1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 31
|
Κεφάλαιο 31
|
|
1
|
1
|
| Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. | ΔΙΑΘΗΚΗΝ ἐθέμην τοῖς ὀφθαλμοῖς μου καὶ οὐ συνήσω ἐπὶ παρθένον. |
|
2
|
2
|
| Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? | καὶ τί ἐμέρισεν ὁ Θεὸς ἄνωθεν καὶ κληρονομία ἱκανοῦ ἐξ ὑψίστων; |
|
3
|
3
|
| Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? | οὐχὶ ἀπώλεια τῷ ἀδίκῳ καὶ ἀπαλλοτρίωσις τοῖς ποιοῦσιν ἀνομίαν; |
|
4
|
4
|
| Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? | οὐχὶ αὐτὸς ὄψεται ὁδόν μου καὶ πάντα τὰ διαβήματά μου ἐξαριθμήσεται; |
|
5
|
5
|
| Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; — | εἰ δὲ ἤμην πεπορευμένος μετὰ γελοιαστῶν, εἰ δὲ καὶ ἐσπούδασεν ὁ πούς μου εἰς δόλον· |
|
6
|
6
|
| нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. | ἕσταμαι γὰρ ἐν ζυγῷ δικαίῳ, οἶδε δὲ ὁ Κύριος τὴν ἀκακίαν μου. |
|
7
|
7
|
| Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, | εἰ ἐξέκλινεν ὁ πούς μου ἐκ τῆς ὁδοῦ, εἰ δὲ καὶ τῷ ὀφθαλμῷ ἐπηκολούθησεν ἡ καρδία μου, εἰ δὲ καὶ ταῖς χερσί μου ἡψάμην δώρων, |
|
8
|
8
|
| то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. | σπείραιμι ἄρα καὶ ἄλλοι φάγοισαν, ἄρριζος δὲ γενοίμην ἐπὶ γῆς. |
|
9
|
9
|
| Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, — | εἰ ἐξηκολούθησεν ἡ καρδία μου γυναικὶ ἀνδρὸς ἑτέρου, εἰ καὶ ἐγκάθετος ἐγενόμην ἐπὶ θύραις αὐτῆς, |
|
10
|
10
|
| нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, | ἀρέσαι ἄρα καὶ ἡ γυνή μου ἑτέρῳ, τὰ δὲ νήπιά μου ταπεινωθείη· |
|
11
|
11
|
| тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду; | θυμὸς γὰρ ὀργῆς ἀκατάσχετος τὸ μιᾶναι ἀνδρὸς γυναῖκα· |
|
12
|
12
|
| це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. | πῦρ γάρ ἐστι καιόμενον ἐπὶ πάντων τῶν μερῶν, οὗ δ᾿ ἂν ἐπέλθῃ ἐκ ριζῶν ἀπώλεσεν. |
|
13
|
13
|
| Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, | εἰ δὲ καὶ ἐφαύλισα κρίμα θεράποντός μου ἢ θεραπαίνης, κρινομένων αὐτῶν πρός με, |
|
14
|
14
|
| то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? | τί γὰρ ποιήσω, ἐὰν ἔτασίν μου ποιῆται ὁ Κύριος; ἐὰν δὲ καὶ ἐπισκοπήν, τίνα ἀπόκρισιν ποιήσομαι; |
|
15
|
15
|
| Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? | πότερον οὐχ ὡς καὶ ἐγὼ ἐγενόμην ἐν γαστρί, καὶ ἐκεῖνοι γεγόνασι; γεγόναμεν δὲ ἐν τῇ αὐτῇ κοιλίᾳ. |
|
16
|
16
|
| Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? | ἀδύνατοι δὲ χρείαν, ἥν ποτε εἶχον, οὐκ ἀπέτυχον, χήρας δὲ τὸν ὀφθαλμὸν οὐκ ἐξέτηξα. |
|
17
|
17
|
| Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? | εἰ δὲ καὶ τὸν ψωμόν μου ἔφαγον μόνος καὶ οὐχὶ ὀρφανῷ μετέδωκα· |
|
18
|
18
|
| Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. | ὅτι ἐκ νεότητός μου ἐξέτρεφον ὡς πατήρ, καὶ ἐκ γαστρὸς μητρός μου ὡδήγησα· |
|
19
|
19
|
| Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, — | εἰ δὲ καὶ ὑπερεῖδον γυμνὸν ἀπολλύμενον καὶ οὐκ ἠμφίασα αὐτόν, |
|
20
|
20
|
| чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? | ἀδύνατοι δὲ εἰ μὴ εὐλόγησάν με, ἀπὸ δὲ κουρᾶς ἀμνῶν μου ἐθερμάνθησαν οἱ ὦμοι αὐτῶν· |
|
21
|
21
|
| Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, | εἰ ἐπῇρα ὀρφανῷ χεῖρα, πεποιθὼς ὅτι πολλή μοι βοήθεια περίεστιν, |
|
22
|
22
|
| то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, | ἀποσταίη ἄρα ὁ ὦμός μου ἀπὸ τῆς κλειδός, ὁ δὲ βραχίων μου ἀπὸ τοῦ ἀγκῶνος συντριβείη. |
|
23
|
23
|
| тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. | φόβος γὰρ Κυρίου συνέσχε με, ἀπὸ τοῦ λήμματος αὐτοῦ οὐχ ὑποίσω. |
|
24
|
24
|
| Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя? | εἰ ἔταξα χρυσίον εἰς χοῦν μου, εἰ δὲ καὶ λίθῳ πολυτελεῖ ἐπεποίθησα, |
|
25
|
25
|
| Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? | εἰ δὲ καὶ εὐφράνθην πολλοῦ πλούτου μοι γενομένου, εἰ δὲ καὶ ἐπ᾿ ἀναριθμήτοις ἐθέμην χεῖρά μου· |
|
26
|
26
|
| Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, | ἦ οὐχ ὁρῶ μὲν ἥλιον τὸν ἐπιφαύσκοντα ἐκλείποντα, σελήνην δὲ φθίνουσαν; οὐ γὰρ ἐπ᾿ αὐτοῖς ἐστιν. |
|
27
|
27
|
| чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? | καὶ εἰ ἠπατήθη λάθρᾳ ἡ καρδία μου, εἰ δὲ χεῖρά μου ἐπιθεὶς ἐπὶ στόματί μου ἐφίλησα, |
|
28
|
28
|
| Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. | καὶ τοῦτό μοι ἄρα ἀνομία ἡ μεγίστη λογισθείη, ὅτι ἐψευσάμην ἐναντίον Κυρίου τοῦ ῾Υψίστου. |
|
29
|
29
|
| Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? | εἰ δὲ καὶ ἐπιχαρὴς ἐγενόμην πτώματι ἐχθρῶν μου καὶ εἶπεν ἡ καρδία μου· εὖγε, |
|
30
|
30
|
| Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. | ἀκούσαι ἄρα τὸ οὖς μου τὴν κατάραν μου, θρυλληθείην δὲ ἄρα ὑπὸ λαοῦ μου κακούμενος. |
|
31
|
31
|
| Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? | εἰ δὲ καὶ πολλάκις εἶπον αἱ θαράπαιναί μου· τίς ἂν δῴη ἡμῖν τῶν σαρκῶν αὐτοῦ πλησθῆναι; λίαν μου χρηστοῦ ὄντος· |
|
32
|
32
|
| Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. | ἔξω δὲ οὐκ ηὐλίζετο ξένος, ἡ δὲ θύρα μου παντὶ ἐλθόντι ἀνέῳκτο. |
|
33
|
33
|
| Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, | εἰ δὲ καὶ ἁμαρτὼν ἀκουσίως ἔκρυψα τὴν ἁμαρτίαν μου, |
|
34
|
34
|
| то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. | οὐ γὰρ διετράπην πολυοχλίαν πλήθους τοῦ μὴ ἐξαγορεῦσαι ἐνώπιον αὐτῶν· εἰ δὲ καὶ εἴασα ἀδύνατον ἐξελθεῖν θύραν μου κόλπῳ κενῷ, |
|
35
|
35
|
| О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. | τίς δῴη ἀκούοντά μου; χεῖρα δὲ Κυρίου εἰ μὴ ἐδεδοίκειν, συγγραφὴν δέ, ἣν εἶχον κατά τινος, |
|
36
|
36
|
| Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; | ἐπ᾿ ὤμοις ἂν περιθέμενος στέφανον ἀνεγίνωσκον, |
|
37
|
37
|
| оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. | καὶ εἰ μὴ ρήξας αὐτὴν ἀπέδωκα, οὐθὲν λαβὼν παρὰ χρεωφειλέτου· |
|
38
|
38
|
| Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; | εἰ ἐπ᾿ ἐμοί ποτε ἡ γῆ ἐστέναξεν, εἰ δὲ καὶ οἱ αὔλακες αὐτῆς ἔκλαυσαν ὁμοθυμαδόν, |
|
39
|
39
|
| якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, | εἰ δὲ καὶ τὴν ἰσχὺν αὐτῆς ἔφαγον μόνος ἄνευ τιμῆς, εἰ δὲ καὶ ψυχὴν κυρίου τῆς γῆς ἐκβαλὼν ἐλύπησα, |
|
40
|
40
|
| то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися. | ἀντὶ πυροῦ ἄρα ἐξέλθοι μοι κνίδη, ἀντὶ δὲ κριθῆς βάτος. καὶ ἐπαύσατο ᾿Ιὼβ ρήμασιν. |
