1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ а҃і
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
Премꙋ́дрость смире́ннагѡ вознесе́тъ главꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆ посредѣ̀ вельмо́жъ посади́тъ є҆го̀.
|
Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож.
|
|
2
|
2
|
|
Не похвалѝ человѣ́ка во красотѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ не бꙋ́ди тѝ ме́рзокъ человѣ́къ видѣ́нїемъ свои́мъ.
|
Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її.
|
|
3
|
3
|
|
Мала̀ є҆́сть въ перна́тыхъ пчела̀, и҆ нача́токъ сла́достей пло́дъ є҆ѧ̀.
|
Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів.
|
|
4
|
4
|
|
Во ѡ҆дѣ́ѧнїи ри́зъ не похвали́сѧ и҆ въ де́нь сла́вы не превозноси́сѧ: ꙗ҆́кѡ ди̑вна дѣла̀ гдⷭ҇нѧ и҆ та̑йна дѣла̀ є҆гѡ̀ пред̾ челѡвѣ́ки.
|
Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми.
|
|
5
|
5
|
|
Мно́зи мꙋчи́телїе сѣдо́ша на землѝ, неча́емый же оу҆вѧзе́сѧ вѣнце́мъ.
|
Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець.
|
|
6
|
6
|
|
Мно́зи си́льнїи оу҆коре́ни бы́ша ѕѣлѡ̀, и҆ сла́внїи пре́дани бы́ша въ рꙋ́ки и҆нѣ́хъ.
|
Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших.
|
|
7
|
7
|
|
Пе́рвѣе не́же и҆спыта́еши, не порица́й, оу҆разꙋмѣ́й пре́жде и҆ тогда̀ запреща́й.
|
Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай.
|
|
8
|
8
|
|
Пре́жде не́же оу҆слы́шиши, не ѿвѣщава́й, и҆ не влага́йсѧ въ средꙋ̀ бесѣ́ды.
|
Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай.
|
|
9
|
9
|
|
Ѡ҆ ве́щи, ꙗ҆́же тѝ нѣ́сть на потре́бꙋ, не тѧжи́сѧ, и҆ на сꙋдѣ̀ грѣ́шникѡвъ не сѣда́й.
|
Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників.
|
|
10
|
10
|
|
Ча́до, дѣѧ̑нїѧ твоѧ̑ да не бꙋ́дꙋтъ ѡ҆ мно́зѣ: а҆́ще оу҆мно́жиши, не бꙋ́деши непови́ненъ, и҆ а҆́ще сѐ го́ниши, не пости́гнеши, и҆ не оу҆тече́ши бѣжа́щь.
|
Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш.
|
|
11
|
11
|
|
Є҆́сть трꙋжда́ѧйсѧ и҆ потѧ́сѧ и҆ тща́сѧ, и҆ толи́кѡ па́че лиша́етсѧ.
|
Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає.
|
|
12
|
12
|
|
Є҆́сть сла́бъ и҆ тре́бꙋѧй застꙋпле́нїѧ, лиша́ѧйсѧ си́лы, и҆ нището́ю и҆з̾ѻби́лꙋетъ:
|
Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю;
|
|
13
|
13
|
|
и҆ ѻ҆́чи гдⷭ҇ни призрѣ́ста є҆мꙋ̀ во блага̑ѧ, и҆ воздви́же и҆̀ ѿ смире́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ вознесѐ главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ диви́шасѧ ѡ҆ не́мъ мно́зи.
|
але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього.
|
|
14
|
14
|
|
Блага̑ѧ и҆ ѕла̑ѧ, живо́тъ и҆ сме́рть, нищета̀ и҆ бога́тство ѿ гдⷭ҇а сꙋ́ть.
|
Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа.
|
|
15
|
15
|
|
Даѧ́нїе гдⷭ҇не пребыва́етъ бл҃гочести̑вымъ, и҆ бл҃говоле́нїе є҆гѡ̀ бл҃гопоспѣши́тсѧ во вѣ́къ.
|
Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік.
|
|
16
|
16
|
|
Є҆́сть богатѧ́йсѧ оу҆держа́нїемъ и҆ скꙋ́постїю свое́ю, и҆ сїѧ̀ ча́сть мзды̀ є҆гѡ̀,
|
Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його,
|
|
17
|
17
|
|
внегда̀ рещѝ є҆мꙋ̀: ѡ҆брѣто́хъ поко́й и҆ нн҃ѣ ꙗ҆́мъ ѿ бла̑гъ мои́хъ.
|
коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами».
|
|
18
|
18
|
|
И҆ не вѣ́сть, ко́е вре́мѧ прїи́детъ, и҆ ѡ҆ста́витъ ѧ҆̀ и҆нѣ̑мъ, и҆ оу҆́мретъ.
|
І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре.
|
|
19
|
19
|
|
Сто́й въ завѣ́тѣ твое́мъ и҆ пребыва́й въ не́мъ, и҆ въ дѣ́лѣ твое́мъ ѡ҆бетша́й.
|
Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй.
|
|
20
|
20
|
|
Не диви́сѧ дѣлѡ́мъ грѣ́шника, вѣ́рꙋй же гдⷭ҇еви и҆ пребыва́й въ трꙋдѣ̀ твое́мъ:
|
Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму:
|
|
21
|
21
|
|
ꙗ҆́кѡ оу҆до́бно є҆́сть пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима внеза́пꙋ ѡ҆богати́ти ни́щаго.
|
бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного.
|
|
22
|
22
|
|
Блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на мздѣ̀ благочести́вагѡ, и҆ въ ча́съ ско́ръ процвѣте́тъ блгⷭ҇ве́нїе є҆гѡ̀.
|
Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його.
|
|
23
|
23
|
|
Не рцы̀: ка́ѧ мѝ потре́ба є҆́сть, и҆ ка̑ѧ ѿнн҃ѣ бꙋ́дꙋтъ мѝ блага̑ѧ;
|
Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?»
|
|
24
|
24
|
|
Не рцы̀: довѡ́лна мѝ сꙋ́ть, и҆ чи́мъ ѿсе́лѣ ѡ҆ѕло́бленъ бꙋ́дꙋ;
|
Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?»
|
|
25
|
25
|
|
Въ де́нь благи́хъ забве́нїе ѕлы́хъ, въ де́нь же ѕлы́хъ не воспомѧнꙋ́тсѧ блага̑ѧ:
|
У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя.
|
|
26
|
26
|
|
ꙗ҆́кѡ оу҆до́бно є҆́сть пред̾ бг҃омъ, въ де́нь сме́рти возда́ти человѣ́кꙋ по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀.
|
Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її.
|
|
27
|
27
|
|
Ѡ҆ѕлобле́нїе вре́мене забы́тїе твори́тъ сла́дости, и҆ въ сконча́нїи человѣ́ка ѿкры́тїе дѣ́лъ є҆гѡ̀.
|
Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її.
|
|
28
|
28
|
|
Пре́жде сме́рти не блажѝ ни кого́же, и҆ въ ча́дѣхъ свои́хъ позна́нъ бꙋ́детъ мꙋ́жъ.
|
Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.
|
|
29
|
29
|
|
Не всѧ́каго человѣ́ка вводѝ въ до́мъ тво́й: мнѡ́ги бо сꙋ́ть кѡ́зни льсти́вагѡ.
|
Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного.
|
|
30
|
30
|
|
Ꙗ҆́коже рѧ́бка оу҆ловле́наѧ въ клѣ́тцѣ (ѡ҆бглѧ́даетъ), та́кѡ се́рдце го́рдагѡ, и҆ ꙗ҆́коже соглѧ́дникъ назира́етъ паде́нїѧ:
|
Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння;
|
|
31
|
31
|
|
до́брое бо на ѕло̀ ѡ҆браща́ѧ, подса́дꙋ твори́тъ и҆ на дѡ́брыѧ дѣ́тєли возложи́тъ поро́къ.
|
перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму.
|
|
32
|
32
|
|
Ѿ и҆́скры ѻ҆́гненныѧ оу҆множа́етсѧ оу҆́глїе, и҆ человѣ́къ грѣ́шникъ на кро́вь присѣди́тъ.
|
Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров.
|
|
33
|
33
|
|
Блюди́сѧ ѿ ѕлодѣ́ѧ, ѕло́ бо содѣва́етъ, да не когда̀ поро́къ да́стъ тѝ во вѣ́къ.
|
Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік.
|
|
34
|
34
|
|
Вселѝ чꙋжда́го въ до́мъ тво́й, и҆ разврати́тъ тѧ̀ мѧте́жемъ и҆ чꙋ́жда тѧ̀ сотвори́тъ ѿ твои́хъ тѝ.
|
Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх.
|
