοι ὡς βούλεται, ἐν ὀδύναις πέφυρμαι. |
|
15
|
15
|
| Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара. | ἐπιστρέφονταί μου αἱ ὀδύναι, ᾤχετό μου ἡ ἐλπὶς ὥσπερ πνεῦμα καὶ ὥσπερ νέφος ἡ σωτηρία μου. |
|
16
|
16
|
| І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. | καὶ νῦν ἐπ᾿ ἐμὲ ἐκχυθήσεται ἡ ψυχή μου, ἔχουσι δέ με ἡμέραι ὀδυνῶν· |
|
17
|
17
|
| Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. | νυκτί δέ μου τὰ ὀστᾶ συγκέχυται, τὰ δὲ νεῦρά μου διαλέλυται. |
|
18
|
18
|
| Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. | ἐν πολλῇ ἰσχύϊ ἐπελάβετό μου τῆς στολῆς, ὥσπερ τὸ περιστόμιον τοῦ χιτῶνός μου περιέσχε με. |
|
19
|
19
|
| Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. | ἥγησαι δέ με ἴσα πηλῷ, ἐν γῇ καὶ σποδῷ μου ἡ μερίς· |
|
20
|
20
|
| Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене. | κέκραγα δὲ πρός σε καὶ οὐκ ἀκούεις μου, ἔστησαν δὲ καὶ κατενόησάν με· |
|
21
|
21
|
| Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. | ἐπέβης δέ μοι ἀνελεημόνως, χειρὶ κραταιᾷ με ἐμαστίγωσας· |
|
22
|
22
|
| Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. | ἔταξας δέ με ἐν ὀδύναις, καὶ ἀπέρριψάς με ἀπὸ σωτηρίας. |
|
23
|
23
|
| Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. | οἶδα γὰρ ὅτι θάνατός με ἐκτρίψει, οἰκία γὰρ παντὶ θνητῷ γῆ. |
|
24
|
24
|
| Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? | εἰ γὰρ ὄφελον δυναίμην ἐμαυτὸν χειρώσασθαι, ἢ δεηθείς γε ἑτέρου, καὶ ποιήσει μοι τοῦτο. |
|
25
|
25
|
| Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? | ἐγὼ δὲ ἐπὶ παντὶ ἀδυνάτῳ ἔκλαυσα, ἐστέναξα ἰδὼν ἄνδρα ἐν ἀνάγκαις. |
|
26
|
26
|
| Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма. | ἐγὼ δὲ ἐπέχων ἀγαθοῖς, ἰδοὺ συνήντησάν μοι μᾶλλον ἡμέραι κακῶν. |
|
27
|
27
|
| Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. | ἡ κοιλία μου ἐξέζεσε καὶ οὐ σιωπήσεται, προέφθασάν με ἡμέραι πτωχείας. |
|
28
|
28
|
| Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. | στένων πεπόρευμαι ἄνευ φιμοῦ, ἕστηκα δὲ ἐν ἐκκλησίᾳ κεκραγώς. |
|
29
|
29
|
| Я став братом шакалам і другом страусам. | ἀδελφὸς γέγονα σειρήνων, ἑταῖρος δὲ στρουθῶν. |
|
30
|
30
|
| Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки. | τὸ δὲ δέρμα μου ἐσκότωται μεγάλως, τὰ δὲ ὀστᾶ μου ἀπὸ καύματος. |
|
31
|
31
|
| І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає. | ἀπέβη δὲ εἰς πένθος μου ἡ κιθάρα, ὁ δὲ ψαλμός μου εἰς κλαυθμὸν ἐμοί. |
